Міжнародний менеджмент – Юхименко П. І. – Емоційно залучені та емоційно нейтральні культури
У різних культурах існує різне ставлення до прояву емоцій в ділових відносинах. Залежно від цього істотно варіюються вживані системи мотивації, взаємини між співробітниками по владній вертикалі, характер переговорного процесу, не кажучи вже про невербальні і паравербальні складові процесу комунікацій. Відповідно до цього Ф. Тромпенаарс виділив два типи ділових культур: емоційно залучену і емоційно нейтральну.
В культурах емоційно нейтральних не прийнято афішувати свої почуття. Вони тримаються зазвичай під жорстким контролем і “просочуються на поверхню” в мінімальних кількостях. Це не означає, що люди в країнах і регіонах, де панує емоційно нейтральна культура, відчувають і переживають не так глибоко, як у країнах з емоційно залученою культурою. Йдеться про силу експресії; сильні почуття тут можуть виражатися ледь помітними рухами і мімікою. В емоційно нейтральних культурах співрозмовники зазвичай говорять суворо по черзі, ніколи не перебивають одне одного. Типовим прикладом емоційно нейтральної культури є Японія. Добре відомо, що в ході переговорів японська сторона завжди жорстко контролює свої емоції. М’яка посмішка, постійні легкі уклони і підтакування японців на ділових зустрічах часто збивають з пантелику і дратують представників емоційно залучених ділових культур.
Роль особистих досягнень і контексту у формуванні статусу, %
Тут прояв емоцій під час переговорів, на робочому місці і в побуті вважається не тільки доречним, а й необхідним. Відсутність їх часто розцінюється як черствість, байдужість, може викликати образу і погіршення відносин. В ході переговорів задоволення або незадоволення виражаються практично миттєво і часто досить бурхливо. Не прийняті паузи, а під час бесіди і переговорів допустимо переривати того, хто говорить, емоційними репліками і т. ін.
До емоційно нейтральних країн належать також країни Південно-Східної Азії, Китай, Скандинавія. Проміжну позицію посідають Англія, США, Канада, Бельгія, Німеччина, Австрія, Швейцарія. Перелік емоційно залучених культур очолюють країни Арабського Сходу та Японія. До країн з емоційно залученою культурою відноситься й Україна.
Рис. 5.3. Вплив національних культур на формування особливостей ведення міжнародного бізнесу
Національна культура, формуючи систему базових цінностей та соціальних стереотипів, визначає різні моделі поведінки людей з різних країн в аналогічних ситуаціях. Вона обумовлює різний вибір при прийнятті побутових і управлінських рішень. Дослідники виділяють до 30 різних параметрів, пов’язаних з поведінкою типових представників різних культур, які безпосередньо впливають на різні аспекти міжособового та ділового спілкування.
Найвідоміше дослідження відмінностей національних культур і впливу ціннісних орієнтацій, що відображають національну специфіку, на організаційну поведінку та методи ведення бізнесу, було здійснене голландським ученим Г. Хофстеде на основі опрацювання результатів анкетування 115 тис. співробітників компанії “Ай-бі-ем” в 75 країнах.
В результаті цього дослідження було виділено чотири параметри ділової культури (табл. 5.7):
1. Співвідношення індивідуалізму та колективізму.
2. Дистанція влади.
3. Співвідношення мужності та жіночності.
4. Ставлення до невизначеності.
Ці параметри є відносними показниками, свого роду “місцем” країни на шкалі цінностей. Тобто, представникам кожної з культур властиві і індивідуалізм, і колективізм, і мужність, і жіночність. Проте співвідношення їх різне. Якщо, наприклад, абсолютний індивідуалізм позначити як 100%, а повну його відсутність – як 0%, то кожна з країн, за результатами соціологічних досліджень, матиме свій показних і відповідно до нього – своє місце на шкалі цінностей.
Співвідношення індивідуалізму і колективізму. В одних культурах у системі цінностей домінують колективні підходи і принципи, в інших, перевага надається індивідуальним прагненням і сподіванням. В колективістських культурах людина сприймає себе спочатку як частину групи, а вже потім – як окрему особистість. В індивідуалістських особистість знаходиться на першому місці. Зазвичай прикладом національної культури з максимальним рівнем колективізму є Японія, з максимальним рівнем індивідуалізму – США.
