Міжнародний маркетинг – Барановська М. І. – 4.3.4. Які існують договірні умови сторін при покупці франчайзингу?
До основних положень франчайзингового договору можна віднести:
O умови договору;
O умови платежів;
O вигляд франчайзингу;
O територіальну діяльність;
O систему управління;
O взаємну підтримку та взаємодопомогу партнерів;
O умови розторгнення договору.
В процесі підготовки і укладання договору сторони особливо ретельно проводять обгрунтування і вибір одного з видів франчайзингу на основі фундаментальних маркетингових досліджень.
При виборі фірмою виду діяльності франчайзингу доцільно враховувати зарубіжний досвід. Тому наведемо основні рекомендації зарубіжних фахівців:
1) критичне (аналітичне) відношення до франчайзингу;
2) об’єктивна оцінка прогнозних розрахунків із залученням незалежних експертів;
3) експертна оцінка контрактів;
4) аналіз і вивчення досвіду контрактів, що діють;
5) ретельний аналіз фінансових умов договірних відносин з урахуванням специфіки франчайзингу (стережіться, якщо первинний платіж великий, а роялті відносно малі);
6) вивчення, аналіз і об’єктивна оцінка франчайзера (пильна увага порядку, технології і вимогам до експлуатації устаткування відносно до конкретних умов діяльності фірми);
7) аналіз фінансової діяльності франчайзера, особливо за останній період;
8) аналіз захисту прав ведення даного бізнесу на конкретній території;
9) проведення власних об’єктивних маркетингових досліджень по всіх напрямах цільового ринку;
10) перевірка реєстрації товарної марки в країні і патенту на товар;
11) уточнення зобов’язань за видами реклами, витратами на рекламу з обох боків, а також цілей візитів франчайзера на фірму;
12) надання взаємодопомоги у важких ситуаціях, форс-мажорних випадках, виходу з ладу устаткування і т. ін.;
Слід зазначити, що перераховані заходи повинні бути проведені в обов’язковому порядку до укладання договірних відносин.
4.3.5. В чому полягає суть зарубіжних інвестицій?
Під зарубіжними інвестиціями розуміють вкладання капіталу в різноманітних видах і формах зарубіжними інвесторами: державою, іноземними банками, фірмами, компаніями, фондами і приватними особами в економіку іншої країни. Залучення коштів зарубіжних інвесторів припускає наявність сприятливого інвестиційного середовища (сприятливого інвестиційного клімату) в країні, в яку повинні прямувати інвестиції.
Інвестиційне середовище є сукупністю правових, політичних, економічних і соціальних умов для здійснення інвестиційної діяльності. Вона істотно впливає на рівень прибутковості, ризику і ліквідності інвестицій.
Зарубіжні інвестиції можуть здійснюватися в різноманітних видах і формах. До найбільш поширених видів і форм зарубіжних інвестицій слід віднести:
O створення спільних підприємств з пайовою участю іноземного капіталу;
O створення підприємств, представництв і філій, що повністю належать іноземним інвесторам;
O придбання у власність підприємств, будівель, споруд, а також доль участі в підприємствах, корпораціях і т. д.;
O придбання облігацій, акцій та інших цінних паперів в тій або іншій країні;
O надання позик, кредитів, майна, майнових прав та ін.;
O придбання прав користування землею й іншими природними ресурсами, якщо це не обмежено чинним законодавством.
Зарубіжний капітал може притягуватися у формі приватних і державних інвестицій, а також у формі державних і приватних позик і кредитів. До іноземних інвестицій відносяться також позики і кредити або інші форми позикового капіталу, що надаються міжнародними організаціями: Міжнародним валютним фондом (МВФ), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР), Лондонським клубом, Паризьким клубом та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)