Міжнародний маркетинг – Барановська М. І. – 4.2.8. В чому полягають особливості міжнародної торгівлі ліцензіями?
Міжнародні торги (тендер) – це комерційна операція, що є особливим методом продажу специфічного товару шляхом укладення договорів купівлі-продажу або розміщення замовлень на умовах покупця.
Після порівняння отриманих пропозицій покупець підписує контракт з продавцем, який запропонував йому товар на найбільш вигідних умовах. Міжнародні торги набули достатньо широкого розповсюдження в пошуку і відборі контрагентів для постачань машин, устаткування, виконання проектних і дослідницьких робіт, будівництва доріг, мостів, трубопроводів, інших промислових і соціальних об’єктів. До 80% міжнародних торгів припадає на частку країн, що розвиваються. В багатьох країнах, що розвиваються, чинне законодавство зобов’язує імпортерів купувати за кордоном товари що коштують більше певної вартості тільки через торги. В цілому державними організаціями країн, що розвиваються, від 20 до 50 % всіх товарів (за вартістю), які імпортуються, ввозяться через проведення торгів. Широко застосовують цю форму країни Латинської Америки, Єгипет, Індія, Пакистан, Іран та ін.
Суть міжнародних торгів полягає в наступному: покупці, що ухвалили рішення про розміщення замовлень через торги, створюють тендерні комітети, до складу яких входять технічні і комерційні експерти, представники адміністрації. Головами тендерних комітетів, як правило, призначаються керівники організацій, що проводять закупівлі.
Торги бувають відкриті (гласні) і закриті (негласні).
У відкритих торгах беруть участь всі бажаючі фірми й організації. На них в основному розміщують замовлення на стандартне й універсальне устаткування, а також невеликі за обсягом підрядні роботи.
До закритих торгів притягуються певні фірми за запрошеннями. На закритих торгах розміщуються замовлення на складне й унікальне устаткування і подібні товари для підприємств.
Для успішного проведення торгів велике значення має своєчасне і надійне забезпечення покупців і продавців необхідною інформацією на всіх етапах проведення торгів.
Відзначимо, що міжнародні торги мало використовуються українськими бізнесменами. Основні причини – відсутність професіоналів цього напряму; недосконалість законодавчо-правової бази; фіскальна податкова політика держави та інші чинники.
4.2.8. В чому полягають особливості міжнародної торгівлі ліцензіями?
Міжнародна торгівля ліцензіями є достатньо ефективною формою виходу на зарубіжний ринок.
Ліцензія в міжнародній практиці – це дозвіл, на підставі якого власник виняткового права на винахід, товарний знак, послугу та інші види діяльності (ліцензіар) дає можливість іншій особі (ліцензіату) за відповідну винагороду відповідно до договору користуватися об’єктом цього права або власності.
Ліцензійна угода – це договір між сторонами, що поширюється також і на додаткову конфіденційну інформацію особливого характеру, яку називають ноу-хау (“знаю як”).
Під ноу-хау в міжнародній практиці розуміють технологічні і конструкторські секрети виробництва, що не захищені патентами.
Під постачаннями продукції ноу-хау слід розуміти:
O різні види продукції, виробничі лінії, заводи, що здаються “під ключ”;
O різні види виробничих послуг (сервісу послуг);
O невиробничі послуги;
O інтелектуальні послуги, винаходи і ін.
Слід звернути увагу на те, що передача ноу-хау – це один з видів міжнародної торгівлі. За даними джерела [3, с.102], в міжнародній практиці торгівлі ліцензіями більше 50% угод припадає на передачу винаходів і ноу-хау одночасно, 30% – тільки на ноу-хау, останні – це чисто патентні ліцензії.
Відзначимо, що ліцензії за наявності правової охорони можуть бути патентними і безпатентними.
До основних видів ліцензій можна віднести:
– прості ліцензії;
– виключні ліцензії;
– повні ліцензії;
– субліцензії;
– ліцензії, що повертаються;
– крос-ліцензії;
– чисті ліцензії.
Прості ліцензії зберігають право видачі аналогічних ліцензій третім особам, а також право самому використовувати об’єкт ліцензії на тій же території, що не захищає ліцензіата від конкурентів.