Таблиця 5.7
Особливості колективістських та індивідуалістських культур
Колективізм | Індивідуалізм |
Сім’я | |
O виховання “ми” O думка сім’ї важливіша, ніж власна O обов’язки по відношенню до сім’ї: гармонія інтересів; повага до спільної позиції; почуття сорому за проступки | O виховання “я” O повага до власної точки зору O обов’язки по відношенню до себе: власні інтереси; самоактуалізація; почуття провини, а не сорому |
Школа | |
O учитись треба в молодості O учать, як робити що-небудь | O постійне навчання O вчать, як учитись |
Робота | |
O подвійний стандарт – “ми” і “вони”, істина конкретна O “інші” – не наша турбота O стосунки важливіші, ніж мета O віносини “бос-працівник” засновані на принципах моралі O стосунки з колегами – “кожен сам за себе” O кар’єра залежить від індивідуальних здібностей та кваліфікації | O етичний закон і стандарт універсальні для всіх O “інші” – ресурс для досягнення власних цілей O мета важливіша, ніж стосунки O відносини “бос-працівник” базуються на раціональній основі O стосунки з колегами – “один за всіх і всі за одного” O думка колективу важлива для кар’єрного росту |
На Сході суспільство зазвичай тяжіє до колективної культури. В Європі до колективних культур відносять Іспанію, Португалію, Грецію і, як не дивно, Австрію, до індивідуалістичних – північні країни. Характерно, що рівень індивідуалізму населення, як правило, зростає пропорційно зростанню середніх доходів на душу населення.
Дослідження учених показують, що Україна і країни СНД сповідують колективні цінності.
Дистанція влади – це нерівність між людьми різного статусу (в суспільстві, у органах влади та організаціях), розрив, який існує між підлеглими і керівниками, який представники даної країни вважають допустимим або нормальним. В одних культурах втручання сильної влади сприймається як порушення прав людини, в інших, навпаки, “сильна рука”, яка “і покарає, і допоможе”, сприймається як благо.
Рівень дистанції влади в організації визначають відповіді на такі запитання:
1. Чи вважають співробітники організації за краще не висловлювати відкрито незгоду з рішеннями своїх керівників?
2. Чи вважають підлеглі, що стиль керівництва їхнього начальника автократичний?
3. Чи вважають підлеглі за краще залишати остаточне вирішення найважливіших проблем за керівником?
4. Чи досягає розрив в оплаті праці співробітників організації двадцятикратного рівня?
Чим більша кількість ствердних відповідей на ці запитання – тим вищим є рівень дистанції влади. Культури з високою дистанцією влади зазвичай терпимо сталяться до авторитарного стилю управління і чиношанування.
Таблиця 5.8
Особливості культур з низькою та високою дистанцією влади
Низька дистанція влади | Висока дистанція влади |
Сім’я | |
O У дітей виховують власний Характер O Відносини з батьками на основі рівності | O Діти повинні слухатись батьків O Покора батькам, батьки мають право приймати рішення За дітей |
Школа | |
O У навчанні центральна фігура – учень O Навчання – об’єктивний процес пізнання | O У начанні центральна фігура – вчитель O Навчання – виховання мудрості вчителем |
Робота | |
O Мінімальна нерівність серед працівників, рівноправність і доступність керівництва O Основа влади – законність і компетентність. Переважає посадова основа влади O Переважають раціональні рішення, чітко встановлена відповідальність за прийняте рішення O Розрив в оплаті незначний. Диференціація оплати за рахунок соціальних виплат O З підлеглими необхідно консультуватися O Ідеальний бос – грамотний і здібний демократ | O Нерівність і привілеї вважаються нормою; чиношанування, недоступність керівництва O Основа влади базується на силі та харизмі; переважає особиста основа влади O Переважають політичні рішення, відповідального за які складно знайти O Значний розрив в оплаті. Диференціація оплати за рахунок прямих виплат та привілеїв O Підлеглим вказують, що і як треба робити O Ідеальний бос – великодушний і доброзичливий автократ |
Співвідношення мужності (маскулінізм) і жіночності (фемінізм). Мужність домінує в суспільствах, де соціальні ролі чоловіків і жінок значно відрізняються. Мужність не обов’язково супроводжується юридичною нерівністю. Скоріше, йдеться про прагнення жінок в маскуліністичних ділових культурах засвоїти стереотипи чоловічої поведінки. В СРСР це яскраво виявлялося в 30-х роках, коли жінки змагалися з чоловіками у так званих чоловічих професіях (льотчики, шахтарі, трактористи), Саме з цієї точки зору США, Швейцарія та Англія належать до більш чоловічих (або мас-куліністичних) країн, ніж Японія. Хоча в Японії статева нерівність виражена набагато яскравіше. У системі цінностей таких ділових культур переважають “чоловічі”, матеріальні орієнтири: прагнення виділитися, зробити кар’єру, проявити себе, заробити грошей. Робота зазвичай вважається важливішою за домашні функції, в керівникові більше поважають силу, швидкість прийняття рішень, масштабність підходів, жорсткість.
