Міжнародні валютно-фінансові відносини – Боринець С. Я. – 3.2. Світовий банк. Банк міжнародних розрахунків

У 1944 р. на Міжнародній валютно-фінансовій конференції у Бреттон-Вудсі крім МВФ було створено Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Місцезнаходження – Вашингтон. Це одна з найбільших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові кредити під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ.

Прийнято вважати, що МБРР є головною складовою Світового банку (СБ), до складу якого поряд із Міжнародним банком реконструкції та розвитку входять: Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК); Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

В економічній літературі, особливо періодичній та популярній, часто не проводять чіткої межі між Світовим банком, з одного боку, і Міжнародним валютним фондом, з іншого, оскільки е ціла низка зовнішніх подібностей цих організацій. Насправді Світовий банк і Міжнародний валютний фонд – це юридично самостійні міжнародні фінансово-кредитні установи з відмінними функціями, хоча вони й виникли практично водночас.

Так, Міжнародний валютний фонд головним чином здійснює контроль за функціонуванням міжнародної валютної системи, валютною політикою і валютними курсами країн – членів МВФ, за дотриманням ними певного кодексу поведінки в міжнародних валютних відносинах, включаючи надання допомоги тим чи іншим країнам у вигляді короткострокових кредитів у разі виникнення труднощів, пов’язаних зі станом платіжного балансу.

Головним завданням Світового банку е сприяння сталому економічному зростанню, яке веде до скорочення бідності в країнах, що розвиваються, шляхом надання допомоги у зростанні виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвитку.

Якщо Міжнародний валютний фонд може надавати позики будь-якій із країн – членів МВФ, яка відчуває нестачу іноземної валюти для покриття короткочасних фінансових зобов’язань кредиторам в інших країнах, то Світовий банк надає такі позики переважно бідним країнам.

Слід зауважити, що протягом останніх двох десятиліть МВФ також орієнтується переважно на країни, що розвиваються, що підтверджують дані про розподіл кредитів МВФ. У1947-1976 pp. у промислово розвинутих країн кредит становив 60,6 %, у тих, що розвиваються, – 39,4; у 1977-1991 pp. – відповідно 39,4 і 92,1 %.

МБРР на початку своєї діяльності був призначений згідно з його Статутом для надання потерпілим від війни країнам довгострокових кредитів для відбудови їх економіки, а також для гарантування приватних інвестицій за кордоном.

Нині Банк надає технічну та фінансову допомогу більш ніж 100 країнам світу, які є членами Міжнародного валютного фонду. Основна маса кредитів спрямовується на розвиток виробничої інфраструктури та сільського господарства – галузей відносно малорентабельних, з високим строком окупності й витрат, куди не досить охоче вкладає свої кошти приватний капітал. Як пріоритетні МБРР фінансує державні програми в галузі енергетики, імпорту обладнання для розвитку гірничої промисловості, інвестування проектів для будівництва нафто – і газопроводів, модернізацію підприємств тощо. Сьогодні налічується 180 держав – членів МБРР.

Статутний капітал МБРР створюється шляхом підписки країн-членів на його акції та випуску облігацій. Акції розподіляються між країнами-членами відповідно до їхніх квот у Міжнародному валютному фонді. Першочергові внески до статутного капіталу здійснюються в розмірі 20 % від суми підписки для створення власних ресурсів Банку, необхідних для здійснення його операцій. Інші 80 % мають бути сплачені за першою вимогою Банку. Значну частину позик МБРР надає з коштів, одержаних від розміщення на ринку капіталів своїх облігаційних позик.

Позики МБРР надаються, як правило, на термін 15-20 років і мають п’ятирічний пільговий період. Вони надаються країнам, які продемонстрували певне економічне зростання та соціальний прогрес. Кожна позика надається уряду чи під його гарантії зацікавленій країні. Відсоткова ставка позик змінюється кожні шість місяців і орієнтується на рівень відсоткових ставок міжнародних ринків позикового капіталу. Поточна відсоткова ставка становить 7,6 %. Ці відсоткові ставки залежать від наявних у Банку коштів, які надходять від продажу облігацій МБРР на світових ринках капіталу, від нерозподіленого прибутку, погашення раніше наданих позик та додаткових пожертвувань економічно розвинутих країн.

