Міжнародний маркетинг – Барановська М. І. – 4.2.3. Які особливості експорту, як форми виходу на міжнародний ринок?

Експорт є однією з розвинених форм міжнародної торгівлі бізнесу країн СНД.

Експорт – це вивіз товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, зокрема виняткових прав на них, з митної території країни за кордон без зобов’язання про зворотне ввезення.

Експорт підрозділяється на два види:

O прямій;

O непрямий.

Прямий експорт припускає вивіз, реалізацію товарів (послуг) за кордоном без участі посередників. Даний вид експорту пов’язаний з великим ступенем ризику в порівнянні з непрямим експортом, і його організовують в основному за класичною схемою: прямій експорт > структурній підрозділ підприємства > торгові представництва > власні торгові агенти > дочірні компанії.

Експорт є однією з найважливіших стратегій виходу фірм на зарубіжний ринок.

Непрямий експорт – це реалізація за кордоном виробленого в своїй країні товару через посередників (агенти, брокери, і т. д.) Даний вид експорту прийнятний в основному для невеликих компаній (фірм), а також у тому випадку, коли у підприємців на зарубіжному ринку немає міцних позицій.

4.2.4. Які особливості спільного підприємництва, як форми виходу на міжнародний ринок?

Форма спільних підприємств, на відміну від експорту, грунтується на партнерстві, що передбачає створення за кордоном різних комерційних виробничих структур, що діють на основі контракту в різних формах ведення виробничої діяльності.

Підприємства сумісного володіння створюються в основному з метою зниження витрат і розподілу комерційних ризиків. Контракт на виробництво означає, що фірма погоджується з тим, щоб іноземна компанія виробляла свою продукцію в даній країні. Фірма ж здійснює маркетинг самих виробів і надає управлінський досвід. У разі контракту на управління фірма виступає лише як консультант іноземних компаній.

Зарубіжний інвестор може купити собі частку в місцевому підприємстві, місцева фірма може купити собі частку в уже існуючому місцевому підприємстві зарубіжної компанії або обидві сторони можуть спільними зусиллями створити абсолютно нове підприємство.

Як правило, сумісне володіння є обов’язковою умовою, при дотриманні якого іноземний уряд допускає фірму на ринок своєї країни.

4.2.5. Які особливості прямого володіння, як форми виходу на міжнародний ринок?

Пряме володіння – це найбільш повна, але і більш ризикована форма залучення до діяльності на зарубіжному ринку. Фірма займається виробництвом, маркетингом і тому подібне в інших країнах без участі яких-небудь партнерів. Переваги цієї форми полягають в економії витрат праці і транспортних витрат, самостійному визначенні довгострокових перспектив діяльності, кращому пристосуванні товарів і планів маркетингу до місцевих особливостей, можливості створення сприятливого іміджу в країні-партнерові.

4.2.6. Що таке аукціони?

Міжнародні товарні аукціони – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, що проводять реалізацію заздалегідь оглянутих покупцем товарів, які переходять у власність покупця, що запропонував найбільш вигідну ціну.

Відзначимо, що на аукціонах, на відміну від біржової торгівлі, продаються тільки реальні товари із строго індивідуальними властивостями і особливостями: чай, тютюн, квіти, прянощі, овочі, фрукти, риба, тварини, художні твори, антикваріат, хутровина й інші товари.

Аукціонна форма міжнародної торгівлі для окремих товарів є найважливішою в їх реалізації на міжнародному ринку. Наприклад, через міжнародні аукціони в СІНА, Канаді і Росії реалізується до 80 % усієї хутровини що продається цими країнами, в Швеції і Норвегії – близько 90 %.

Слід зазначити, що на практиці використовується і так званий голландський тип, або “вейлинг”, при якому в процесі торгу відбувається не підвищення, а пониження ціни.

Для кожного аукціонного товару історично склалися свої центри аукціонної торгівлі [2, с. 86]. По хутряній сировині в світі щорічного проводиться більше 150 аукціонів, головними центрами проведення яких вважаються Нью-Йорк, Санкт-Петербург, Лондон, Осло, Монреаль. Серед найважливіших центрів аукціонної торгівлі чаю – Лондон, Коломбо, Калькутта, Найробі (Кенія), Гамбург; прянощами – Амстердам, Лондон, Сінгапур; тютюном – Нью-Йорк, Амстердам, Бремен, Лусака (Замбія); кіньми – Довіль (Франція), Москва (Успенське).

Аукціони бувають відкриті і закриті.

Відкриті аукціони здійснюють торги при безпосередній участі самих покупців. Ці аукціони спеціалізуються на торгівлі хутровиною, тваринами, предметами мистецтва.

Закриті аукціони організовують спеціалізовані брокерські фірми, що займаються перепродажем на умовах комісії, тобто самі продавці і покупці в таких аукціонах не беруть участь, а їх доручення виконують брокери.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Міжнародний маркетинг – Барановська М. І. – 4.2.3. Які особливості експорту, як форми виходу на міжнародний ринок?