Міжнародний менеджмент – Юхименко П. І. – Основні принципи функціонування міжнародного менеджменту
І. Загальні принципи:
1. Науковість (розвиток системи міжнародного менеджменту має відбивати об’єктивний процес функціонування міжнародних економічних відносин).
2. Системність (розвиток міжнародного менеджменту передбачає його формування як системного утворення).
3. Взаємовигідність (формування системи міжнародного менеджменту має здійснюватись з урахуванням економічної ефективності функціонування міжнародних економічних відносин).
ІІ. Специфічні принципи.
У 1974 році на IV Генеральній асамблеї ООН прийнята Декларація про новий економічний порядок. У рамках цієї Декларації прийнята Хартія економічних прав і обов’язків Світового співтовариства, в якій декларуються такі принципи:
1. Суверенітет (держава має виключне право на використання своїх природних ресурсів, вибір економічної системи).
2. Політична незалежність.
3. Суверенна рівність – рівність держав як партнерів у МЕВ.
4. Територіальна цілісність.
5. Невтручання у внутрішні справи один одного.
6. Взаємна і справедлива вигода.
7. Мирне співіснування держав з різним суспільним ладом.
8. Рівноправність і самовизначення народів.
9. Мирне врегулювання спорів.
10. Усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили.
11. Сумлінне виконання міжнародних зобов’язань.
12. Визнання прав людини та основних свобод.
13. Відсутність прагнення до гегемонії.
14. Сприяння міжнародній соціальній справедливості.
15. Міжнародне співробітництво з метою співробітництва.
16. Вільний доступ до моря для країн, які не мають виходу на нього.
III. Національні принципи Є специфічними для кожної країни. Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), які є базою міжнародного менеджменту для українських підприємців, відображені в Законі “Про зовнішньоекономічну діяльність”:
1. Суверенітет народу в здійсненні ЗЕД.
2. Свобода зовнішньоекономічного підприємництва.
3. Юридична рівність і відсутність дискримінації.
4. Верховенство закону.
5. Захист інтересів суб’єктів ЗЕД.
6. Еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу.
Зміст міжнародного менеджменту наочно виявляється в основних концепціях управління міжнародними компаніями. Ці концепції обумовлені співвідношенням (конфронтацією) двох протилежних вимог у загальній системі менеджменту корпорацій: з одного боку, необхідність пристосування до національних умов, з іншого – необхідність якомога ширшої інтеграції всіх видів діяльності в глобальному масштабі.
Перша вимога обумовлена різноманіттям національних потреб, ринкових і виробничих структур, нормативно-правовою базою, в рамках якої міжнародна компанія здійснює виробничу або збутову діяльність, а також особливостями країн у зв’язку з відмінностями факторів виробництва та кваліфікації працівників.
Друга вимога – конвергентність потреб у багатьох країнах; існуючі в світовому масштабі попит і конкуренція; можливість використання синергетичних ефектів.
Таким чином, головне завдання підприємницької політики міжнародної компанії – збалансованість переваг, що є результатом пристосування до місцевих умов і використанням переваг світової інтеграції всіх видів діяльності у світовому масштабі.
В залежності від того, як фірма досягає цієї збалансованості, розрізняють чотири концепції міжнародного менеджменту:
O етноцентрична концепція;
O поліцентрична концепція;
O регіоцентрична концепція;
O геоцентрична концепція.
Зміст етноцентричної концепції Управління полягає в орієнтації міжнародної корпорації на використання методів і принципів управління в країні базування. А тому в рамках корпорації використовується єдиний стиль (єдина політика) управління в усіх державах, де є підрозділи цієї міжнародної компанії.
Поліцентрична концепція Міжнародного менеджменту виходить з того, що умови бізнесу в державах базування структурних підрозділів корпорації відмінні від умов у країні місцезнаходження штаб-квартири міжнародної компанії, і використання стилю управління, характерного для головної (материнської) компанії, можливо лише з великими втратами. Тому в закордонних підрозділах міжнародної компанії стиль управління пристосовують до місцевих умов.
Регіоцентрична концепція Міжнародного менеджменту базується на положенні про те, що не лише окремі економічні регіони (такі, наприклад, як ЄС Нафта, Меркосур тощо), але й увесь світ є однорідним ринком, і регіональна інтеграція супроводжується збереженням базових стилів менеджменту.
Геоцентрична концепція Міжнародного менеджменту полягає в тому, що оптимальна підприємницька діяльність корпорацій у різних країнах можлива лише завдяки одночасному використанню переваг стандартизації і пристосування. Головна компанія та її закордонні підрозділи в цьому випадку не можуть більше розглядатися як незалежні підприємницькі структури, а мають бути пов’язані між собою як складові глобально орієнтованої мережі поділу праці. Тому незалежно від відповідних умов країни, в якій функціонують структурні підрозділи компанії, використовується така стратегія управління, яка максимізує глобальну ефективність міжнародної корпорації.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)