Рішення про надання кредиту приймаються Банком на основі експертних оцінок МВФ та попередніх оцінок ефективності проекту, що здійснюється експертною комісією МБРР, причому технічна допомога (експертиза) входить до умов надання кредитів. Обумовлюються також необхідність надання допомоги, типи тих чи інших проектів, потреба у фінансуванні тощо. У розробці та здійсненні проектів Банку беруть участь близько 7 тис. фахівців із більш як 100 країн світу з досвідом роботи в різних галузях економіки. Щороку МБРР дає згоду на фінансування понад 100 проектів та програм, загальна вартість яких перевищує 15 млрд. дол. США.

Вступ України до Міжнародного валютного фонду забезпечив їй членство в МБРР (квота -10 678 акцій на загальну суму близько 5 млрд. дол. США), що дає можливість нашій державі залучати іноземні інвестиції для вирішення таких актуальних проблем, як стабілізація економіки, її структурна перебудова, інтеграція України у світове господарство.

Першою позикою, наданою нашій країні після її вступу до цієї кредитно-фінансової організації, була позика у розмірі 2 7 млн. дол. на підтримку програми реформ. Ця позика надавалася Україні строком на 17 років, причому протягом перших п’яти років Україна сплачувала тільки стандартну плаваючу відсоткову ставку, яка становить 7,43 %. За проектом позики залучалися також значні кошти на умовах гарантів інших фінансових організацій, загальним обсягом близько 17 млн. дол.

Координатором проекту є Кабінет Міністрів України, а провідною організацією, що здійснює фінансування, – МБРР. Україна отримує експертно-консультаційні послуги, допомогу в підготовці та навчанні фахівців, необхідне обладнання для впровадження реформи у трьох пріоритетних галузях, визначених урядом. Це – сприяння розвиткові приватного сектору, включаючи приватизацію державних підприємств, створення приватної банківської системи, управління державними фінансами. Частину коштів уже ефективно використано для підготовки і проведення аукціонів та приватизації великої кількості державних підприємств у Харкові.

У грудні 1994 р. Україна отримала реабілітаційну позику Світового банку в розмірі 500 млн. дол. США (перший транш – 100 млн. дол. – використаний на сплату боргів за газ Туркменистану).

Інтенсивно проводиться розробка інших проектів: телекомунікаційного (30 млн. дол.), транзиту газу (250 млн. дол.), поліпшення ефективності паливно-енергетичного сектору економіки України, чотирьох сільськогосподарських проектів, проектів із соціального забезпечення реформ підприємств, розвитку експорту та ін.

Уже досягнуто попередньої угоди про виділення Україні Світовим банком позики, призначеної для реструктуризації вугільної промисловості в загальній сумі майбутнього кредиту в розмірі 300- 400 млн. дол. Передбачається, що кошти буде виділено на 17 років з відстрочкою погашення боргу протягом 5 років під 7,52 % річних. Реструктуризацію галузі планується здійснити в три етапи. На першому намічено закрити три збиткові шахти, на другому – 22. Третій етап передбачає санацію шахт з низькими виробничо-технічними показниками.

У травні 1998 р. Світовий банк затвердив позику Україні в розмірі 200 млн. дол. США на впровадження проекту реабілітації та розширення централізованого теплопостачання Києва. Позика була надана терміном на 20 років, включаючи п’ятирічний пільговий період.

Загалом за останні роки Україна одержала від Світового банку понад 1,5 млрд. дол. США. Сьогодні в кредитному портфелі Представництва Світового банку в Україні – близько 40 проектів, які перебувають у стадіях розробки та впровадження, іноді у співпраці з іншими багатосторонніми агентствами та донорами.

