Міжнародні валютно-фінансові відносини – Боринець С. Я. – 19.2. Стан і перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями
Серед зовнішніх фінансових джерел для України найбільш привабливими є такі міжнародні фінансові інституції, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ) та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), завдяки пільгам, порівняно низькій вартості запозичень, які вони надають, а також авторитетності їхніх оцінок і дій для інших потенційних кредитів та інвесторів. Адже співпраця з такими міжнародними фінансовими інституціями розглядається світовою фінансовою спільнотою як акт довіри, підтвердження кредитоспроможності держави.
Фінансова допомога Україні з боку МВФ надається у трьох основних формах:
– за Програмою системної трансформаційної позики (STF) для підтримки платіжного балансу;
– за програмою “Stand by” для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу;
– за Програмою розширеного фінансування (EFF) для сприяння економічній стабілізації.
Залежно від завдань, які стояли перед Україною, у її співпраці з МВФ можна умовно виділити три етапи.
На першому етапі (1994-1995), зважаючи на труднощі з платіжним балансом України, які виникли внаслідок загострення економічної кризи і змін у структурі та цінових умовах зовнішньої торгівлі, основною з яких був перехід до світових цін на енергоносії, МВФ надав Україні кредитів за програмою STF у сумі 742 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України.
Основною проблемою другого етапу (1995- 1998) для України стала необхідність підтримання курсу гривні та фінансування дефіциту платіжного балансу. Надання МВФ своєчасної допомоги Україні дало змогу здійснити поступову девальвацію гривні й уникнути її обвалу з непередбачуваними для банківської системи наслідками. Крім того, основним компенсаційним джерелом фінансування масового відпливу капіталу з другої половини 1997 р. стали валютні резерви НБУ, формування яких забезпечувалося саме за рахунок фінансової допомоги МВФ. Слід зазначити, що рівень валютних резервів НБУ за 1993 р. зменшився майже на 2 млрд. дол. США (з 2,34 млрд. дол. на кінець 1997 р. до 0,76 млрд. дол. на кінець 1998 р.).
Завдяки реалізації двох програм “Stand by” (Із затверджених трьох в обсязі 2185,5 млн. дол. США) наша держава отримала доступ на світові ринки капіталу, а за третьою програмою в серпні 1997 р. було відкрито кредитну лінію терміном на один рік на загальну суму 542 млн. дол. США. Але Україна отримала за цією програмою лише 242,2 млн. дол., оскільки у березні 1996 р. МВФ відмовив у наданні чергових траншів через порушення нашим урядом окремих показників Меморандуму економічної політики, зокрема дефіциту державного бюджету.
Головною метою третього етапу (з 1998 р.) є сприяння макроекономічній стабілізації в Україні та виходу на позитивну економічну динаміку, забезпечення протягом 2001-2005 pp. щорічних темпів зростання з реального ВВП на рівні не менш як 4-5 %. З вересня 1998 р. запроваджено трирічну Програму розширеного фінансування (EFF), якою передбачено надання позики загальною сумою 2,226 млрд. дол. На 1 січня 2001 р. у рамках цієї програми отримано понад 1 млрд. дол. СІНА. Загалом за період співпраці з МВФ наша держава отримала від нього кредитів на загальну суму 3529,1 мли дол. США(табл. 19.1).
Основним джерелом інвестиційного фінансування є Світовий банк, який надає Україні системні позики й інвестиційні кредити.
Таблиця 19.1. Фінансування України у рамках кредитних угод з Міжнародним валютним фондом, млн. дол. США
Рік | Затверджено | Фактично | |||
Всього | 3 них | Отримано | |||
STF | Standby | EFF | |||
1994 | 371,0 | 371,0 | – | – | 323,6 |
1995 | 1150,6 | 371,0 | 779,6 | – | 1022,7 |
1996 | 865,9 | – | 865,9 | – | 695,7 |
1997 | 206,0 | – | 206,0 | – | 269,9 |
1998 | 591,0 | – | 334,0 | 257,0 | 365,8 |
1999 | 184,0 | – | – | 184,0 | 605,6 |
2000 | 0,0 | – | – | 246,7 | |
Разом | 3368,5 | 742,0 | 2185,5 | 441,0 | 3529,1 |
1. Наведені дані базуються на діючому курсі долара США щодо спеціальних прав запозичення (СПЗ).
Системні позики надаються під реформування окремих секторів економіки зі спрямуванням їх траншами безпосередньо до державного бюджету України. Ці кошти можуть використовуватися на фінансування дефіциту державного бюджету та підтримання платіжного балансу.
Головною установою Світового банку – Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР)
На покриття дефіциту бюджету за п’ять років (1994- 1999) було надано Україні системних позик у сумі 1,8 млрд. дол. США. Це забезпечило певні позитивні результати в розвитку ринкової інфраструктури, зокрема банківської системи.
