Національна економіка – Мельникова В. І. – ГЛАВА 1. Національна економіка:загальне і особливе
Сучасний стан розвитку світового господарства характеризується якісними перетвореннями, які активно впливають на зміст функцій органів державного й господарського управління та регулювання національної економіки. Здатність правильно оцінювати суть цих перетворень у політичному і економічному житті України, оперативно приймати господарські рішення – це основні навички, що мають набувати студенти в процесі навчання.
Стрижневою проблемою вітчизняної економічної науки є концептуальна розробка нової інтегративної моделі економічних перетворень, шляхів розширення конкурентоспроможності, інноваційної, соціально і екологічно орієнтованої національної економіки.
Предметом дисципліни “Національна економіка” є причиново-наслідкові зв’язки і економічні відносини в їх єдності й взаємодії на макрорівні, механізм функціонування народного господарства в коротко – й довгостроковій перспективі та методи державного регулювання економіки.
Курс “Національна економіка” дасть змогу студентам засвоїти:
– основні поняття національної економіки;
– суть економічних законів, що діють на макрорівні;
– господарський механізм керованого суспільного виробництва;
– теоретичні основи світового господарства і економічні аспекти глобальних проблем,
А також навчитись:
– аналізувати, порівнювати, давати оцінку ефективності використання обмежених ресурсів з метою отримання найкращого кінцевого результату;
– прогнозувати й робити висновки, знаючи сучасну макроекономічну ситуацію в країні;
– використовувати макроекономічні моделі для забезпечення умов суспільного економічного зростання.
Цей посібник упорядковано відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів за спеціальностями напрямку 0501 – “Економіка та підприємництво”. В ньому розкрито проблематику загального і особливого в економіці України з урахуванням неекономічних чинників і напрямів інтеграції у світове господарство, обгрунтування пріоритетів і заходів економічної політики держави, а також узагальнено результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, досвід економічних перетворень в провідних країнах.
ГЛАВА 1. Національна економіка:загальне і особливе
1.1. Поняття і ознаки національної економіки
В економічній теорії (термін “економіка” походить від грецького “oiconomia” – oicos (дім), nomos (вчення, закон) як науковій галузі використовуються різні поняття: національна економіка, макроекономіка, мікроекономіка, національне господарство та ін.
Як співвідносяться ці поняття? Національна економіка й макроекономіка – як тотожні; національна економіка – більш загальне поняття, яке містить мікро-, мезо-, макроекономіку. Мікро-, мезо-, макроекономіка – це взаємозв’язані, взаємозалежні й взаємовідповідні рівні розвитку національної економіки. Подібно тому, як краплі наповнюють ріки, озера й моря, так й окремі ринкові суб’єкти в сукупності утворюють економіку, господарство країни в цілому і її окремі комплекси – аграрний, машинобудівний, освітній.
У такий спосіб національна економіка – це структурно і організаційно єдина система взаємозв’язаних галузей і сфер діяльності людей, якій властива відповідна пропорційність, взаємозумовленість розміщення на території, обмеженій державними кордонами.
Національна економіка є продуктом певних історичних процесів і періодів, оскільки становлення її здійснюється досить тривалий час.
Для виникнення й розвитку національної економіки необхідні певні умови:
– поглиблення суспільного розподілу праці, який стимулює виникнення різних видів діяльності, спеціалізацію території;
– формування міцних централізованих держав, що з часом сприяє перетворенню народного господарства у національний комплекс, тобто на таке територіальне утворення, в якому всі компоненти економічного життя – галузі, окремі регіони, підприємства, заклади – функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні й духовні потреби суспільства.
Отже, єдність ще не є визначальною рисою господарської системи як національного господарства. Тут дуже важливим чинником є спільність духовного розвитку членів суспільства – спільність культур, звичаїв, традицій, моралі.
Спільні господарські й духовні риси суспільства набувають значення загальнонародних або національних рис, відмінних від таких же суспільно-господарських утворень на інших територіях. Первинним осередком національного господарського комплексу є підприємство, а духовного – людина, носій національної ідеології й член цього суспільства.
Оскільки національна економіка є дуже складною системою господарювання, то об’єктом її дослідження є різноманітні природно-господарські та соціально-економічні процеси і явища, що відбуваються в ній.
Суб’єктами національної економіки є домашні господарства, підприємства, фірми, підприємницька структура, держава. Всі вони вступають між собою в певні економічні відносини, що набувають форми вертикальних і горизонтальних зв’язків. Усі суб’єкти є економічно відособленими, зі своїми інтересами, однак їхня діяльність в національній економіці має підпорядковуватися загально – державним інтересам національної безпеки.
Будь-яку сучасну національну економіку характеризують такі ознаки, які об’єднують в чотири групи:
– національний суверенітет;
– ресурсно-виробничий потенціал;
– господарсько-організаційна структура;
– товарообмінні ознаки.
Національний суверенітет (тобто незалежність) означає:
– суверенітет і недоторканність територіального й державного устрою;
– суверенітет законодавства й дії правових органів на території держави;
– суверенітет національної внутрішньої й зовнішньої політики, суспільно-культурної ідеології;
– суверенітет господарської діяльності.
Ця група ознак забезпечує здатність суспільно-господарської системи до самоорганізації й самореалізації як суб’єкта міжнародних рівноправних партнерських господарських зв’язків.
Ресурсно-виробничий потенціал характеризує потенційні можливості виробничої діяльності, структури виробництва і його спеціалізації. Ця група охоплює:
– природно-ресурсний потенціал, який визначають географічним розміщенням, наявністю природних сировинних ресурсів, рівнем їх освоєння й перероблення;
– трудовий потенціал, який визначають кількістю робочої сили, її професіоналізмом, структурою, кваліфікаційним рівнем, освітою, моральними устроями й цінностями, якими керується населення країни, національною психологією й релігією;
– науковий і науково-технічний потенціал.
Господарсько-організаційна Структура займає основне місце серед складових національної економіки й характеризується здатністю економічного механізму оптимально об’єднувати потенціал трудових ресурсів з природними ресурсами й науково-технічним потенціалом. Рівень такого об’єднання залежить від того, як співвідносяться між собою приватні, колективні й суспільні інтереси, якою є система стимулювання виробництва й праці.
Інфраструктуру економічного механізму становлять:
– правова база (система), що містить закони про власність, підприємництво та ін.;
– система стимулювання виробництва й праці;
– фінансово-кредитна система: фінанси держави, підприємств, населення; національна грошова одиниця, банківська й податкова системи;
– митна система;
– система керування й регулювання: макроекономічна, мікроекономічна та релігійна.
Товарообмінні ознаки Виявляються через розгалужену систему внутрішніх ринків і спроможність вироблених товарів і послуг виходити на світові ринки.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)