Міжнародний менеджмент – Юхименко П. І. – Природа та основні типи міжнародних комунікацій
В сучасній практиці виділяють три основні моделі кар’єри виконавчих директорів: американську, європейську та японську. Основні моделі виконавчих директорів міжнародної компанії: 1. Американська модель:
O отримання вищої освіти;
O незначний досвід практичної роботи;
O вища управлінська підготовка до початку кар’єри в університетських школах бізнесу та отримання ступеня магістра ділової адміністрації (МДА);
O ділова кар’єра відповідно до запрошень корпорації та шкіл бізнесу після отримання ступеня МДА.
2. Європейська модель:
O отримання вищої освіти;
O набуття управлінських знань і навичок на основі практичної роботи на керівних посадах;
O систематизація і вдосконалення навичок керівної роботи в процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації в провідних університетських школах бізнесу.
3. Японська модель:
O отримання вищої освіти;
O конкурсний набір на роботу до корпорації;
O кар’єра фахівця з висування на керівну роботу;
O багатоетапна ротація у поєднанні з перепідготовкою та підвищенням кваліфікації в корпоративних навчальних центрах.
У рамках наведених тенденцій звернемо увагу на зростання іноземних керуючих міжнародними компаніями. Корпорації все частіше очолюють громадяни не материнської країни. Статистичні дані Великобританії, наприклад, свідчать, що із 150 провідних міжнародних компаній цієї країни в 1998 році 16% керуючих були іноземцями. У 2001-му році цей показник досяг 23% і продовжує підвищуватися.
Можна навести конкретні приклади. Найбільшим і найстарішим страховим товариством “Ллойдс” управляє датчанин Мартін ван дер Берг, провідною мережею універмагів “Маркс енд Спен-чер” – бельгієць Люк Вандервіль, на чолі фармацевтичного гіганта “Глаксо Сміт Клайн” – француз Жан П’єр Гарні, одну із провідних у світі Лондонську школу бізнесу очолює американка Лора Тайсон.
Природа та основні типи міжнародних комунікацій
Комунікації (від лат. СотMunicо – роблю загальним, поєдную) – шляхи сполучення та транспорту, лінії зв’язку.
Комунікації – форма зв’язку, один із проявів інформаційного обміну між людьми у процесі їх безпосереднього спілкування або за допомогою технічних засобів.
Керівник витрачає на комунікації 50-90% свого часу. Комунікації пов’язують організацію в одне ціле (обмін інформацією входить в усі види діяльності). Якщо усунути комунікацію, то організація стає некерованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру. Соціологічні дослідження показали, що 73% американських, 63% англійських та 80% японських керівників вважають комунікацію головною перешкодою на шляху досягнення ефективності їхніх організацій. Дослідники стверджують, що ефективно працюючий керівник – це той, хто досяг успіху в налагодженні комунікацій.
І командними. Позиції, розташовані у верхній частині, виконують лише командні функції. У порівнянні з кільцевою, ця схема передбачає більш високу централізацію. Але найбільш високий рівень централізації командних функцій відбувається при зірковій схемі (поведінка кожного елемента повністю залежить від центральної позиції).
Особливості міжнародних комунікацій:
1. Розміщення окремих елементів комунікацій у різних країнах світу.
2. Віддаленість.
3. Вплив різних культур.
4. Різниця в часі.
5. Значні затрати.
Типи міжнародних комунікацій:
1. Зовнішні міжнародні комунікації – наприклад, комунікації між урядами у зв’язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю.
2. Внутрішні міжнародні комунікації – наприклад, спілкування в даній країні з менеджерами інших країн.
Менеджери-американці щоденно роблять в США 37 телефонних дзвінків, в Японії – 34. Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише 30.
3. Вихідні комунікації:
O зворотний зв’язок;
O допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів.
4. Низхідні комунікації:
O встановлення завдань;
O надання інформації.
Бар’єри міжнародних комунікацій:
1. Мовні бар’єри (Language Barriers)
Типові кроки підготовки письмового звіту з використанням перекладу:
O виявлення персоналом матеріалу для включення до письмового повідомлення;
O підготовка попереднього письмового проекту повідомлення німецькою мовою;
O доопрацювання проекту німецькою мовою;
O переклад матеріалу з німецької мови на англійську;
O консультація з персоналом, який володіє двома мовами, відносно перекладу;
O доопрацювання проекту англійською мовою додатково доти, поки він не буде придатним для подальшого використання.
2. Бар’єри сприйняття (Perceptual Barriers):
O рекламні повідомлення;
O інші погляди;
O вибірковість.
3. Вплив культури (The Impact of Culture):
O культурні цінності;
O непорозуміння.
4. Невербальні комунікації (Nonverbal Communication):
O враження;
O дистанція (інтимна – 0,45 м, особиста – 0,45 – 1,25 м, соціальна – 1,25 – 2,5 м, публічна – 2,5 – 3,0 м).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)