Міжнародну асоціацію розвитку (МАР) було створено як філію МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надавала безвідсотковий кредит на строк до 50 років (з 1986 р. строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років – для інших країн “третього світу”). Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. Кредити надаються урядам та приватним організаціям країн, що розвиваються, без відсотків.

Кредити МАР призначені для найбідніших і найменш платоспроможних країн і виділяються з урахуванням розмірів їх території, річного доходу на душу населення, ступеня ефективності економічної політики. Тільки країни з річним доходом на душу населення, що становить менше ніж 1305 дол. США, можуть користуватися позиками МАР. Більшість кредитів МАР надає країнам з розмірами річного доходу на душу населення 800 дол. США або меншими.

Кожний фінансований МАР проект підлягає обов’язковій політико-економічній експертизі з метою найефективнішого використання фінансової допомоги. Кредити надаються в національній валюті держави чи її території.

У рамках програми спеціальної допомоги здійснюється підтримка країн, розташованих на південь від Сахари, з низькими доходами і високими боргами.

Членами МАР сьогодні є 160 країн світу.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена в 1959 р. з ініціативи США. її мета – заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від 5 до 15 років з умовою, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень відсоткових ставок відповідає діючим на міжнародних фінансових ринках.

Статутний капітал МФК створено з внесків країн-членів. Розмір внесків пропорційний частці їхніх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки члени МБРР. Свою діяльність МФК здійснює в таких основних напрямах:

– інвестування приватного сектору (головним чином країн, що розвиваються);

– надання комплексних консультаційних послуг урядам і підприємствам у здійсненні приватизації;

– формування ринку капіталів у країнах з перехідною економікою.

Сьогодні до складу МФК входить 174 країни. У 1993 р. до МФК приєдналась Україна, що створило можливості одержання нашою країною прямих інвестицій у приватний сектор економіки, фінансування проектів приватних компаній тощо. Експерти МФК вивчали можливості та потенційні механізми реалізації програм приватизації в Україні, взяли участь в організації першого аукціону з продажу малих підприємств у Львові, орендного підприємства в Одесі.

З листопада 1994 р. МФК реалізує в Україні проект підтримки приватного підприємництва, який передбачає з одного боку, консультування центральних органів влади з питань формування політики розвитку малого та середнього бізнесу, а з іншого – створення для конкретної допомоги підприємцям-початківцям спеціальних бізнес-центрів, які вже функціонують у Луганську, Маріуполі, Хмельницькому, Черкасах, Дніпропетровську, Сумах та Вінниці.

Поряд з іншими успішно реалізується і досить важливий для майбутнього України проект МФК “Масова приватизація та післяприватизаційний розвиток України”.

У 1988 р. країни – члени Світового банку створили Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАТІ), яке страхує капіталовкладення від втрат, зумовлених некомерційними ризиками. До його складу сьогодні входить 149 країн.

БАТІ доповнює діяльність інших міжнародних страхувальників і пропонує чотири основних типи гарантій: неконвертованість валюти, експропріація, війна і громадянські заворушення, порушення умов контрактів.

Неконвертованість валюти – захист від втрат, які виникли у зв’язку з неможливістю конвертувати місцеву валюту в іноземну для її переказу за межі країни перебування.

Експропріація – захист від втрат, викликаних діями уряду країни перебування у зв’язку з обмеженням або ліквідацією права власності чи контролю над нею, а також права на застраховані інвестиції.

Війна і громадянські заворушення – захист від збитків, викликаних воєнними діями або громадянськими заворушеннями, які призвели до руйнування чи завдання шкоди матеріальним активам підприємства або до створення перешкод для його діяльності.