Навпаки, в суспільствах, де переважає жіночність, соціальні ролі чоловіків і жінок переважно збігаються, а в системі цінностей домінують якість життя, підтримка товаристських стосунків, моральні, етичні аспекти, захист навколишнього середовища, співчуття і захист слабких, хворих та знедолених. Розум і благородство цінуються більше, ніж сила. Власний дім і родинні цінності вважаються важливішими за успіхи в роботі. В керівникові поважають уміння організувати безконфліктну групову роботу, досягти консенсусу, розробити справедливу систему мотивації.
Таблиця 5.9
Особливості феміністичних та маскуліністичних культур
Фемінізм | Маскулінізм |
Сім’я | |
O Чоловік повинен бути жорстким, але турботливим; статева рівність і рольова гнучкість; ні чоловік, ні жінка не повинні застосовувати силу O Акцент на відносинах O Солідарність O Вирішення конфліктів через компроміс та переговори | O Мужчина повинен бути жорстким, жінка – м’якою, турботливою. Чоловічі і жіночі ролі чітко розмежовані O Акцент на досягненнях O Змагання O Вирішення конфліктів силовими методами |
Школа | |
O Орієнтація на середнього учня O Мета – соціальна адаптація O Результати навчання не дуже важливі | O Орієнтація на кращого учня O Мета – академічні успіхи O Погані оцінки, відрахування – катастрофа |
Робота | |
O Мотивація через турботу, моральні стимули і умови роботи, співчуття до нещасних і слабких | O Мотивація через амбіції, матеріальні стимули та досягнення; обожнювання сильних та успішних |
O Над наполегливістю, самовпевненістю підсміюються O Цінується скромність самооцінки O Акцент на якості життя O Зваженість вчинків схвалюється | O Наполегливість, самовпевненість схвалюються O Цінується уміння себе подати O Акцент на кар’єру O Рішучість вчинків Схвалюється |
Найбільш жіночними культурами є Скандинавські країни і Голландія, найбільш мужніми – США, Австрія, Швейцарія, Англія, Ірландія, Німеччина, Італія. До мужніх культур тяжіють Україна і країни СНД.
Ставлення до невизначеності. В різних ділових культурах люди по-різному сприймають невизначеності в житті і бізнесі. Наприклад, жителі Німеччини, Бельгії та низки інших країн прагнуть максимально уникати будь-якої невизначеності, відчувають у тривогу в непевних ситуаціях, намагаються максимально усунути двозначність у відносинах. Для того щоб уникнути цього, розробляються закони і правила поведінки на всі випадки життя, а в рамках конкретної діяльності – найдетальніші контракти. Інші ділові культури спокійно сприймають те, що все передбачити неможливо. Тут панує підхід, сформульований колись Наполеоном: “Спочатку приймемо бій, а там подивимося”. Детальні контракти тут, як правило, не розробляються, перевага надається рамковим домовленостям, які корегуються в процесі їх реалізації.
