Національна економіка – Носова О. В. – 1.3. Суб’єкти національної економіки і їхній взаємозв’язок
Суб’єкти національної економіки:
– домогосподарства;
– підприємницький сектор;
– державні інститути;
– закордон.
Домогосподарство (ДГ) – економічний суб’єкт, діяльність якого спрямована на задоволення власних потреб з метою максимізації корисності. Домогосподарства – власники факторів виробництва, за рахунок чого одержують доходи, які використовують на поточне споживання і нагромадження. Доходи бувають трудові і від майна. У закритій економіці активність домогосподарств обумовлює:
– пропозиція факторів виробництва; – с попит на блага;
– заощадження частини доходу.
Підприємницький сектор (ПС) – сукупність усіх фірм, що займаються виробництвом і реалізацією благ. Активність підприємницького сектора обумовлюється:
O попитом на фактори виробництва;
O пропозицією благ;
O чистими інвестиціями;
O валовими інвестиціями (витратами на розвиток виробництва, амортизацією);
O інвестиціями для підтримки матеріально-технічної бази виробництва.
Державні інститути (ДІ) – сукупність установ, організацій, що представляють політичну владу. Державні інститути забезпечують відтворення суспільних благ. Суспільні блага характеризуються:
– не конкурентністю (не спадає корисність при споживанні іншими людьми);
– не виключністю (неможливість вилучення зі споживання у випадку несплати).
Відтворення суспільних благ (будівництво доріг, вуличне освітлення тощо) здійснюється за рахунок державного бюджету.
Державний бюджет – план доходів і видатків держави. Дохідна частина бюджету формується за рахунок податків.
Види бюджету:
O Д = В – збалансований бюджет;
O Д < В – “-” дефіцит;
O Д > В – “+” профіцит.
Активність державних інститутів націлена на:
– стягування податків;
– попит на суспільні блага;
– виплату трансфертів;
– регулювання пропозиції грошей.
Закордон – всі інші національні економіки, з якими взаємодіє дана економіка за допомогою міжнародної торгівлі, а також руху факторів виробництва. Держава може надавати економічну допомогу іншим державам. Активність закордону представлена:
– економічною допомогою;
– імпортом;
– експортом;
– переведенням частини доходів домогосподарствам.
Усі суб’єкти мають доходи і витрати, отже – власний бюджет, тобто, є секторами національної економіки.
На ряду з цими секторами в національній економіці мається сектор майна (СМ), який можна представити, як уявну скарбничку суспільства, у якій акумулюються: заощадження домогосподарств, нерозподілений прибуток підприємницького сектору, амортизація підприємницького сектору, профіцит державного бюджету і торгівельного балансу.
Із сектора майна домогосподарства можуть споживати частину доходів, коли їх витрати перевищують дохідну частину. Підприємницький сектор здійснює валові інвестиції із сектора майна, держава у випадку дефіциту державного бюджету використовує, зокрема, сектор майна. Закордон з нього фінансує дефіцит платіжного балансу.
1.4. Методи аналізу національної економіки
Рис. 1.1. Методи національної економіки
Розглянемо більш детально ці методи. Загальнонаукові.
I. Формально-логічні, розглядають національну економіку з погляду форми і змісту. Окремими методами формальної логіки є:
A. Аналіз і синтез:
O Аналіз припускає розчленовування на прості складені складного об’єкта.
O Синтез – об’єднання пізнаних, простих елементів. Б. Індукція і дедукція:
O Індукція – рух від окремих фактів до узагальненого.
O Дедукція – рух від загального до окремого.
B. Порівняння. Порівняння національної економіки здійснюється в рамках спеціального напрямку – компаративістика.
Г. Гіпотеза.
II. Діалектичні методи. Діалектична логіка об’єктом дослідження розглядає національну економіку в русі і розвитку. Вона передбачає:
А. Рух пізнання від конкретного до абстрактного.
Б. Єдність логічного й історичного. Кожна складна система у своєму розвитку спочатку формує найпростіші базисні елементи, а потім – ускладнюється.
III. Спеціальні методи:
А. Моделювання. Моделювання припускає формалізацію зв’язків у національній економіці, адекватну структурі об’єкта і цілям дослідження. Обов’язковим етапом моделювання є верифікація моделі.
Рис. 1.2. Взаємозв’язок національної економіки і методу моделювання
Б. Кількісний підхід, що дозволяє формувати показники 2 типів:
O Показники потоку, які розраховуються за визначений часовий період.
O Показники запасу – розраховуються на визначену дату.
В. Екстраполяція – перенос тенденцій і зв’язків, що склалися в минулому на поточний період і перспективу. Недолік – неможливість врахування нових тенденцій.
Г. Кореляційний аналіз – метод статистики, що показує тісноту зв’язків між випадковими, не функціональними показниками.
Д. Факторний аналіз. Виявлення факторів, що визначають тенденцію розвитку національної економіки.
Е. Балансовий аналіз – кількісні зв’язки між ресурсами та їх джерелами, з однієї сторони, і споживачами – з іншої.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)