Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 3. Число іменників
В українській мові іменники мають однину й множину.
Однина – позначення одного предмета, а також того, що сприймається як одне ціле: паркет, приміщення, прилад, цвях, ескіз, макет, ідея, підприємство.
Множина – це позначення сукупності предметів: облігації, комп ‘ютери, столи, снопи, киги, дискети, акції, газети, листи, яблуні, папери.
Переважна більшість іменників мають дві форми: студент – студенти: викладач – викладачі; журналіст – журначісти; закон
– закони; протокол – протоколи; банк – банки; ; автобус – автобуси; велосипед – велосипеди.
Частина іменників має тільки однину або множину. Наприклад:
Одн и н а збірні: маса, юрба, збіжжя, спілка, рідня;
Речовинні: олія, печиво, сіно, насіння;
Абстрактні: свідомість, багатство, біганина, висота, глибина;
Власні: Київ, Кременчук, Пет-рашівка, Золотоноша, Липове, Хорол, Пирятин.
Множина власні: Черкаси, Горби, Лубни, Броварки, Нові Санжари; назви парних предметів:
Ворота, окуляри, щипці, сани;
Деякі речовинні: дріжджі, парфуми, духи;
Назви періодів часу, ігор: канікули, іменини, шахи;
Назви дій, станів, почуттів:
Радощі, веселощі, гордощі, змагання.
4. Рід іменників
В українській мові граматична категорія роду – одна з основних морфологічних ознак, що відрізняє іменник від інших частин мови. Кожний іменник належить до одного з трьох родів: чоловічого, жіночого або с е ред н ь о г о. Наприклад: батько, спорт, урожай, комерсант, орел, порядок – чоловічого роду: мати, пісня, вода, весечка, пшениця – жіночого роду; життя, озеро, паче, гілля, проміння, знання, сонце – середнього роду.
У іменників на позначення осіб категорія роду визначається граматично: а) словотворенням (киянин – киянка, студент – студентка); б) додаванням означального слова до означуваного (наш Шевченко, наша Шевченко);
Лексично: різними словами (дядько – тітка, чоловік-жінка, батько – мати, брат – сестра);
Синтаксично: узгодженням (юрист прийшов і юрист прийшла, Юрчук прочитав і Юрчук прочитаю).
Іменники, що означають назви неживих предметів, розрізняються за родами:
До чоловічого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають нульову флексію або закінчення – о; в родовому – закінчення – а(у), – я(ю); в орудному – закінчення – ом, – ем, – єм. Наприклад: університет, університету, університетом: край, краю, краем; океан, океану, океанам; вексечь, векселя, вексечем;
До жіночого роду – іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення – а, – я; в родовому – закінчення – н, – і, – ї: в орудному-закінчення – ою, – ею, – єю. Наприклад: житниця, житниці, житницею; лінія, лінії, лінією; фірма, фірми, фірмою; а також
Іменники, шо в називному відмінку мають нульову флексію, в
Родовому – закінчення – ї. в орудному–ю. Наприклад: повість,
Повісті, повістю: ніч, ночі, ніччю;
До середнього роду-іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення – о, – е. В непрямих відмінках – закінчення, спільні із закінченнями іменників чоловічого роду. Наприклад: лишко, молока, молоком: море, моря, морем; до іменників цієї категорії належать й іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення – а, – я. а в непрямих відмінках – суфікси – ат-, – ят-, – єн-. Наприклад: їм я – імені.
Іменники, що в називному відмінку однини мають закінчення – я після подовженого приголосного основи чи після збігу двох або кількох приголосних у кінці основи, в орудному відмінку мають закінчення – ям. Наприклад:.життя,.жчіттям;уміння, умінням; читання, читанням
Окремо виділяють групу іменників “спільного” роду, що означають осіб жіночої й чоловічої статі. Наприклад: староста, суддя воєвода, голова.
Рід цих іменників визначається синтаксично, за допомогою означальних слів. Наприклад: Голова комісії Іванова підписала протокол зборів. Голова районної держадміністрації Петров затвердив рішення.
Іменники “спільного” роду поділяються на дві групи:
Іменники на – а, “я, що означають назви, які даються особам чоловічої та жіночої статі у зв’язку з їх діяльністю, поведінкою, характером тошо. Такі іменники мають емоційно-експресивний відтінок, зокрема, зневаги, осуду, співчуття та ін. Наприклад: ледацюга, бідолаха, сердега, нікчема, сіромаха, роботяга;
Українські прізвища на – а типу: Лобода, Білобаба, Лопата та невідмінювані прізвища іншомовного походження: Вероніка Кастро і Джордж Кастро; Вікторія Руффо і Луїс Руффо.