Міжнародні валютно-фінансові відносини – Боринець С. Я. – 12.2. Внутрішня і зовнішня конвертованість
Залежно від місця перебування суб’єкта конвертованість може бути внутрішньою та зовнішньою.
За режиму внутрішньої конвертованості свободою обміну національних грошей на іноземні валюти користуються лише резиденти.
Запровадження внутрішньої конвертованості вимагає від країни більших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому і світовому ринках тощо. Тому після її запровадження створюються необхідні умови для переходу до часткової та повної конвертованості.
Отже, шлях до запровадження повної конверсії національної валюти лежить від зовнішньої до внутрішньої, кожна з яких є особливою формою часткової конвертованості національної валюти.
За зовнішньої конвертованості (оборотності) повна свобода обміну зароблених у цій країні грошей для закордонних розрахунків надається лише іноземним фізичним і юридичним особам (нерезидентам), тоді як громадяни та юридичні особи цієї країни (резиденти) такою свободою не володіють. Світовий досвід показує, що перехід до конвертованості, як правило, розпочинається із зовнішньої оборотності. Річ у тім, що саме зовнішня конвертованість стимулює активність іноземного капіталу, формує більш-менш стійкий міжнародний попит на валюту цієї країни, зміцнює світовий престиж національної валюти, завдає менше клопоту державі щодо правопорушень, оскільки кількість нерезидентів, порівняно з контингентом вітчизняних власників валюти, незначна.
Конвертованість валюти – це особливий характер взаємозв’язку національного та світового господарства, що здійснюється через грошово-валютні канали, надає можливості вільного вибору виробникам і споживачам цієї країни найбільш вигідних ринків збуту і закупівлі продукції та послуг; стимулює вплив іноземної конкуренції на ефективність, гнучкість національних підприємств та їх пристосованість до швидкозмінних світогосподарських умов; сприяє “підтягуванню” національного виробництва до міжнародних стандартів за цінами, фінансовими витратами і трудовими ресурсами.
За часів класичного золотого стандарту проблеми конвертованості не існувало, адже вільний розмін грошей на золото здійснювався безперешкодно. Так само вільно здійснювались міжнародні розрахунки з допомогою розмінних на золото платіжних документів. Золотий стандарт мав вмонтований механізм оборотності валют і вільна та безперешкодна конвертованість сама собою малася на увазі.
Ситуація кардинально змінилася після припинення вільного обміну банкнот й інших фінансових документів на золото. Сучасні гроші мають кредитний характер і сьогодні проблема конвертованості – це проблема вільного обміну одних кредитних зобов’язань на інші. Вона не є і не може бути чисто технічною категорією обміну, оскільки вимагає існування ринкового типу економіки, заснованого на вільному волевиявленні всіх власників грошових засобів. Для безперешкодного здійснення повної конвертованості ринкова економіка повинна бути
Достатньо зрілою для активного протистояння іноземній конкуренції, повноправної участі у міжнародному поділі праці. Схему класифікації конвертованості валюти подано на рис. 12.1.
Рис. 12.1. Класифікація конвертованості валюти
Світова практика підтверджує, що потреба в конвертованості національних валют виникає як закономірний наслідок інтенсивного розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, коли приймаються рішення про відкриття національної економіки світовому ринку для більш активного використання такого важливого фактора, як міжнародний поділ праці. Отримавши статус конвертованої, деякі національні валюти можуть набувати функції загального міжнародного платіжного і купівельного засобу. Але цією властивістю володіють не просто конвертовані валюти, а лише резервні – грошові одиниці економічно сильних країн з могутнім фінансовим потенціалом, з розвинутою і розгалуженою по всьому світу банківською системою, де резервна валюта може бути обернена на будь-який товар. Інші ж країни в цих валютах створюють свої резерви. Нині конвертованих валют налічується близько 70, а резервних – кілька: долар США, марка ФРН, японська єна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк і деякі інші. Водночас роль світових грошей значною мірою виконує лише одна валюта – долар США.
Конвертованість валюти не може бути зведена лише до актів купівлі-продажу (обміну) валют, що інколи створює враження про можливість існування так званої планової конвертованості, яка існувала, наприклад, у колишньому СРСР. Конверсія однієї валюти в іншу в межах плану, різних нормативів і квот – це лише конкретна банківська практика, що часто дуже далека від конвертованості в економічному розумінні. Конвертованість рівнозначна свободі і багатосторонності зовнішньоекономічного обміну, за якого зовсім не обов’язково, щоб ця валюта досить широко використовувалася за межами національних кордонів або щоб в ній виражалася світова ціна. Для цього досить легальної можливості використовувати цю валюту в міжнародних платежах як резидентами, так і нерезидентами, а також відносної свободи придбання за неї іноземної валюти на зовнішніх і внутрішніх ринках та обміну на будь-яку іншу валюту згідно з ринковим курсом.
Щодо конкретного питання про конвертованість української гривні, то всі зазначені об’єктивні закономірності в повній мірі притаманні і цій грошовій одиниці.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)