Порушення умов контрактів – це відмова від зобов’язань за контрактом з одержувачем гарантій, або його порушення з боку уряду країни перебування, коли одержувач гарантій не має можливості звернутися до суду чи арбітражного суду для розгляду позову про відмову від контракту або порушення його умов; рішення суду не приймається в розумні терміни; таке рішення не можна виконати.

Україна вступила до Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій у липні 1994 р., підписавши Конвенцію цієї організації. БАГІ в Україні співпрацює з Державною кредитно-інвестиційною компанією, опікуючись фондом передекспертних гарантій для заохочення інвестицій в агропромисловий комплекс.

Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) заснований у 1966 р. і призначений для сприяння зростанню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг з арбітражного розгляду і врегулювання суперечок між урядами та іноземними інвесторами; надання консультативних послуг; проведення наукових досліджень; надання інформації про інвестиційне законодавство. Послугами МЦВІС сьогодні користуються 119 країн – членів цієї організації.

Основним мотивом вступу країн до МВФ і Світового банку є можливість одержати зовнішні кредити та позики на більш сприятливих умовах порівняно з тими, що діють на міжнародних валютних ринках як додаткові важливі валютні ресурси для врегулювання своєї заборгованості, для забезпечення рівноваги платіжного балансу. Крім того, названі країни можуть брати участь у конкурсних проектах зі спорудження різних об’єктів у інших країнах, що також відкриває додаткові можливості.

Членство в цих організаціях накладає на їх учасників певні зобов’язання: вони повинні ставити до відома ці організації про вибраний країною правовий режим курсу національної валюти та про всі зміни в ньому; уникати маніпулювань валютними курсами або міжнародною валютною системою для врегулювання свого платіжного балансу й одержання несправедливих переваг над іншими країн а ми-членами; прагнути до скасування валютних обмежень та не запроваджувати нові; створювати умови для запровадження конвертованості національної валюти; в будь-який час країни повинні бути готовими надати повну інформацію про стан своєї економіки з низки показників.

Завдяки активній співпраці з МВФ та СБ Україна одержала від них за останні роки 4,2 млрд. дол. США (від МВФ – 2,7 млрд., від СБ -1,5 млрд. дол. США).

Специфічною міжнародною валютно-фінансовою організацією є заснований у 1930 р. Банк міжнародних розрахунків (БМР) із головною конторою в місті Базелі (Швейцарія). Він був створений як акціонерне товариство центральними банками Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції, Японії та групою банків США. Статутний капітал БМР формується за рахунок продажу акцій центральним банкам країн-учасниць та на відкритому валютному ринку. Одночасно він, згідно з Гаазькою угодою, був заснований як міжнародна організація, діяльність якої регулюється міжнародним правом і яка користується привілеями та імунітетами, необхідними для виконання своїх функцій. Банк не є об’єктом швейцарського законодавства про компанії. Фактично Банк міжнародних розрахунків має статус міжнародного банку, який координує дії національних центральних банків.

Головним завданням БМР із часу його заснування було полегшення розрахунків за репатріаційними платежами Німеччини та воєнними боргами. До його функцій входило також сприяння співробітництву центральних банків і розрахунків між ними.

Членами BMP є 41 держава Європи, Азії, Америки та ПАР. Згідно зі Статутом, на Банк міжнародних розрахунків покладено дві основні функції: сприяти співробітництву між Центральними банками (ЦБ) та забезпечувати сприятливі умови для міжнародних фінансових операцій, діючи як довірена особа або агент у проведенні міжнародних розрахунків своїх членів.

Основну функцію координатора центральних банків провідних розвинутих країн БМР успішно виконує і сьогодні. Він об’єднує центральні банки 41 країни, здійснює розрахунки між країнами – членами Економічного і валютного союзу, виконує функції депозитарію Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), здійснює операції за дорученням Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Банк регулює міжнародні розрахунки і розробляє нормативні документи з банківського нагляду за допомогою трьох комітетів, які працюють під егідою БМР і за підтримки його секретаріату:

– Базельського комітету з банківського нагляду, створеного в 1974 р. на основі угоди між центральними банками Групи десяти (Бельгія, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Японія, Нідерланди, Швеція, Велика Британія, США);

– Базельського комітету із систем платежів і розрахунків, який періодично збирається з 1989 р. під егідою БМР і здійснює нагляд за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків;

– Постійного комітету з євровалют – Комітету Групи десяти, який постійно функціонує з 1971 р. і дає рекомендації щодо удосконалення банківського регулювання ринку євровалют.

