Національна економіка – Мельник А. Ф. – 8.16. Регіональна економічна політика: державне регулювання розвитку регіонів
Державна регіональна політика посідає особливе місце в системі державного регулювання економіки. Адже регулювання економічного та соціального розвитку має грунтуватись на вивченні ресурсних, геополітичних, демографічних, історичних і насамперед економічних особливостей кожної частини території держави, на врахуванні специфіки, особливостей функціонування та конкурентних переваг кожного регіону держави.
Вироблення механізмів державного впливу на регіональний розвиток грунтується на визначенні соціально-економічної сутності регіону. Відповідно до сучасної Концепції державної регіональної політики України Регіон – це частина території держави, виокремлена за сукупністю природно-географічних, економічних, соціальних, екологічних та інших ознак в адміністративно-територіальну одиницю, діяльність якої свідомо спрямовується і координується для досягнення цілей суспільного розвитку. Відповідно, об’єктами державної регіональної політики України є первинні (базові) регіони: Автономна Республіка Крим, 24 адміністративно-територіальні області та міста Київ і Севастополь.
Зважаючи на систему чинників, що впливають на соціально-економічний розвиток України в сучасних умовах, а саме процеси глобалізації світових економічних відносин та європейської регіоналізації, пріоритетності інноваційного шляху розвитку, інформатизації суспільства, загострення міжнародної конкуренції, держава має застосовувати таку політику впливу на регіональний розвиток, яка б забезпечувала: створення та зміцнення єдиного економічного простору держави; гарантування унітарності та територіальної цілісності держави за умови відповідної економічної самостійності регіонів; раціональне поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів на основі децентралізації та деконцентрації влади; зменшення міжрегіональних відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів, у рівнях та якості життя населення; підвищення конкурентоспроможності регіонів на основі оптимального використання їх соціально-економічного потенціалу та геополітичного розташування; селективну підтримку депресивних (проблемних) територій та територій пріоритетного розвитку.
Концепцією державної регіональної політики України визначено, що державна регіональна політика – це складова національної стратегії соціально-економічного розвитку України, яка тісно пов’язана зі здійсненням адміністративної реформи та впорядкуванням адміністративно-територіального устрою і реалізується шляхом здійснення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування системи заходів для забезпечення ефективного комплексного управління економічним і соціальним розвитком України та її регіонів.
Державну політику розглядають у сукупності двох аспектів:
– по-перше, як Регіональну політику держави, Що виявляється через здійснення органами державної влади системи заходів у політичній, економічній, демографічній, соціальній, інноваційній, екологічній, гуманітарній, національній сферах, яка враховує особливості кожного регіону. Вона є сукупністю дій держави (зокрема, центральних органів виконавчої влади), спрямованих на зменшення диференціації у рівнях розвитку регіонів, раціональне використання регіональних ресурсів і можливостей, створення умов для підвищення ефективності діяльності регіонів, досягнення загальнодержавних інтересів з урахуванням специфіки територій;
– по-друге, як Внутрішню політику регіонів, Яка здійснюється органами управління регіоном (зокрема, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування) самостійно для забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку територій, максимального забезпечення потреб населення регіону, раціонального використання всіх регіональних ресурсів за умови врахування загальнодержавних інтересів.
Слід зауважити, що регіональну політику держави і внутрішню політику регіонів розглядають не як розрізнені частини, а як єдине ціле, елементи якого взаємодоповнюють один одного. Розроблення та реалізація державної регіональної політики базується на принципах: легітимності, унітарності, поєднання процесів централізації та децентралізації влади, субсидіарності, диференційованості, системності, партнерства. Метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого, комплексного соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення дотримання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
У сучасних умовах відбувається трансформація державної регіональної політики України, а саме: переорієнтація засад державної регіональної політики, тобто перехід від територіального перерозподілу ресурсів з метою послаблення диференціації регіонів до державного стимулювання регіонального розвитку з акцентом на саморозвитку регіонів та їх економічному зміцненні шляхом активізації використання їх власного соціально-економічного потенціалу.
Досягнення мети державної регіональної політики України передбачає вирішення системи основних завдань державного регулювання розвитку регіонів, а саме: запровадження оцінки та аналізу внутрішнього соціально-економічного потенціалу кожного регіону, вироблення комплексних правових, організаційних, економічних та інших механізмів його ефективного використання; структурну перебудову на інноваційній основі економіки регіонів з урахуванням особливостей їх потенціалу; поетапне зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку регіонів та соціального забезпечення громадян; застосування спеціальних механізмів державної підтримки розвитку депресивних (проблемних) територій; широкий розвиток підприємництва як головного фактора соціально-економічного розвитку держави та її регіонів, підвищення зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів; зміцнення економічної інтеграції з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці, що є одним з головних чинників підвищення конкурентоспроможності держави на міжнародних ринках.
До завдань, на вирішення яких спрямовуються механізми державного регулювання розвитку регіонів, також належать: забезпечення здатності територіальних громад та органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно та відповідально вирішувати питання соціально-економічного розвитку територій; удосконалення міжбюджетних відносин, вироблення чітких критеріїв і ефективних механізмів надання державної підтримки розвитку територій; забезпечення фінансової самодостатності регіонів та фінансової спроможності органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади; досягнення продуктивної зайнятості населення, стабілізації та поліпшення демографічної ситуації в державі; вдосконалення системи охорони довкілля, вироблення механізмів екологічної політики; налагодження міжнародного співробітництва у
Сфері регіональної політики, наближення національного законодавства до норм і стандартів ЄС, а також розвиток транскордонного співробітництва як дійовий захід зміцнення міждержавних відносин та вирішення регіональних проблем.
Механізми державного регулювання економічного і соціального розвитку регіонів включають: нормативно-правове забезпечення регулювання розвитку різних типів регіонів; застосування державного стратегічного планування, прогнозування і програмування регіонального розвитку та запровадження розроблення стратегій розвитку регіонів органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади; управління комунальною власністю, а також розмежування об’єктів спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних та обласних рад; упровадження механізму концентрації та оптимізації потоків державних ресурсів, що спрямовуються у регіони у вигляді поточного фінансування державних установ, капітальних вкладень головними розпорядниками коштів державного бюджету з метою найбільш ефективного їх використання при вирішенні проблем регіонального розвитку; впровадження фінансово-бюджетних та грошово-кредитних механізмів подолання депресивності територій; розвиток інфраструктури регіональних та міжрегіональних ринків.
Основними засобами практичної реалізації регіональної політики держави є регіональні програми, роль яких була особливою в умовах нестабільного перехідного періоду, коли механізми ринкового саморегулювання не спрацьовували, і актуалізувалися завдання структурної переорієнтації соціально-економічних комплексів регіонів.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)