Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 3. Подвоєння та подовження приголосних
1.Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
А) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;
Б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, .міськком;
В) кореня або основи на – н – (-нь-) і суфіксів – н(ий), – ник: день – денний, ранок – ранній, причина – причинний, закон – законний, година – годинник, вікно – віконниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом – ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний – безвинність – безвинно, законний – законність – законно, туманний – туманність – туманно;
Г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка – си: винісся, розрісся, трясся.
Буквосполучення нн пишеться:
А) в суфіксі – енн(ий): здоровенний, сич єн пий, численний;
Б) у прикметниках з наголошеними суфіксами – анн(ий), – енн(ий), – янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний. а також у прикметнику старанний;
В) у прикметниках на – енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.
2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
А) перед я, ю, і, с в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, ужитті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;
Б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на – ів, подвоєння зберігається: почуття – почуттів; відкриття – відкриттів та ін;
В) перед я, ю, І, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням – ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в. родовому множини – статей); рілля, ріллі, ріллю, рі. иею;
Г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: тінь – тінню; мить – миттю; молодь – молоддю; вісь – віссю; міць – міццю; подорож – подорожжю: ніч – ніччю; розкіш – розкішшю; річ – річчю; Рось
– Россю;
Г) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та
Ін.:
Д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися)
– ллю, ллєш, ллє, ллємо, лчєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних вшию, наллю, наллсмо, наллють.
Вправи:
1. Від поданих слів в утворіть нові, в яких було б подвоєння літер. Складіть з ними речення:
Голина, день, закон, кордон, стіна, благати, зелень, клітина, корінь, молодь, мить
2. Перекладіть українською мовою.
Язык – духовное богатство народа. “Сколько я знаю языков, столько раз я человек”, – говорит народная мудрость. Но богатство, воплощенное в сокровищах языков других народов, остается для человека недоступным, если он не овладел родной речью, не почувствовал ее красоты. Чем глубже человек познает тонкости родного языка, тем тоньше его восприимчивость к игре оттенков родного слова, тем больше подготовлен его ум к овладению языками других народов, тем активнее воспринимает сердце красоту слова (В. Сухомлинский).
3. Прочитайте текст. Визначіть його основну думку. Знайдіть слова з подвоєнням, прокоментуйте їх правопис.
Користування сумішшю з двох мов – це одно з найтривожніших явиш загальнопедагогічного характеру. Говорити такою скаліченою мовою – це все одно, шо фати… на розстроєній скрипці. Все одно, шо з дерева красуню різьбити… тупою щербатою сокирою.
Скалічена мова – отупляє, отупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова – це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона побачить, коли віконця – кіптяві, засновані павутинням, засиджені мухами?.. Отже, шлях боротьби за високу успішність лежить передусім через мовну культуру, бо мовна культура – це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності (В. Сухамлинський).
Прочитайте висловлювання відомих людей
Ну що б. здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива. Як їх почує!… (Т. Шевченко)
…Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства (М. Драгаманов).
Через рідну мову стали ми на ноги, війшли в сім’ю просвічених європейських народів (М. Возняк).
Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (О. Потебня).
Мова – коштовний скарб народу (І. Франко).
Усі слова – співучі струни, коли під майстровим смичком (М. Рильський).
…У кожному слові людському увага до мови доконечна річ для того, шоб думка знайшла свою справжню кришталеву форму (І. Вихованець).
Мова – могутнє знаряддя і шкільного навчання, і наукової, і публіцистичної думки, і ораторського мистецтва, і поетичної творчості, і ділового листування, і дипломатичних переговорів (М. Рильський),
Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова… (М. Рильський).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)