Міжнародні валютно-фінансові відносини – Боринець С. Я. – 11.3. Україна в боротьбі з відмиванням “брудних” грошей

Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої перебудови (1985- 1991 рр.). У результаті зі здобуттям незалежності Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор, в якому містилося досить вагоме кримінальне ядро. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позначилися і відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектору.

З цих причин рівень тінізації на перших етапах розбудови ринкових відносин суттєво посилився. За експертними оцінками, рівень тіньового сектору економіки до загального ВВП зріс із 23 % у 1992 р. до свого максимуму 40 % у 1997 р. Починаючи з 1997-1998 рр. масштаби тіньової економіки дещо знизилися.

За словами Президента України В. А. Ющенка, тіньова економіка є однією з найбільших проблем української нації. 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні, при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби: підтримку вчителів, медиків, пенсіонерів, армії. В країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі – 49, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23- 29 % внутрішнього валового продукту.

За повідомленнями Департаменту економічної стратегії Міністерства економіки, за підсумками першого півріччя 2006 р., рівень “тінізації” нашої економіки становив близько 50 %. Найпотужнішою галуззю “тіньової” економіки України залишається виробництво коксу та нафтопереробка. Тут у першому півріччі “тінь” становила близько 48 %. Аналогічний показник характеризує і вітчизняну лісо-переробну галузь. Серед наших “тіньових” лідерів також транспорт.

Хоча, як підкреслює Д. Ерік Стоунсайфер, радник з питань фінрозвідки Департаменту технічної допомоги Міністерств фінансів США І України, дуже важливо визначити, що ми маємо на увазі під словом “тінь”. Наприклад, деякі підприємства встановлюють зарплати на мінімальному рівні, щоб уникнути сплати податків, проте робітники мають можливість отримувати додаткову зарплату в конвертах. Але це не зовсім те саме, що “відмивання”. Справжні справи з відмивання – це отримання грошей від злочинних дій, а податковий злочин – це дещо інше. Насправді відмивання відбувається шляхом надання злочинним капіталам легального вигляду, з чого зазвичай сплачуються всі податки.

Тенденція до деякого зниження рівня тінізації, що виявилася протягом останніх років, пов’язана з такими чинниками:

– удосконаленням чинного законодавства, лібералізацією правового поля для підприємства;

– суттєвим зниженням рівня бартерних операцій;

– підвищенням якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження негрошових форм розрахунків із бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, переходом на казначейську форму обслуговування бюджетних операцій;

– подоланням гіперінфляції та забезпеченням надійної грошової стабілізації, позитивних змін у структурі грошової маси, зокрема зменшенням кількості грошей, що обертаються поза банками;

– запровадженням комплексу заходів, передбачених державною програмою “Контрабанді – стоп” на 2005-2006 рр. (постанова Кабінету Міністрів від 1 квітня 2005 р. № 260);

– посиленням контролю за декларуванням митної вартості товарів і недопущення несанкціонованого ввезення в Україну окремих товарів шляхом внесення змін до Митного тарифу;

– запровадженням постійного моніторингу на основі обміну інформацією між міністерствами фінансів країн, що мають з Україною спільні кордони, щодо перетину товарами митного кордону України;

– поступовим очищенням від “схемних” операцій страхового ринку;

– державним контролем за вивезенням капіталу за межі України з використанням операцій перестрахування в країнах Балтії;

– запровадженням змін до порядку купівлі валюти страховиками для подальшого перерахування її перестраховикам-нерезидентам за договорами перестрахування.

Позитивний вплив на зниження рівня тінізації мали запровадження в дію ухвалені у 2003 р. закони щодо зниження рівня прибуткового податку (до 13 %) та реалізації пенсійної реформи.

Здійснено комплекс заходів із протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. На вирішення цієї проблеми спрямовано Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом” від 19 липня 2001 р. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів та Національний банк України 28 серпня 2001 р. прийняли спільну постанову, згідно з якою, на виконання Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам було доручено керуватися у своїй діяльності Сорока рекомендаціями ФАТФ.

31 вересня 2001 р. почав діяти новий Кримінальний кодекс, який передбачає кримінальну відповідальність за діяльність, пов’язану з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”. На посилення правової основи протидії відмиванню “брудних” грошей працює і Закон України “Про банки і банківську діяльність”.

У нашій країні створений і постійно діє Координаційний комітет із боротьби з організованою злочинністю і корупцією. У його компетенцію, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням “брудних” грошей.

Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених Сорока рекомендаціями ФАТФ. Такі заходи були, звичайно, вкрай необхідні, але вони, на жаль, виявилися недостатніми для активної протидії відмиванню “брудних” грошей. Більше того, через політичні чвари і корумпованість частини депутатського корпусу, Верховна Рада на довгі роки (до кінця листопада 2002 р.) затягла прийняття закону про боротьбу з відмиванням “брудних” грошей, у результаті чого наша країна піддалася санкціям з боку ФАТФ.

Так, у червні 2001 р. за результатами пленарного засідання ФАТФ оприлюднила звіт за 2000- 2001 рр., де навела недоліки, які існували та сприяли відмиванню коштів в Україні та закликала нашу державу до співпраці в цій галузі. 5-6 вересня 2001 р. під час чергового пленарного засідання ФАТФ констатує, що в Україні відсутня дієва система з протидії відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом, і, як наслідок, включає нашу країну до так званого “чорного списку” та знову закликає Україну виконати її рекомендації в цій сфері. 20 грудня 2002 р., у зв’язку з не приведенням Україною національного законодавства до міжнародних стандартів з питань протидії відмиванню грошей, ФАТФ на своєму черговому засіданні рекомендує своїм членам запровадити додаткові санкції протидії до нашої країни.

