Міжнародні валютно-фінансові відносини – Боринець С. Я. – 8.2. Види лізингу
Відповідно до територіального принципу лізинг буває внутрішній, міжнародний, змішаний (поєднання внутрішнього і міжнародного), експортний, імпортний і транзитний.
Внутрішній лізинг – фінансова операція, за якої суб’єкти лізингу знаходяться на території однієї країни.
Міжнародний лізинг – це договір оренди на міжнародні цінності та майно між суб’єктами лізингу, які знаходяться в різних країнах. Він застосовується і в тому випадку, коли орендодавець і орендатор знаходяться в одній країні, а використовують матеріальні цінності з іншої країни.
Експортний лізинг – придбання лізинговою компанією обладнання, машини у національної фірми-виробника, а потім передання їх за кордон іноземному користувачеві (орендареві).
Імпортний лізинг – фінансова операція, за якої виробник знаходиться на території іноземної держави, а лізингодавець у цій країні і бере об’єкт для лізингу, або з правом сублізингу.
Міжнародний транзитний лізинг – фінансова операція, за якої всі суб’єкти лізингу (виробник, лізингодавець і лізинго-користувач) перебувають на території різних держав.
Специфічний вид міжнародного лізингу використовується для орендарів, які не мають надходжень іноземної валюти: тоді оплата зобов’язань з лізингу забезпечується поставкою продукції, яка отримана на іноземному обладнанні – об’єкті лізингу. На весь термін дії міжнародної лізингової угоди право власності на об’єкт лізингу залишається у держави-лізингодавця.
За строками експлуатації та періодом амортизації майна лізинг поділяють на оперативний і фінансовий.
Оперативний лізинг – форма лізингу, за якої лізингова компанія (орендодавець) надає лізингоко-ристувачу (підприємству, фірмі) послуги з утримання та ремонту орендованого устаткування. Тут йдеться, як правило, про надання в оренду майна на термін менший, ніж строк його повної амортизації.
Оперативний (поточний) лізинг передбачає надання в оренду заздалегідь придбаних орендодавцем товарів на певний термін за встановлену в орендному договорі орендну плату або на основі прейскурантних орендних ставок.
Згідно із Законом України “Про лізинг” (п. 1, ст. 4), оперативний лізинг визначається як “договір лізингу, в результаті укладання якого лізинго-одержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору”.
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізинго-користувачу за договором лізингу.
Термін орендного договору за поточними лізинговими операціями може становити від 2 до 10 років. Орендодавець може повторно здавати предмет оренди аж до повного використання його ресурсів. Терміни оренди тут, як правило, значно менші за терміни фізичного і морального зносу обладнання. Ризик псування або втрати майна звичайно лежить на орендодавцеві. Він здійснює технічне обслуговування, поточний ремонт, надає послуги з догляду за предметом оренди.
Мета оперативного лізингу – задовольнити тимчасові потреби орендаря в орендному майні (одноразове або сезонне користування суднами, літаками, будівельною технікою). У поточному лізингу орендні ставки зазвичай вищі, ніж у лізингу, що фінансується. Тут орендодавець бере на себе ризики: комерційні, морального старіння обладнання, зниження рентабельності, а також інші прямі та непрямі непродуктивні витрати, що зумовлюються ремонтом або простоєм техніки. За поточної оренди важливою перевагою є те, що в умовах швидкого науково-технічного прогресу вона допомагає споживачам, особливо дрібним і середнім фірмам, застрахувати себе від надзвичайно швидкого морального старіння обладнання. Велику роль має і та обставина, що оренда дає можливість фірмам отримувати в експлуатацію найсучасніше обладнання і машини без великих первинних витрат капіталу.
Оренда вигідна споживачу, оскільки сплата первинного внеску в цьому випадку відбувається вже після початку експлуатації предмета оренди, що дає змогу орендарю розраховуватися з орендодавцем прибутком, отриманим від використання предмета оренди. Вона зручна за сезонного або короткочасного збільшення попиту на обладнання у зв’язку з виконанням будь-якого великого замовлення. Первинний внесок лізингового платежу, що виражається у відсотках, нижчий, ніж ставки банківських кредитів. Виплата лізингового платежу, заснованого на твердо фіксованих ставках в умовах інфляції та знецінення грошей, стає за збігом часу більш вигідною для лізинго-одержувача, фінансовий лізинг є засобом скорочення термінів поставки. Він є доступним для будь-якої компанії.
На відміну від оперативного, фінансовий лізинг передбачає виплату орендодавцю впродовж терміну дії договору суми, що дорівнює повній амортизації устаткування та частки прибутків від його використання, а лізинго-користувач набуває права викупу устаткування за залишковою вартістю або повернення його чи укладання нового договору.
На міжнародному ринку лізингових послуг найпоширенішим є фінансовий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми результатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. Однак лізинг як особлива форма руху позичкового капіталу передбачає в першу чергу кредит, а потім уже право наступної купівлі майна.
Фінансовий лізинг здійснюється, як правило, під час придбання дорогих машин і обладнання. Основна частина вартості машин і обладнання, які здаються в оренду, береться у третьої сторони (зазвичай у банку) в кредит. У цій операції бере участь низка осіб з боку лізингокористувача, лізингодавця і позикодавця. Строк оренди тут значний і, як правило, амортизується вся вартість майна.
Згідно з рекомендацією лізингових операцій (IAS 17) Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, за наявності хоча б однієї з чотирьох ознак, договір повинен бути визнаний договором фінансового лізингу:
– лізингове майно передається після закінчення терміну дії договору лізинго-одержувачу;
– лізинго-одержувач має опціон на придбання майна за справедливою ціною;
– термін лізингу співпадає з корисним терміном служби лізингового майна;
– величина мінімальних лізингових платежів більша або рівна вартості майна.
За відсутності всіх цих ознак договір класифікується як договір оперативного лізингу.
Отже, поділ на фінансовий і оперативний лізинг проводиться за такими критеріями:
– можливість переходу об’єкта лізингу у власність лізинго-одержувача або викупу його лізинго-одержувачем за залишковою вартістю при фінансовому лізингу;
– необхідність повернення об’єкта лізингу лізинго-одержувачу при оперативному лізингу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)