Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 3. Знак м’якшення
Указ – це нормативно-правовий акт, виданий главою держави.
УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про День української писемності та мови
На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства постановляю:
Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати шорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
Президент України м. Київ, лата
(підпис)
№ І24І/97
УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про День миру
Підтверджуючи відданість України ідеалам миру та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН, постановляю:
Установити в Україні День миру, який відзначати шорічно 21 вересня – Міжнародний день миру.
Президент України _ __
(підпис)
М. Київ, 5 лютого 2002 року № 100/2002
УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про День науки
На підтримку ініціативи відомих вчених, наукових установ, а також професійних спілок України постановляю:
Установити в Україні професійне свято працівників науки – День науки, яке відзначати шорічно у третю суботу травня.
Президент України__
(підпис)
М. Київ, дата № 145/97
Запам ‘я тайте:
O слово Указ пишеться з великої літери, тому що йдеться про Указ глави держави:
O у назвах День української писемності та мови. День миру. День науки слово День пишеться з великої літери, бо за нормами українського правопису назви подій.
Визначних свят, історичних епох пишуться з великої літери;
O у слоюіх урахування, вшанування, рішення приголосний – н – подвоюється відповідно до правопису:
O слово пам’ять пишеться з апострофом за усталеними нормами правопису.
3. Знак м’якшення
В українській мові м’якість приголосних передається м’яким знаком ь (знак м’якшення).
М’який знак пишеться:
Після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н наприкінці слова та складу,: якщо вони передають м’які звуки: тінь, молодь, гедзь, сіль, суть, югашіий, близько, восьмий, боротьба;
Після м’яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;
У суфіксах: – зьк, – ськ, – цьк: – зькість, – ськість, – цькість; – зько, – сько, – цько; – зькому, – ському, – цькому; – зьки, – цьки, – ськн: київський, український, близький, близькість, козацький, по-українському, по-українськи:
У суфіксах – еньк-, – оньк-, – есеньк-, – ісіньк-, – юсіньк-: маченький, корівонька, тихесенький, виднісінько, баюсіньки, тонюсінький;
Після м’якого л перед наступним м’яким: їдальня, ковальський, спільність;
У формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень;
У дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть. ^М’який знак не пишеться:
Після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секретар, тепер, Харків:
Між подовженими м’якими приголосними: життя, ллється, буття, знаряддя;
У прізвищах із суфіксами – ченк(о), – чук, – чишин: ФедЧенко, Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин;
Після її у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц;
Після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший, камінчик.
Вправи:
1. Спишіть слова, поставте, де потрібно, м’який знак, поділіть на групи відповідно до правил уживання і невживання м’якого знака:
Молот…ба, ход…ба, майбут…нє, повір…те, ковал…с. ..кий, домен…шик, тр…ох. т…ма, гарнен…кий, скрин…ка. усміхаєтеся, учител…ка, т…ох кают…, л…одовик, Хар..ків. Натал…чин, пул…с, князівський, стріл…ці, ласун…ці. сіл…с…кий, с. вятиня. роз…кіш, степ…, камін…чик, їхн…ого, стат…тя, сторон…ка
2. Прочитайте тексти. Випишіть слова з м’яким знаком. Поясніть їх правопис.
Хліб і рушник – – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив і(В. Скуратівський).
* * *
Якою великою є перевага живого слова перед написаним! Люди зачаровуються жестом, голосом, усією навколишньою обстановкою… Якшо вони хоч трохи прихильні до мовця, вони спочатку захоплюються, а потім уже прагнуть зрозуміти, шо він говорить. У письменника немає таких палких прихильників; його твір читають у вільний час у селі чи в тиші кабінету: люди не збираються разом, шоб йому аплодувати… хоч би якою гарною була його книга, її читають із упередженою думкою, що вона є посередньою… це не звуки, які тануть у повітрі й забуваються: шо написане, того не зітреш (Ж. Лабрюйєр).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)