Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті – Гаркуша Н. М. – 2.3. Взаємозв’язок основних елементів реалізації системного підходу в процесі ухвалення рішень
Системний підхід у цілому можна представити у вигляді сукупності компонентів системи, що знаходяться у визначеній впорядкованості.
Основні елементи системного підходу при розробці рішення подані на рис. 2.1. Одним з основних елементів системного підходу є середовище, в якому реалізується будь-яке управлінське рішення. Воно визначає умови діяльності системи і накладає відомі обмеження на ухвалення рішень.
Рис. 2.1. Послідовний взаємозв’язок основних елементів реалізації системного підходу в процесі ухвалення рішень
Поняття “середовище” визначається такими складовими:
O положенням або місцем підприємства в майбутньому;
O положенням у загальній системі управління;
O економічним оточенням і умовами діяльності (обмеження, закони, нормативи тощо);
O навколишнім природним середовищем.
Перелічені складові свідчать, що в поняття “середовище” входить все те, що створює умови формування системи.
Однією з головних ланок управління є його суб’єкт.
Суб’єкт управління – це особа (або група осіб), яка досліджує наявний стан справ на підприємстві або перспективи його майбутнього стану, яка повинна діяти для покращення цього стану і має на це певні повноваження.
Суб’єкт управління в конкретних умовах вибирає абсолютно необхідні дії з безлічі доступних. Вибір – істотний компонент будь-якого рішення, при цьому керівним мотивом є забезпечення досягнення якнайкращого результату.
Ефективність рішення залежить від ретельності його розробки та аналізу всіх шляхів і можливостей його реалізації. Тому складовим елементом реалізації системного підходу є програма, тобто алгоритм ухвалення рішень і ресурси системи.
Програма – це логіко-конструктивна операція, яка містить:
А) конкретний аналіз керованого об’єкта (стан, тенденції розвитку) і виявлення на основі цього бажаного стану в майбутньому;
Б) розробка заздалегідь визначеної мети і можлива координація, бо цілі всієї системи мають бути відомі підсистемі будь-якого рівня;
В) вибір способу й оцінка можливості досягнення поставленої мети в певних умовах за наявних ресурсів.
Ресурси системи – це економічний потенціал у вигляді засобів праці, оборотних активів, персоналу тощо, що знаходяться у розпорядженні системи, і на які управління системи може активно впливати з погляду їх найефективнішого використання.
Кожний елемент системи знаходиться у взаємозв’язку з іншими елементами. Будь-який управлінець не в змозі “тримати в голові” всі наявні взаємозв’язки, поставлені в основу безлічі рішень, тому одним із компонентів системи є побудова моделі взаємозв’язків.
Модель системних взаємозв’язків – взаємозв’язки між цілями, засобами і методами досягнення, навколишнім середовищем і ресурсами, необхідними в процесі ухвалення рішень.
Досягнення оптимального результату управління передбачає дотримання певних правил (принципів) і вимог ухвалення рішень. Принципи, на основі яких ухвалюються управлінські рішення і вимоги до них, були розглянуті в розділі 1.
Ефективність використання ресурсів для досягнення мети системи оцінюється за допомогою показників, так званих критеріїв вибору переважних варіантів, які визначають очікувані результати. Ці критерії можуть бути як кількісними, так і якісними і визначатися такими категоріями, як “збиток”, “прибуток”, “витрати”, “корисність” і т. ін.
Жодне управлінське рішення не може бути реалізоване без об’єкта управління. Об’єкт управління – підрозділ, підприємство, система, що реалізують рішення.
Таким чином, методологія системного аналізу в прийнятті управлінського рішення дає можливість чітко визначити логічні елементи його ухвалення і процес їх дослідження.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)