Інвестиційні кредити з погляду перспективних економічних Інвесторів України е більш ефективною формою зовнішнього фінансування. Адже фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок системних позик є фактичним їх “проїданням”, невиправданим і нелогічним, перш за все виходячи з перспектив національної економіки. Тому на порядку денному – ширше залучення інвестиційних кредитів Світового банку.
За рахунок інвестиційних кредитів, що надаються Україні, реалізуються 16 проектів на загальну суму близько 2,9 млрд. дол. США. Крім того, у проектному портфелі СБ перебуває 18 інвестиційних і по два гарантійних і грантових проекти, сума позик за якими становить 1065,8 млн. дол. СІНА. Стан фінансування України групою Світового банку відображено в табл. 19.2.
Співробітництво України зі Світовим банком також можна умовно поділити на декілька етапів.
На першому етапі (1992 – грудень 1994 рр.) було запроваджено перший інвестиційний проект обсягом близько 17 млн. дол. США. Це був, головним чином, підготовчий період, коли в Україну направлялись ознайомчі та дослідні місії СБ, результатами яких стали звіти про економічну та соціальну ситуацію в нашій державі.
Підготовка та реалізація СБ системних проектів, спрямованих на реформування окремих секторів економіки та соціальної сфери, розпочалася з кінця 1994 р. (другий етап, кінець 1994-1997 рр.) на основі реалізації Програмної системної позики (ПСП). Ці кошти використано для удосконалення пенсійної системи управління державними ресурсами, здійснення адміністративної реформи. Одночасно
Таблиця 19.2. Фінансування економіки України Світовим банком, млн. дол. США
Рік | Усього отримано | Системні позики | Інвестиційні кредити | ||
Сума | Частка, % | Сума | Частка, % | ||
1994 | 102,0 | 100,0 | 98,0 | 2,0 | 2,0 |
1995 | 401,0 | 395,0 | 98,5 | 6,0 | 1.5 |
1996 | 402,0 | 400,7 | 99,7 | 1,3 | 0,3 |
1997 | 309,0 | 200,0 | 64,7 | 109,0 | 35,3 |
1998 | 386,0 | 340,0 | 88,1 | 46,0 | 11,9 |
1999 | 422,0 | 355,0 | 84,1 | 67,0 | 15,9 |
2000 | 105,2 | 70,0 | 66,5 | 35,2 | 33,5 |
Разом | 2127,2 | 1860,7 | 87,5 | 266,5 | 12,5 |
Поповнювався інвестиційний портфель СБ, зокрема проектами модернізації шляхової інфраструктури, систем тепло – і водопостачання тощо.
Початок погашення заборгованості Україною перед міжнародними фінансовими інституціями припадає на третій етап (з 1998 р. ). Цей період характеризується і збільшенням обсягів кредитування з боку СБ.
Щодо інвестиційної програми, то вона здійснювалася більш стримано внаслідок не лише неефективного використання можливостей співпраці українською стороною, а й змін у політиці підтримки Світовим банком енергетики, комунального господарства, транспорту. У зв’язку з тим, що ці галузі цікавлять СБ лише в контексті боротьби з бідністю й охорони навколишнього середовища, саме в цей період з інвестиційного портфеля було вилучено низку проектів, що стосувалися високих технологій (наприклад, продовження проекту “Морський старт”), фінансових послуг, модернізації систем водо – і теплопостачання в окремих регіонах.
Крім того, Празька (2000 р.) сесія МВФ та СБ визначила зміну пріоритетів міжнародних фінансових інституцій стосовно країн із перехідною економікою, у тому числі України. Відповідно на перший план вийшли питання економічної ефективності співробітництва та якості використання країнами-позичальницями отриманих кредитів. У цьому руслі у вересні 2000 р. було затверджено нову Стратегію співпраці СБ з Україною. Вона передбачає кредитну підтримку нашої держави залежно від практичних результатів, передбачених Програмною системною позикою (ПСП) – головним трирічним системним інструментом реалізації Стратегії.
У липні 2003 р. було завершено офіційні переговори між Світовим банком та урядом України стосовно надання Програмної системної позики обсягом 250 млн. дол. США. ПСП було розроблено в рамках нової стратегії співпраці Світового банку з Україною задля підтримки досягнень реформ. Позика спрямована на вдосконалення фіскальної та фінансової дисциплін, нормативної бази, системи фінансового контролю в державному секторі, управління ризиками в соціальній та економічній сферах.
Програмну системну позику Україна отримала вже до кінця 2003 р. Виплату передбачено двома траншами. Перший – у 75 млн. дол. США – одразу після того, як позику ухвалила Рада директорів Світового банку, засідання якої з українського питання відбулося 9 грудня 2003 р.
