Міжнародний маркетинг – Барановська М. І. – 4.3.8. В чому особливості державного фінансування інвестиційних проектів?
В світовій практиці використовуються наступні форми фінансування інвестиційних проектів:
– повне самофінансування;
– акціонування;
– кредитне фінансування;
– фінансовий лізинг;
– змішане (пайове) фінансування.
Відзначимо, що до форм фінансування інвестиційних проектів відносять:
O державне фінансування;
O боргове фінансування;
O самофінансування;
O іпотеку;
O форфейтинг;
O лізинг;
O залучення зарубіжних інвестицій;
O проектне фінансування.
Нижче наведемо їх коротку характеристику.
4.3.8. В чому особливості державного фінансування інвестиційних проектів?
Державне інвестування характеризується цільовим призначенням використання бюджетних ресурсів. Джерелами бюджетного інвестування є засоби державного бюджету, бюджетні кошти органів місцевого самоврядування.
Бюджетні кошти виділяються на часткове фінансування інвестиційних проектів, що пройшли конкурсний відбір, до того ж даний порядок розповсюджується на всіх інвесторів незалежно від форм власності.
Правом на участь в конкурсі і надання державної підтримки користуються проекти, що задовольняють наступним критеріям:
– ідея інвестиційного проекту повинна бути пов’язана з “точкою зростання” економіки;
– інвестор зобов’язаний вкласти не менше 20 % власних коштів (акціонерний капітал, амортизація, прибуток) в реалізацію проекту;
– термін окупності проекту, а також термін здачі об’єкту “під ключ” не повинен перевищувати двох років;
– коефіцієнт абсолютної ліквідації встановлюється не менше 0,33;
– в складі інвестиційного проекту повинні бути бізнес-план і висновок державної екологічної експертизи.
Проекти, документи до конкурсного відбору за значимістю підрозділяються на категорії. В категорію А включають проекти з виробництва продукції, що не має зарубіжних аналогів і захищена відповідними патентами, в категорію Б – проекти з виробництва експортних товарів несировинних галузей на рівні світових стандартів, що мають попит на світовому ринку. До категорії В відносять проекти з виробництва продукції, що замінює імпорт і що має нижчі ціни в порівнянні з продукцією, що імпортується. Категорія Г представлена проектами з виробництва продукції, що має термін на внутрішньому ринку.
Частка державної підтримки проектів диференційована залежно від їх категорій (% від вартості проекту) [2, с. 94]:
Для категорії А – 50 %;
Для категорії Б – 40 %;
Для категорії В – 30 %;
Для категорії Г – 20 %.
Кошти державного бюджету виділяються на зворотній основі або шляхом придбання частки акцій в акціонерному товаристві, що створюється. Це не виключає безповоротного фінансування проектів, пов’язаних з освоєнням принципово нових напрямів у виробництві, з реалізацією конверсійних, оборотних, екологічних замовлень.
Поширеним методом фінансування інвестиційних проектів є боргове фінансування.
4.3.9. В чому особливості боргового фінансування інвестиційної діяльності?
Основними джерелами боргового фінансування є:
– довгострокові кредити комерційних банків;
– урядові субсидії;
– іпотечні позики;
– приватне розміщення боргових зобов’язань;
– акціонування.
Довгострокові кредити надаються зазвичай комерційними банками у вигляді банківських позик. Для їх отримання в банк надаються наступні документи:
O бізнес-план проекту;
O бухгалтерський баланс за останній звітний період;
O звіт про прибутки і збитки.
У разі позитивного рішення питання про кредитування між позичальником і кредитором укладається кредитний договір, в якому визначені порядок надання, оформлення і погашення довгострокових кредитів.
Необхідно мати на увазі, що чинним законодавством Україні визначені процедури щодо укладання і виконання кредитних договорів. До них відносять:
1. Кредитні договори повинні бути укладені тільки у письмовій формі, недотримання цього правила веде до недійсності договору, його нікчемності.
2. Кредитор має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого кредитним договором кредиту повністю або частково за наявності обставин, що свідчать про те, що надана позичальникові сума не буде повернена в строк.
3. При порушенні позичальником передбаченого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитор має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.
4. Позичальник має право відмовитися від кредиту повністю або частково, повідомивши про це кредитора до встановленого договором терміну його надання, якщо інше не передбачене законом.
Крупні кредити зазвичай видаються частинами в терміни, передбачені договором. Такий спосіб кредитування носить назву кредитної лінії.
Від позичальників банку вимагають виплати позикових відсотків і комісійну винагороду за надання кредиту, яке визначається в кредитному договорі як відсоток від суми кредиту. Довгострокові кредити можуть видаватися не тільки комерційними, але й ощадними банками. Здійснюючи кредитування великомасштабних проектів, комерційні банки пріоритет віддають зазвичай проектам, що передбачають технічне переозброєння і модернізацію виробництв, що вже діють, без додаткового капітального будівництва у великих обсягах. Тому вони практично не надають кредити, пов’язані з фінансуванням впровадження принципово нових технологічних розробок.
Одним з джерел боргового фінансування інвестиційних проектів є урядові субсидії.
В багатьох країнах створені державні агентства, завданням яких є оцінка і відбір пропозицій про заплановані дослідження для фінансування. Агентства розробляють теми і публікують оголошення про свою зацікавленість у певних дослідженнях і розробках. Підприємства направляють в агентства свої пропозиції, які потім оцінюються і при позитивному рішенні надаються субсидії.
Одним з джерел фінансування інвестиційних проектів є приватне розміщення боргових зобов’язань, яке може здійснюватися в таких формах, як:
– боргові зобов’язання з варрантами;
– субординарні конвертовані облігації.
Боргові зобов’язання з варрантами є зобов’язаннями повернути кредиторові певну грошову суму через обумовлений заздалегідь термін з узгодженою премією.
Варранти в даному випадку є додатком до цінного паперу у вигляді проектного договору, що надає власникові цінного паперу права і пільги – покупку акцій підприємства за фіксованою ціною.
Субординарні конвертовані облігації – це особливий тип боргових зобов’язань. Вони погашаються раніше всіх зобов’язань по акціях, але пізніше за інші види боргів: по банківських кредитах, податках. Тому утримувачі звичайних акцій мають право на отримання коштів тільки після виконання зобов’язань перед власниками субординарних конвертованих облігацій.
Акціонування як метод фінансування інвестиційних проектів використовується зазвичай на початковому етапі їх освоєння. З цією метою оголошується відкрита підписка на акції підприємства, що створюється, для юридичних і фізичних осіб. Акціонерний капітал підприємства формується за рахунок емісії і продажу акцій на ринку цінних паперів.
Випущені акції можуть бути привілейованими і звичайними.
Перевагою акціонування є те, що основний обсяг фінансових та інших ресурсів у вигляді устаткування, технології, права на використання національних природних ресурсів та інше поступає на початку здійснення проекту. Завдяки цьому накопичені грошові суми дозволяють перенести погашення позовної заборгованості на пізніші терміни.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)