Національна економіка – Мельник А. Ф. – Інвестиційний потенціал країни, його економічний зміст і особливості формування
Інвестиційний потенціал Є максимально можливою здатністю залучати у виробництво і ефективно використовувати інвестиційні ресурси для здійснення реальних і фінансових інвестицій, які матеріалізуються у новостворюваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфраструктурі.
У межах держави інвестиційними ресурсами є валові заощадження у валовому внутрішньому продукті, створеному за рік, з відрахуванням поточного й особистого споживання. Формально це виражається таким чином:
Де В3 – валові заощадження; ВВП – валовий внутрішній продукт; С – поточне кінцеве споживання (державне й особисте).
Оцінка інвестиційного потенціалу країни дає можливість визначити масштаби інвестиційних програм і потреби у внутрішніх, запозиченнях для їх здійснення. Для формування інвестиційної політики і розроблення заходів щодо активізації інвестиційної діяльності використовують таке рівняння інвестиційного балансу:
Де М . – масштаб (вартість) інвестиційної програми; ІП – величина інвестиційного потенціалу; ОТ – обсяг необхідних запози-
Зр
Чених ресурсів.
Це рівняння прийнятне на корпоративному та загальнонаціональному рівнях при плануванні оптимальних програм інвестицій і запозичень (внутрішніх і зовнішніх), а також для визначення рівня оподаткування, які суттєво впливають на можливості реалізації інвестиційних програм і проектів суб’єктами економічної діяльності.
Інвестиційний потенціал характеризується поняттями “інвестиційний ризик”, “інвестиційна привабливість”, “інвестиційний клімат”.
Інвестиційний ризик – якісна характеристика, яка вказує на ймовірність втрати інвестицій та доходу від них. Можна виокремити такі чинники ризику: політичний, економічний, соціальний, кримінальний, екологічний, фінансовий, законодавчий. При оцінці інвестиційних ризиків варто взяти до уваги:
1) Політичний ризик – політична та кадрова стабільність або нестабільність у країні, рівень авторитетності влади (високий чи низький);
2) Економічний ризик – активність суб’єктів у реалізації економічних реформ і регуляторної політики, адекватність інвестиційних намірів стратегії економічного розвитку країни;
8) Соціальний ризик – демографічне навантаження постійного населення, міжрегіональну та міждержавну міграцію, грошові доходи населення, рівень розвитку соціальної інфраструктури, кількість безробітного населення, криміногенну ситуацію;
4) Екологічний ризик – рівень забрудненості навколишнього природного середовища, свідчення наявності зон екологічного лиха.
Інвестиційні ризики – далеко не другорядний фактор у визначенні інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості держави. Саме сприятлива (політична, економічна, соціальна та екологічна) ситуація становить гарантію стабільності та відповідного інвестиційного середовища, яке дасть можливість інвестору уникнути втрат через обставини, які не залежать від нього і не можуть бути керованими з його боку.
При визначенні інвестиційного ризику, прийнятті рішень щодо інвестування оцінюють інвестиційний клімат та інвестиційну привабливість. Інвестиційний клімат держави – це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних і закордонних інвесторів.
Оцінку інвестиційного клімату можна здійснити за формулою я
Де Х1 – показник оцінки інвестиційного клімату; – частка у-го стандартизованого показника, який характеризує інвести-
Л
Ційний клімат; П – кількість показників (у = 1″ 2,П); =1.
>=і
Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дає можливість оновлювати виробництво, модернізувати й нарощувати основні фонди підприємств, упроваджувати новітні технології тощо. Нині стабілізація інвестиційного клімату є найважливішим завданням для України.
Для оцінки інвестиційної привабливості використовують різні методики, що дають змогу визначити її на макро-, галузевому, регіональному рівнях і рівні підприємства.
У практиці оцінювання інвестиційної привабливості застосовують два основні підходи. Відповідно до першого провадиться індивідуальна оцінка параметрів інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику, що дає можливість найбільш повно визначити вагу певних чинників при реалізації проекту. Зокрема, пропонується розраховувати показник якості інвестиційного клімату, що дасть можливість ранжувати суб’єктів діяльності (галузі, території країни) на такі групи: найбільш сприятливі умови для інвестиційної діяльності; достатньо сприятливі умови; середні
Умови; несприятливі умови для інвестиційної діяльності. Інвестиційну привабливість за цим підходом розраховують за формулою
Де 7П – індекс інвестиційної привабливості; / – інвестиційний потенціал країни; ІГ – інвестиційний ризик; ІД – реальні обсяги інвестицій; (і – кількість збиткових підприємств.
Чим більша інвестиційна привабливість, тим менший ризик, і навпаки.
Інший підхід, який застосовується для оцінки інвестиційної привабливості, грунтується на виявленні співвідношення прибутковості та ризику, а також їх взаємозв’язку. Зокрема, для оцінки інвестиційної привабливості регіонів у нормативних актах України запропоновано використовувати п’ять груп показників1: рівень загальноекономічного розвитку регіону (включаючи природно-ресурсний потенціал, рівень розвитку промислового виробництва, спеціалізацію сільського виробництва); рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (включаючи рівень розвитку будівництва, транспортної мережі, зв’язку, складського господарства тощо); демографічний фактор; рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (включаючи розвиток приватизації і формування недержавного сектору, формування ринкової інфраструктури); рівень криміногенних, екологічних та інших видів ризиків.
Основними чинниками, які впливають на рівень інвестиційного потенціалу країни і закладаються у розрахунки інвестиційної привабливості, є: ресурсний потенціал (природно-географічний, трудовий, виробничий, інноваційний, інституціональний, інфраструктурний, фінансовий, споживчий); фактори, що визначають рівень некомерційних інвестиційних ризиків (законодавчі, політичні, соціальні, економічні, екологічні та кримінальні); інвестиційна активність (концентрація і розподіл інвестиційного капіталу, активізація впровадження нових виробничих потужностей, розвиток прямих і портфельних інвестицій.
Фактори, які визначаються кількісними показниками, можна оцінювати шляхом розрахунку інтегрального коефіцієнта інвестиційної привабливості. Для оцінки факторів, які не можна охарактеризувати показниками офіційної статистики (вигідність економіко-географічного положення, умови пільгового оподаткування, законодавча стабільність, інвестиційні ризики), проводиться процедура експертної оцінки з наступним рейтингуванням.
Інтегральний показник інвестиційної привабливості національної економіки можна розрахувати за формулою
Де ІП – інтегральний показник; ау – значущість (у частках одиниці) відповідного узагальнюючого показника (Д).
Найбільш інвестиційно привабливим буде суб’єкт (галузь чи регіон), інтегральний показник якого має вище значення, ніж за іншими регіонами.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)