Серед регіонів України активно співпрацює зі Світовим банком столиця нашої держави – місто Київ. Так, на сьогодні у місті реалізуються два проекти СБ. Зокрема, 200 млн. дол. США Банк виділив під гарантії міста на реконструкцію “Київенерго” та 18,2 млн. дол. безпосередньо Київській міській держадміністрації на реалізацію проекту з тепло-енергозбереження в адміністративних будівлях. Крім того, Світовий банк розглядає пропозиції Києва щодо реалізації ще двох проектів. У першому з них ідеться про створення ефективної системи утилізації твердих побутових відходів у столиці; загальна вартість проекту оцінюється в суму близько 300 млн. дол. США. Другий проект стосується будівництва Подільського мостопереходу, вартість якого – близько 250 млн. дол., з яких 30 % має про фінансувати українська сторона.
Загалом за весь час співпраці з СБ Україна отримала 2127,2 млн. дол. США.
Україна сьогодні вийшла на перше місце серед клієнтів Європейського банку реконструкції та розвитку, а її частка у загальному портфелі ЄБРР перевищила 7 % (попереду тільки Росія, Румунія та Польща). Причому протягом 1999-2000 рр. фінансування банком проектів в Україні не лише не припинялося (як це сталося з МВФ та СБ, з якими МБРР координує свою діяльність), а й набуло нової динаміки. Так, обсяг нових кредитних проектів банку, затверджених Радою директорів, становив у 2000 р. 465 млн. дол. США. Серед восьми затверджених проектів були: ядерні блоки Х2-Р4 (215 млн. дол.), закупівля органічного палива (100 млн. дол.), модернізація автомагістралі Київ – Чоп (65 млн. дол.), програма кредитної підтримки експортних підприємств (50 мли дол.). Як важливий крок у поліпшенні співпраці з ЄБРР слід розглядати проект заснування в Україні банку мікрокредитування, що сприятиме розвитку підприємницької ініціативи та підвищенню зайнятості населення.
У цілому аналіз співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями свідчить про об’єктивну необхідність, доцільність і виправданість залучення зовнішніх коштів із метою поглиблення ринкових перетворень, створення реальних передумов для подолання кризових явищ, прискорення трансформаційних процесів, виведення економіки України на траєкторію сталого економічного зростання. Це співробітництво сприяло досягненню макрофінансової стабілізації, формуванню основ конкурентного ринкового середовища, стабільності грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвитку приватного підприємництва.
Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід і надалі розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями, Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та іншими організаціями.
Загальна динаміка прямих іноземних інвестицій з країн – членів ЄС в Україну останніми роками є позитивною. Найбільший інтерес інвестори з ЄС виявляють до харчової промисловості, внутрішньої торгівлі, машинобудування та металообробки. Проте темпи зростання прямих інвестицій залишаються нестабільними. Загалом регіон ЄС все ще зберігає за собою позицію провідного інвестора в економіку України, проте його частка досить стабільно зменшується.
Не найсильнішою складовою економічних відносин України з ЄС виглядає сфера експорту капіталу, без розвитку якого неможливо забезпечити проникнення та закріплення українських компаній на єдиному європейському ринку. Офіційно зареєстровані обсяги такого експорту становлять менше ніж З млн. дол. США (лише 3 % від загального офіційного обсягу інвестицій з України за кордон) і останнім часом навіть зменшуються. І це при тому, що мільярди доларів, за оцінками експертів, було нелегально вивезено за межі України, у тому числі до країн ЄС.
Необхідно постійно і грунтовно вивчати можливості інших міжнародних організацій світового і регіонального масштабу на предмет їх використання для фінансового сприяння розвитку української економіки (ЮНІДО, ФНО, ЮНБП, регіональні банки економічного розвитку).
Як додаткове джерело фінансування регіональних проектів можна розглядати Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), до складу якої входить і Україна. Зі створенням Чорноморського банку торгівлі та розвитку, який розпочав діяльність у червні 1999 р., з’явилася можливість для практичної реалізації проектів у цьому регіоні. Відповідно до Угоди про заснування цього банку, його діяльність спрямовується на забезпечення процесів економічної трансформації країн Чорноморського регіону, він діє як банк розвитку, кредиторами та позичальниками якого є країни-засновниці.
У цілому співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями має базуватися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального розвитку України. При цьому в основу взаємовідносин мають бути покладені такі засади:
– прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабілізації та інтегрування України в Європейський Союз;
– відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інституціями пріоритетам п економічного та соціального розвитку;
– спрямування цих ресурсів на забезпечення сталого економічного зростання, здійснення структурних перетворень, формування розвинутого внутрішнього ринку і припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;
– мобілізація й ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій;
– дотримання економічно обгрунтованих і загальновизнаних меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;
– залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування на основі геостратегічної диверсифікації міжнародних фінансових відносин України.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)