Виняткові ліцензії забезпечують ліцензіату виняткові права використання об’єкту даної ліцензії в межах, обумовлених в угоді, а також ліцензіар відмовляється від права самостійного використання об’єкту на території даної угоди і надання ліцензій третім особам.
Повна ліцензія в повному обсязі передає права на винахід на весь термін дії патенту, що залишився. На практиці використовується вельми рідко, оскільки по суті аналогічна до передачі прав на патент.
Субліцензія надається третій особі ліцензіатом, що володіє винятковою або повною ліцензією. Вона за обсягом прав відповідає простій ліцензії, а винагорода за неї розподіляється між ліцензіатом і ліцензіаром.
Ліцензія, що повертається надає ліцензіару право користуватися вдосконаленнями об’єкту ліцензії, додатково створеними ліцензіатом.
Крос-ліцензії дають можливість взаємного обміну правами на використання об’єктів інтелектуальної власності.
Чисті ліцензії є предметом передач неупредметнених відомостей.
Відзначимо, що в процесі здійснення операції по ліцензіях потрібно завжди мати на увазі, що ліцензійна угода підлягає продажу лише в тому випадку, якщо дохід ліцензіара від продажу ліцензії буде більший, ніж від інших форм освоєння ринку об’єктом ліцензії, а прибуток ліцензіата від реалізації купленої ліцензії буде вищий, ніж прибуток його конкурентів, навіть з урахуванням виплати ліцензійних платежів” [3, с. 156].
Для розрахунку ціни ліцензії використовуються різні методики розрахунку. Як приклад приведемо одну з них.
Де Цл – розрахункова ціна ліцензії;
N – середньорічний обсяг випуску продукції за весь термін дії угоди; Т – термін дії угоди;
В – додатковий прибуток ліцензіата від реалізації ліцензії; ВЬ – частка ліцензіара в додатковому прибутку ліцензіата.
4.2.9. Що таке лізинг?
Міжнародна оренда – це процедура надання в тимчасове користування товарів, що перетинають кордон країни орендодавця. Предметами міжнародної оренди можуть бути найрізноманітніші товари виробничо-технічного призначення, устаткування, транспортні засоби і т. п.
Лізинг є досить широко поширеною формою міжнародних орендних операцій (лізинг, хайринг, рейтинг) і припускає надання в тимчасове користування товарів, що перетинають межу країни орендодавця з можливістю наступного придбання.
Існують наступні види лізингу:
O експортний лізинг;
O імпортний лізинг;
O транзитний лізинг;
O зворотній лізинг;
O лізинг постачальника;
O складний лізинг.
Експортний лізинг здійснює лізингова фірма, що знаходиться в країні виробника. Лізингоотримувач знаходиться в іншій країні.
Імпортний лізинг має на увазі, що лізингова фірма і лізингоотримувач знаходяться в одній країні, а фірма-виробник – в іншій.
При транзитному лізингу всі учасники лізингових операції знаходяться в різних країнах.
Зворотній лізинг передбачає придбання лізинговою фірмою у власника устаткування, і здачу йому ж цього устаткування в оренду.
При лізингу постачальника лізингова фірма придбає у виробника продукцію і здає її в оренду цьому ж виробникові, який у свою чергу здає продукцію в суборенду лізингоотримувачу.
Складний лізинг припускає участь в даному лізингу декількох лізингових фірм, розташованих в різних країнах.
В процесі укладення лізингової угоди необхідно враховувати позитивні і негативні аспекти лізингових операцій.
Переваги лізингу:
1) від орендаря не вимагається надання застави або інших гарантій, як це відбувається у разі банківського кредиту;
2) орендареві не потрібно вирішувати проблеми реалізації устаткування після закінчення терміну оренди;
3) орендар, на відміну від власника, може застрахувати себе від морально застарілого устаткування.
Недоліки лізингу:
1) орендар не може повною мірою використовувати податкові пільги на нові інвестиції, оскільки не є власником устаткування;
2) після виплати повної вартості устаткування орендар не може продати його в кінці терміну використання не дивлячись на достатньо високу залишкову ціну.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)