Таблиця 5.10
Особливості культур з різним рівнем уникнення невизначеності
Низька дистанція влади | Висока дистанція влади | |
Сім’я | ||
O Незвичне – цікаво O Розслабленість, добродушність, низький рівень стресо-вості O Демонстрація емоцій та агресії неприпустима | O Незвичне – небезпечне O Високий стресовості, тривожності та неспокою O Демонстрація емоцій та агресії нормальна | |
Школа | ||
O Учням комфортно, коли програми у них не структуровані, не чітко визначені цілі, не деталізовані завдання, робота – без розкладу, коли вчитель говорить “не знаю” | O Учням комфортно, коли програми структуровані, цілі чіткі, завдання деталізовані, робота суворо за розкладом, коли вчитель знає все | |
Робота | ||
O Нелюбов до правил, стандартів та формальностей O Довірливість; колеги залишаються друзями за наявності різних точок зору O Інтерпретація часу в термінах спокою, задоволеності, відпочинку O Висока потреба в стратегічному плануванні, нерозробленість оперативного плану | O Емоційна потреба в правилах, формалізації та стандартах O Підозріливість; різні думки посилюють недовіру O Інтерпретація часу в термінах грошей, роботи і досягнення Успіху O Низька потреба в стратегічному плануванні, велике значення надається деталізованим оперативним планам |
До країн з низьким ступенем уникнення невизначеності належать Англія, Скандинавські країни (окрім Фінляндії), Данія, США. На іншому полюсі знаходяться Німеччина, Бельгія, Австрія, Швейцарія, країни Південно-Західної Європи.
Ділова культура України і країн СНД більше тяжіє до високого рівня уникнення невизначеності. Хоча дослідники стверджують, що для молодого покоління (20-30 років) прагнення уникати невизначеності істотно знижується.
Таблиця 5.11
Виміри культури по Г. Хофстеде, %
Країна | Дистанція влади | Ступінь запобігання невизначеності | Мужність і жіночність | Індивідуалізм і колективізм | |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
Австралія | 36 | 51 | 61 | 90 | |
Австрія | 11 | 70 | 79 | 55 | |
Арабські країни | 80 | 68 | 53 | 38 | |
Аргентина | 49 | 86 | 56 | 46 | |
Бельгія | 65 | 94 | 54 | 75 | |
Бразилія | 69 | 76 | 49 | 38 | |
Великобританія | 35 | 35 | 66 | 89 | |
Східна Африка | 64 | 52 | 41 | 27 | |
Гватемала | 95 | 99 | 37 | 6 | |
Гонконг | 68 | 29 | 57 | 25 | |
Греція | 60 | 99 | 57 | 35 | |
Данія | 18 | 23 | 16 | 74 | |
Ізраїль | 13 | 81 | 47 | 54 | |
Індія | 77 | 40 | 56 | 48 | |
Індонезія | 78 | 48 | 46 | 14 | |
Іран | 58 | 59 | 43 | 41 | |
Ірландія | 28 | 35 | 68 | 70 | |
Іспанія | 57 | 86 | 42 | 51 | |
Італія | 50 | 75 | 70 | 76 | |
Канада | 39 | 48 | 52 | 80 | |
Китай | 89 | 44 | 54 | 39 | |
Мексика | 81 | 82 | 69 | 30 | |
Нідерланди | 38 | 53 | 14 | 80 | |
Нова Зеландія | 22 | 49 | 58 | 79 | |
Норвегія | 31 | 50 | 8 | 69 | |
Пакистан | 55 | 70 | 50 | 14 | |
Панама | 95 | 86 | 44 | 11 | |
Перу | 64 | 87 | 42 | 16 | |
Португалія | 63 | 99 | 31 | 27 | |
Росія* | 88 | 80 | 59 | 45 | |
Сальвадор | 66 | 94 | 40 | 19 | |
Сингапур | 74 | 8 | 48 | 20 | |
США | 40 | 46 | 62 | 91 | |
Тайвань | 58 | 69 | 45 | 17 | |
Україна* | 70 | 63 | 53 | ||
Уругвай | 61 | 100 | 38 | 36 | |
Фінляндія | 33 | 59 | 26 | 63 | |
Франція | 68 | 86 | 43 | 71 | |
ФРН | 35 | 65 | 66 | 67 | |
Швейцарія | 34 | 58 | 70 | 68 | |
Швеція | 31 | 29 | 5 | 71 | |
Югославія | 76 | 88 | 21 | 27 | |
Південна Африка | 49 | 49 | 63 | 65 | |
Південна Корея | 60 | 85 | 39 | 18 | |
Ямайка | 45 | 13 | 68 | 39 | |
Японія | 54 | 92 | 95 | 46 |
(2 votes, average: 4,00 out of 5)