Отже, Банк міжнародних розрахунків активно сприяє міжнародному регулюванню валютно-кредитних відносин. Банк виконує такі операції:

– купівлю-продаж і зберігання золота;

– депозитно-позичкові операції з центральними банками;

– приймання урядових вкладів за особливими угодами;

– операції з валютою і цінними паперами (крім акцій);

– операції на світових ринках (валют, позик, цінних паперів, золота) як агент або кореспондент центральних банків;

– підписання угод із центральними банками з метою сприяння взаємним міжнародним розрахункам.

Головне джерело засобів БМР – короткострокові вклади (до трьох місяців) центральних банків в іноземній валюті або золоті.

Як розрахункова одиниця, в якій ведеться баланс БМР, до сьогодні застосовується золотий швейцарський франк. БМР – акціонерне комерційне підприємство з капіталом 1,5 млрд. золотих франків (сплачено 20%), поділеним на 600 тис. акцій. Банк виконує також операції на ринку євровалют, продає та обліковує першокласні короткострокові зобов’язання та надає технічну допомогу центральним банкам Східної Європи і республікам колишнього Радянського Союзу, деяким азіатським країнам та країнам Південної Америки.

Вищим органом БМР є Генеральні збори, які проводяться щороку в другий понеділок червня у складі голів ЦБ країн-членів і визначають політику організації. Виконавчим органом БМР, який керує поточною роботою Банку, є Рада директорів, що складається з голів ЦБ Бельгії, Франції, Німеччини, Італії, Великої Британії та США. Кожний з голів названих ЦБ призначає ще одного члена Ради зі своєї країни. Голови ЦБ Канади, Японії, Нідерландів, Швеції та Швейцарії є кооптованими членами. Рада директорів обирає голову ради з числа її членів і призначає президента БМР. З кінця Другої світової війни ці посади займає одна особа – голова ЦБ однієї з країн-членів.

Банк підтримує зв’язки з МВФ і групою Світового банку, має адміністративний пост у Тимчасовому комітеті МВФ. Діяльність БМР є конфіденційною.

Цікавою специфікою Банку є, з одного боку, сувора конфіденційність його діяльності, з іншого – той незаперечний факт, що протягом свого функціонування він перетворився на провідний інформаційно-дослідний центр аналізу найважливіших сучасних проблем розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин. Його річні звіти – одне з найавторитетніших видань у фінансовому світі. Так, під егідою БМР працював так званий Комітет Кука (представник Банку Великої Британії), який опублікував досить оригінальні рекомендації відносно розрахунків коефіцієнта платоспроможності міжнародних банків. Цей коефіцієнт, розрахований як мінімальне співвідношення між власними коштами банку і його балансовими та позабалансовими активами, на рівні 8 % прийняли провідні країни світу. Часто рекомендації БМР, підготовлені на базі консенсусу, у валютно-фінансовій сфері мають більше значення, ніж деякі міждержавні або наднаціональні рішення.

БМР відіграв велику роль в організації міжнародного валютного співробітництва, беручи участь у роботі органів Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних та регіональних органах з питань функціонування світової валютної системи.

Банк міжнародних розрахунків – велика світова валютно-кредитна організація, як за кількістю учасників, так і за характером діяльності. Адже БМР

– міжнародний банк центральних банків, агент і розпорядник у різних міжнародних валютно-розрахункових та фінансових операціях, центр економічних досліджень і форумів міжнародного валютно-кредитного співробітництва.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)