Міжнародний маркетинг – Барановська М. І. – 5.3.6. Яку роль відіграє штриховий код?
Вимоги до маркування товарів в країнах ЄС мають свою специфіку і за останні роки істотно посилені. Останнє особливо характерно для продовольчих товарів. Для таких товарів етикетки повинні містити за уніфікованою формою такі обов’язкові відомості, як:
O найменування товару;
– маса нетто;
– склад інгредієнтів товару;
– допустимий термін придатності товару;
– назва фірми-виробника або постачальника;
– країна походження товару.
Одночасно з наведеними відомостями обов’язковими є вказівка шифру партії конкретного товару, а також ціни. Наявність шифру партії товару дозволяє в разі потреби швидко його вилучити з ринку.
Обов’язковою є також вказівка калорійності (енергетичної цінності) і хімічного складу окремих продовольчих товарів.
Вказані відомості повинні бути об’єктивними і не вводити в оману споживачів товарів. Маркування товару, що не відповідає вказаним вимогам, не дозволяє власникам товару здійснювати продаж на території ЄС.
Світовою спільнотою розроблений і узгоджений цілий ряд норм і правил упаковки і маркування товарів. Серед таких угод зазвичай виділяють:
– міжнародну угоду про транспортування небезпечних товарів (ЛТЯ);
– міжнародний морський код для небезпечних вантажів (ІМБО);
– міжнародну угоду з маркування небезпечних вантажів, що перевозяться повітряним шляхом (ТАТА).
В багатьох країнах, і перш за все в країнах ЄС, широко використовується так зване екологічне маркування товару. Його основне призначення полягає в стимулюванні виробництва і споживання екологічно чистої продукції. До останньої відноситься продукція, яка завдає мінімальної шкоди навколишньому середовищу. При оцінці такої шкоди зазвичай враховуються:
– наявність відходів в процесі виробництва продукції;
– рівень забруднення води;
– ступінь забруднення повітря;
– рівень забруднення грунту і можливість його ерозії;
– наявність шуму;
– ступінь споживання природних ресурсів;
– кількість енергії, що споживається.
Аналіз вказаних чинників дозволяє зробити висновок про можливість екологічного маркування продукції. При цьому маркування стосується всіх підприємств, що беруть безпосередню участь у виробництві продукції, здійснюють постачання сировини, комплектуючих виробів та ін.
Вперше екологічне маркування було застосовано в Німеччині в 1978 р. У той час збереженням навколишнього середовища займалися окремі групи ентузіастів-екологів. Зараз це організований рух екологів всього світу, що об’єднує екологічні організації багатьох країн. Співпраця фірми з такими організаціями дозволяє створювати позитивний імідж фірми і її здатності розвивати і реалізовувати екологічно прийнятні рішення.
5.3.6. Яку роль відіграє штриховий код?
Здійснюючи покупки, кожен з нас неодноразово звертав увагу на маркування товарів, яка в більшості своїй містить чорно-білі або кольорові зображення, що складаються з штрихів і пропусків різної ширини, а також відповідних ним букв і цифр. Це і є штриховий код, що містить інформацію про країну походження, про фірму та її товар.
Завдяки штриховому кодуванню кожному товару привласнюється індивідуальний, такий, що не повторюється ніде в світі код, унікальність якого дозволяє використовувати його не тільки для отримання інформації про виробника, але і як основу для обліку внутризаводських, внутрискладських, внутримагазинних переміщень. Це є початковою базою для обліку, аналізу і планування виробництва і реалізації товарів і послуг як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках [16, 418].
В світі існує більше 50 різних систем штрихового кодування. Проте найбільша перевага віддається коду, створеному Європейською асоціацією товарної нумерації, – EAN (European Article Numbering), яка була створена в 1977 р. Після вступу в EAN неєвропейських держав на її базі була створена Міжнародна асоціація кодування товарів з штаб-квартирою в Брюсселі.
У основу створеної системи штрихового кодування EAN покладені розроблені на початку 1970-х pp. в США і Канаді підходи до використання універсальних товарних кодів UPC (Universal Product Code). Ці коди використовуються і в даний час. Вони містять 8 або 12 цифр. До того ж цифрова частина коду починається з нуля, а перша і остання цифра коду винесені за розділові штрихи “початку” і “кінця” коду.
Кожен з таких кодів є поєднанням штрихів і пропусків різної ширини. До того ж найвужчий штрих або пропуск береться за певний еталон, відповідно до якого решта всіх пропусків в різне число разів більше, ніж початковий. Кожній цифрі відповідає певне поєднання двох штрихів і двох пропусків.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)