Міжнародний маркетинг – Барановська М. І. – 1.1.5. В яких випадках міжнародний маркетинг стає формою управлінської діяльності?
У більшості визначень маркетинг розглядається як людська діяльність, направлена на забезпечення побажань і потреб шляхом обміну. Це означає що реалізація маркетингу покликана забезпечити ефективне здійснення обміну. Так само у випадку міжнародного маркетингу мова може йти про забезпечення ефективного обміну, тільки тепер такий обмін здійснюється на зовнішніх ринках. Щоб такий обмін був ефективним, діяльність фірми направлена на дослідження зовнішніх ринків, встановлення доцільності виходу на кожен конкретний ринок, виявлення реальних потреб і переваг конкретних споживачів, встановлення адресності тієї продукції, що випускається і забезпечення організації її виробництва.
Така діяльність робить доцільним функціонування на ринках з метою формування потреб і купівельних переваг для забезпечення ефективного розповсюдження своїх товарів. Тому будь-яке визначення міжнародного маркетингу передбачає, що фірма, що реалізує міжнародний маркетинг, повинна:
O виявити доцільність і визначити можливість виходу на зарубіжні ринки;
O знати реальні потреби на цільових ринках в товарах, що пропонуються;
O направляти всю свою діяльність на задоволення визначених потреб;
O завдяки задоволенню конкретних потреб забезпечувати отримання прийнятного прибутку, якщо мова йде про комерційній структурі.
Все перераховане вище припускає вироблення і реалізацію відповідних управлінських рішень.
Виходячи з цього, міжнародний маркетинг слід розглядати як управлінську діяльність на світовому ринку, покликану забезпечити повніше порівняно з конкурентами задоволення конкретних потреб споживачів в необхідних товарах.
1.1.6. Які існують критерії типізації маркетингу?
За критерієм геополітичні межі діяльності суб’єктів виділяють два типи маркетингу: внутрішній та міжнародний.
Внутрішній маркетинг – маркетингова діяльність, націлена на внутрішній (основний для фірми) ринок.
Міжнародний маркетинг – маркетингова діяльність фірми за межами національних кордонів.
За критерієм об’єкт, тобто суттєві особливості товару та відповідного товарного ринку, які визначатимуть особливості побудови маркетингового комплексу (товарна політика, цінова політика, політика розповсюдження та комунікаційна політика) виділяють маркетинг товарів народного споживання, маркетинг товарів виробничо-технічного призначення, маркетинг послуг, промисловий, аграрний та банківський маркетинг.
За критерієм ступінь ринкової орієнтованості фірми виділяють стратегічний та оперативний маркетинг.
Стратегічний маркетинг – маркетингова діяльність щодо створення усталеної (довгострокової) конкурентної переваги шляхом постійного та систематизованого моніторингу бізнес-середовища та потреб ринку і формування на цій основі ефективного маркетингового комплексу.
Оперативний маркетинг – маркетингова діяльність, метою якої є використання певної ринкової ситуації або швидке пристосування маркетингового комплексу до неї.
За критерієм особливостей суб’єкта (диверсифікованості діяльності та належності до певного ієрархічного рівня управління в структурі національної економіки) виділяють мікромаркетинг та макромаркетинг.
Мікромаркетинг – маркетингова діяльність стосовно конкретного виду товару, що продукується.
Макромаркетинг – маркетингова діяльність відносно широкого кола типів товарів (послуг) або сфер діяльності на рівні як фірми, концерну, фінансово-промислової групи, так і держави в цілому [21, с.4].
(2 votes, average: 5,00 out of 5)