Національна безпека України – Ліпкан В. А. – 1.5. Гарантії ефективного управління національною безпекою
Для нейтралізації дисбалансу у СЗНБ має бути сформована сиг. тема стримувань і противаг, за допомогою якої можна буде гарантувати забезпечення прав особи і громадянина. Найбільш продуктивним у цьому напрямі вважається створення системи наступних гарантій:
– розроблення на підставі Конституції України, нормативно правових актів, які регулюватимуть компетенцію суб’єктів СЗНБ, передбачивши конкретні сфери дії, права, обов’язки, відповідальність, принципи взаємодії та інші питання, що забезпечуватимуть її ефективне збалансоване функціонування;
– формування недержавної підсистеми забезпечення національної безпеки;
– формування механізму забезпечення національних Інтересів (інтереси особи, нації і держави) на національному, регіональному, міжнародному, глобальному рівнях;
– формування механізму взаємоузгодження інтересів особи, суспільства і держави;
– удосконалення наявних і розбудова нових інститутів безпеки із широким залученням суб’єктів недержавної форми власності;
– розроблення механізму взаємодії та контролю за суб’єктами СЗНБ як з боку спеціально уповноважених органів державної влади, так і за допомогою організації цивільного контролю”
Звичайно, що перелік гарантій можна розширяти, головне ж, на нашу думку, створити надійний механізм функціонування СЗНБ, ефективність якого, насамперед, залежатиме від цілісності даної системи, яку утворюватимуть різні структурні елемента.
Багатовимірність феномену національної безпеки обумовлює багатовекторність дії системи забезпечення національної безпеки. У загальному плані, ураховуючи категорії національних інтересів, пропонується виділяти відповідні три основні напрями дії даної системи: стратегічний, тактичний, оперативний.
Окрім цього, важливим моментом має стати закладання в дану систему наступного керівного принципу: Україна має сформувати таку систему забезпечення національної безпеки, яка дозволить гарантовано забезпечити заподіяння шкоди будь-якій державі або коаліції держав за будь-яких умов, якщо буде існувати реальна загроза або небезпека національній безпеці України.
За аналогією із живими високоієрархічними системами, при аналізові системи національної безпеки слід говорити про необхідність виокремлення тих підсистем і процесів, які спрямовані на підтримання самої системи національної безпеки в стані гомеостазису, тобто стійкому розвитку і збереженню важливих для функціонування параметрів у допустимих межах. Водночас окремо існують підсистеми І процеси, спрямовані на взаємодію із навколишнім середовищем, вони орієнтовані на зовнішні прояви СНБ, її включеність в системи безпеки інших рівнів. Такою системою і виступає система забезпечення національної безпеки, основні компоненти якої ми зараз і проаналізуємо.
1.6. Структура системи забезпечення національної безпеки
Таким чином, ураховуючи викладені вище думки щодо поняття системи забезпечення національної безпеки, основ її формування та функціонування, змісту та призначення, мети, завдань, функцій, принципів побудови та функціонування, сил та засобів, а також гарантій ефективного функціонування даної системи пропонується наступна структура даної системи:
– підсистема державного забезпечення національної безпеки: Президент України; Рада національної безпеки і оборони України; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; Конституційний суд України; Прокуратура України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади;
– підсистема недержавного забезпечення національної безпеки: окремі громадяни; органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення; приватний нотаріат; адвокатура; приватні детективні та охоронні агентства; об’єднання громадян; політичні партії; професійні спілки; релігійні об’єднання, козацтво.
Основним змістом підсистем забезпечення національної безпеки є реалізація сукупності науково-обгрунтованих і апробованих на практиці з урахуванням світового і вітчизняного досвіду заходів, які визначаються напрямом конкретної підсистеми національної безпеки.
Суттєвим є той факт, що забезпечення національної безпеки є обов’язковим для усіх інших державних органів і організацій, яке вони здійснюють у межах своєї компетенції самостійно, а також при зверненні основних суб’єктів ЗНБ.
Систему забезпечення національної безпеки складає певне коло суб’єктів, які діють відповідно до поставлених завдань і, виконуючи конкретні функції, грунтуючись при їх здійсненні визначеними принципами, застосовуючи адекватні методи, утворюють один з вагомих елементів загальної системи національної безпеки. Відповідно до мети нашого дослідження розглянемо систему органів державного управління національною безпекою і запропонуємо структуру системи управління системою національної безпеки.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)