Міжнародні валютно-кредитні відносини – Патика Н. І. – 12.1. Причини виникнення регіональних міжнародних фінансових організацій
12.1. Причини виникнення регіональних міжнародних фінансових організацій
Виникнення регіональних МФО зумовлено посиленням ролі країн, що розвиваються, у світовій економіці, а також специфічними потребами регіонального розвитку. Вони є регіональними багатосторонніми банками розвитку, що сприяють економічному розвиткові країн шляхом надання кредитів, грантів, гарантій, технічної допомоги, а також консультаційних послуг. Свою назву ці банки одержали тому, що їх засновниками є група країн, які за своїм статусом є міжнародними організаціями і не підлягають національному банківському регулюванню. Часто їх називають також багатосторонніми інститутами розвитку, оскільки сама установа може функціонувати у формі банку, фонду, асоціації, корпорації. Кожна регіональна МФО має власну специфіку структури та діяльності.
У табл. 12.1 поданий перелік міжнародних фінансових організацій за регіонами із зазначенням року їх створення.
Діяльність регіональних банків розвитку на відміну від глобальних обмежена відповідним регіоном. Регіональні банки розвитку вирішують завдання сприяння економічному і соціальному розвитку країн – членів банку. Специфіка їхньої діяльності полягає у тому, що вони мають як розв’язувати
Таблиця 12.1. Регіональний розподіл міжнародних фінансових організацій
Регіон | Назва організації | Рік створення |
Європа | Європейський інвестиційний банк | 1958 |
Європейський банк реконструкції та розвитку | 1990 | |
Чорноморський банк торгівлі та розвитку | 1994 | |
Міжнародний банк економічного співробітництва | 1963 | |
Міжнародний інвестиційний банк | 1970 | |
Північний інвестиційний банк | 1976 | |
Америка | Міжамериканський банк розвитку | 1959 |
Міжамериканська інвестиційна корпорація | 1989 | |
Карибський банк розвитку | 1970 | |
Центральноамериканський банк економічної інтеграції | 1961 | |
Азія | Азійський банк розвитку | 1974 |
Африка | Банк розвитку держав Центральної Африки | 1975 |
Західноафриканський банк розвитку | 1994 | |
Африканський банк розвитку | 1963 | |
Африканський фонд розвитку | 1974 | |
Східноафриканський банк розвитку | 1976 | |
Арабський банк економічного розвитку Африки | 1973 | |
Арабський валютний фонд | 1977 |
Проблеми конкретної країни, так і брати участь у структурному розвитку всього регіону – реалізації програм, спрямованих на будівництво регіональної інфраструктури, підтримку галузей регіонального значення. Єдиний виняток – ЄБРР, який має проводити операції тільки в європейських країнах, проте функціонує також і в азіатських країнах СНД. Він надає допомогу країнам-реципієнтам у трансформації економіки і переході до ринкових механізмів регулювання.
Регіональні банки розвитку стають значними інвесторами в країнах-реципієнтах. Наприклад, ЄБРР на сьогодні – найбільший інвестор у країнах СНД, а АзБР – третій за величиною кредитор в Азії після Світового банку та уряду Японії.
Субрегіональні банки розвитку порівняно з регіональними мають низку специфічних рис. Вони, як правило, функціонують у межах відповідних інтеграційних угруповань, займаються поглибленням співпраці між країнами, підвищенням експортного потенціалу інтеграційного блоку, тобто більшою мірою приділяють увагу проектам субрегіонального значення, ніж національного. Субрегіональні банки розвитку співпрацюють з регіональними і нерідко виконують роль їхніх позичальників, а іноді проводять операції зі спільного фінансування. За розмірами ці банки значно менші від регіональних, а отже, обсяг їхнього кредитування не дуже великий.
До субрегіональних інститутів розвитку належить також низка організацій, що займаються фізичним розвитком регіону. Наприклад, Північноамериканський банк розвитку створений з метою розвитку загального кордону США і Мексики.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)