Міжнародні валютно-фінансові відносини – Боринець С. Я. – 7.3. Платоспроможність країни та її складові

Оцінюючи платоспроможність окремих країн, використовують показник норми обслуговування державного боргу (Я ОБ), який визначається відношенням суми платежів, яку країна має виплатити іноземним державам за певний період (С/7), до суми іноземної валюти, отриманої від експорту товарів і послуг (СВ):

Міжнародні валютно фінансові відносини   Боринець С. Я.   7.3. Платоспроможність країни та її складові

У міжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОБ перевищує 20 % – країна є неплатоспроможною.

Показником оцінки загального стану сукупної платоспроможності країн світу, або окремого регіону є показник міжнародної валютної ліквідності

(МВЛ), який визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (ВР) до загальної суми річного імпорту товарів і послуг (ІР):

Міжнародні валютно фінансові відносини   Боринець С. Я.   7.3. Платоспроможність країни та її складові

Структура міжнародної ліквідності містить такі компоненти:

– офіційні валютні резерви країн;

– офіційні золоті резерви;

– резервну позицію в Міжнародному валютному фонді;

– розрахунки в СПЗ та євро.

Основну частину міжнародної валютної ліквідності становлять офіційні золотовалютні резерви – запаси золота, що належать державі (у зливках і монетах), та іноземної валюти в центральному банку, інших фінансових органах країни, в міжнародних і регіональних валютно-кредитних і фінансових організаціях, які призначені для міжнародних розрахунків.

До іноземної валюти в цьому випадку відносять перш за все вільно конвертовані (оборотні) національні валюти країн, де відсутні валютні обмеження за поточними операціями платіжного балансу. До категорії “вільно використовуваної” валюти МВФ відносять долар США, марку ФРН, японську єну, англійський фунт стерлінгів. Центральні банки країни мають, як правило, достатню кількість валюти іноземних держав для здійснення зовнішньоекономічних розрахунків, яка має назву офіційних резервів.

Країни при формуванні своїх офіційних резервів виходять з того, що валюта повинна бути резервною щодо національної. Так, оскільки німецька марка вважалася резервною одиницею щодо інших європейських валют, то країни Європи при виборі резервної валюти віддавали перевагу саме німецькій марці.

У свою чергу, Німеччина, відповідно, обирала як резервну валюту долар США. США при формуванні валютних резервів віддають перевагу грошам більш високого порядку – золоту, завдяки чому власна частка валютної частини резервів США менша її золотої складової.

На сьогодні у структурі міжнародної ліквідності зросла частка валютного компонента, що відображає закономірну тенденцію в умовах демонетизації золота до заміщення його іншими функціональними формами світових грошей, перш за все національними кредитними грошима.

Резервна позиція в Міжнародному валютному фонді – особлива форма активів, яка означає право країни – члена МВФ автоматично отримувати від Фонду безумовні кредити в іноземній валюті в межах 25 % квоти, а також суми, яку країна раніше надала в борг МВФ. Частка цього компонента в ліквідних резервах незначна і сягає 6 %.

Щодо структури СПЗ і євро то їх частка в ліквідних резервах поки що значно менша резервної позиції в МВФ.

Крім власних резервів (безумовна ліквідність), є запозичені резерви (умовна ліквідність). До складу останньої входять кредити іноземних центральних і приватних банків, Міжнародного валютного фонду, використання яких пов’язано з виконанням певних вимог кредитора.

Стан міжнародної ліквідності відображається у таких показниках:

– якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їх курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн – емітентів резервної валюти;

– відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточним зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

– є засобом міжнародних платежів, що використовується, головним чином, для покриття дефіциту платіжного балансу;

– є засобом валютних інтервенцій.

Особливе місце в міжнародній валютній ліквідності займає золото, яке використовується як надзвичайний засіб покриття міжнародних зобов’язань шляхом продажу на золотих аукціонах за необхідну іноземну валюту або шляхом передачі кредитору, як застави, для отримання іноземних позик.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення міжнародного кредиту. Які його основні форми?

2. Охарактеризуйте комерційний і фінансовий міжнародні кредити.

3. Які основні причини зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються?

4. Що таке криза заборгованості країн, що розвиваються?

5. Яка на сьогодні ситуація з зовнішніми боргами у постсоціалістичних країнах?

6. Які особливості зовнішньої заборгованості розвинених країн?

7. Проаналізуйте динаміку зовнішнього державного боргу України.

8. Назвіть причини зростання зовнішньої заборгованості України.

9. Які показники використовуються для оцінки платоспроможності окремих країн та сукупної платоспроможності країн світу?

10. Що таке міжнародна валютна ліквідність та яка її структура?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародні валютно-фінансові відносини – Боринець С. Я. – 7.3. Платоспроможність країни та її складові