Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 3. Лексичне значення займенників
Конкретне лексичне значення займенники набувають контекстуально, якщо співвідносяться з іменниками, прикметниками, числівниками. Наприклад: За Галич почав воювати князь Данило. Йому вдалося перемогти усіх суперників і він став князем Гилицько-Во. пінськоїдержави (Підручник). У першому реченні іменник Данило називає особу; у другому – слова йому, він теж указують на особу. Я люблю сонячні дні. В такі дні легко й затишно. У першому реченні прикметник сонячні називає ознаку предметів; у другому-займенник такі тільки вказує на ознаку предмета, про яку йшлося.
Для займенників характерне узагальнено-предметне, узагальнено-якісне, узагальнено-кількісне значення. Лексичне значення займенника змінюється залежно від предмета, на який вказує займенник.
Використовуючи займенники, прагнуть уникнути повторення тих самих слів, пам’ятаючи, шо займенник узгоджується з відповідним іменником, прикметником, числівником, замість якого вживається.
4. Розряди займенників
За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на розряди.
Особові займенники вказують на особу, до них належать: я, ти, ми, ви. Вони не замінюють іменників. Наприклад: Я – фермер, ти – підприємець; Ми працюємо; Вам належить майбутнє.
Займенник ви не лише вказує на групу осіб, до якої звертаються, а й вживається також при звертанні до однієї особи. Наприклад: Ви куди тепер, Олександре Сергійовичу?
Особово-вказівні займенники: він, вона, воно, вони вказують на осіб, про яких мовиться, але які в розмові участі не беруть. Ці займенники вказують і на осіб, і на неживі предмети. Вони вживаються як заступники іменників і як морфологічні синоніми. Наприклад: Мої друзі працюють в банку; він – економіст, вона – юрист; вчора вони повернулися з відпустки.
Вказівні займенники вказують на предмет, ознаку, кількість. До них належать: цей (сей), оцей, той, такий, стільки. Наприклад: Цей гарний край, де колись цвіло українське життя, був занапащений дурною управою. Але той спустошений край, розкішний та вільний, вабив до себе сміливих людей. Таких знаходиюся чимало (Історія України).
Зворотний займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Наприклад: У списках вступників до університету Марина знайшла йсебе.
Зворотний займенник себе не має називного відмінка, категорії роду та числа. Може стосуватися усіх трьох осіб. Наприклад: Я бачу себе. Ти бачиш себе. Вони бачать себе.
Присвійні займенники вказують на приналежність предмета особі. До них належать: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, його, її. Наприклад: Мій будинок на околиці міста; Твій лист надійшов вчасно.
Присвійний займенник свій відноситься до всіх осіб в однині і в множині. Наприклад: Працівники малого підприємства представляли свою продукцію на Сорочинськаму ярмарку.
Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку. До них належать: весь, всякий, кожний, інший, жодний, сам, самий.
Наприклад: Кожне слово хороше на своєму місці; Не хвали сам себе (нар. тв.).
Питальні займенники ставлять до іменних частин мови: хто? що? який? чий? скільки? котрий? Наприклад: Хто скаже, котра година? Яка професія краща? Скільки ж треба зусиль, щоб відтворити на полотні таку красу?
Відносні займенники – це ті ж питальні, але без питальної інтонації. Вони виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Наприклад: Вишивання – це робота, яка дає радість; Добре, що з’явилося сонце; Золота пшениця грає хвилею, скільки сягає око.
Заперечні займенники вказують на відсутність предмета або його ознаки. До них належать: ніхто, ніщо, ніякий, нічий та ін. Наприклад: Ніколи я такого хліба не їв; Ніщо не передвіщаю непогоди; Ніяких претензій немає.
Неозначені займенники вказують на неозначені особи, предмети, якість, кількість, утворюються від питальних додаванням часток – будь, – небудь, – казна, – хтозна, аби-, де-, – сь: дехто, деякий, будь-хто, будь-що, якийсь, що-небудь, казна-скільки, хтозна-чий, абиякий, щось та ін. Наприклад: Дещо з редакційної пошти; Деякі наші колеги обрали новий шлях – стали фермерами; Дечому навчились і ми.
Неозначені займенники можуть входити до фразеологічних словосполучень типу: не хто інший, як; не що інше, як. Вони здебільшого конкретизуються в реченні. Наприклад: Це був не хто інший, як фотограф; Те, що його цікавило, було не що інше, як архітектура