Визначальними кроками на шляху вилучення України зі списку країн, що не співпрацюють з ФАТФ, стало прийняття Верховною Радою України Законів України “Про внесення змін до Закону України по запобіганню протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом” від 24 грудня 2002 р. (набув чинності в червні 2003 р.), “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України” від 16 січня 2003 р., “Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використання банків та інших фінансових установ з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом” від 6 лютого 2003 р., постанови Кабінету Міністрів України від 10 січня

2002 р № 35. “Про утворення у складі Міністерства фінансів України Державного департаменту фінансового моніторингу”, а також затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 140 від 29 січня

2003 р. Програми протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, на 2003 р.

Ці та інші заходи, яких вжили законодавчі та виконавчі гілки влади нашої країни, дали підстави ФАТФ на пленарному засіданні в Парижі в лютому 2003 р. скасувати дію додаткових заходів протидії (санкцій) щодо України.

А у тексті заключного документа чергового пленарного засідання ФАТФ у Берліні (16-20 червня 2003 р.) вже зазначається, що “ФАТФ вітає триваючий прогрес України щодо покращення системи боротьби з відмиванням коштів і підтримує уряд України в його зусиллях у цьому напрямку. Якщо Україна триматиме поточний темп реформування, то її можуть запросити представити імплементацій-ний план найближчим часом”. Представлення імплементаційного плану боротьби з відмиванням” брудних” грошей в Україні було надіслано на розгляд ФАТФ вже у вересні 2003 р.

На черговій сесії ФАТФ, що відбулася 25-28 лютого 2004 р. в Парижі, Україну було виключено зі списку країн, що не сприяють боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Експерти цієї міжнародної організації дали позитивну оцінку діям законодавчої та виконавчої влади України щодо контролю за фінансовими потоками в національній банківській і страховій системах.

Наша країна активізувала в цьому контексті співпрацю з низкою міжнародних організацій, зокрема з такими як Європейська Комісія, Рада Європи та її Комітет із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей, Світовий банк та ЄБРР. У квітні 2003 р. у Києві відбувся перший міжнародний семінар з імплементації Проекту технічної допомоги з питань боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом в Україні, що розраховані на термін з 1 лютого 2003 р. по 31 січня 2005 р. Проект фінансується Європейською Комісією (вартість 974,5 тис. євро) та впроваджується Радою Європи.

Таким чином, рекомендації ФАТФ, а також проведені консультації з іноземними фахівцями в цій галузі дали можливість у цілому привести українське законодавство і практичну діяльність у сфері боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму у відповідність до вимог світового співтовариства.

Водночас рівень тінізації української економіки і фінансів все ще залишається надто високим. Вів суттєво перевищує рівень тінізації економіки країн Центральної Європи. За оцінками Світового банку, в Угорщині рівень тінізації економіки не перевищує 25 %, у Чехії та Словаччині -18-19, у Польщі – 27,6%.

Наслідками тіньового сектору практично в усіх сферах економічної і фінансової діяльності продовжують залишатися:

– втрата податкових надходжень до бюджету і, як результат, ускладнення виконання фінансових зобов’язань держави;

– недієвість управлінських рішень внаслідок відсутності повної та об’єктивної інформації про розвиток економічних процесів;

– скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів через неможливість відкритого витрачання тіньовими структурами прихованих від оподаткування доходів та їх відплив за кордон;

– зменшення інтересу потенційних стратегічних інвесторів до українських підприємств, що значно гальмує процеси приватизації” фінансового оздоровлення виробництва та приплив іноземних інвестицій.

Головними чинниками тінізації економічного і фінансового секторів продовжують залишатися:

– відсутність повноцінного ринкового середовища;

– недоліки регуляторного механізму і правового забезпечення підприємницької діяльності;

– фіскальний характер податкової політики;

– поширення прихованої зайнятості;

– недосконалість бюджетної політики;

– недостатня ефективність управління державним майном;

– неефективний контроль за перетворенням власності.

Потрібно виходити з того, що саме тіні за ці я економіки реально загрожує національній безпеці та демократичному розвитку держави. Значні масштаби тіньової економічної діяльності позначаються на обсягах і структурі ВВП, гальмують соціально-економічні реформи, спотворюють офіційні дані про стан економіки. Слід усвідомлювати і посилення впливу тіньового капіталу на різні сфери суспільного життя, його зрощування з державним апаратом, зростання корупції.

Наявність тіньового сектору практично в усіх сферах економічної діяльності призводить до:

– втрати податкових надходжень до бюджету і, як результат, ускладнення виконання фінансових зобов’язань держави;

– недієвості управлінських рішень внаслідок відсутності повної й об’єктивної інформації про розвиток економічних процесів;

– скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів через неможливість відкритого витрачання тіньовими структурами прихованих від оподаткування доходів та їхній відплив за кордон;

– зменшення інтересу потенційних стратегічних інвесторів до українських підприємств, що значно гальмує процеси приватизації, фінансового оздоровлення виробництва та приплив іноземних інвестицій. Серед окремих галузей реальної економіки найбільшим поширенням тіньової економічної діяльності характеризуються деякі сфери.

У зовнішньоторговельній діяльності досі не подолано негативні явища, що зумовлюють зловживання у ціноутворенні, приховування валютної виручки, ухилення від сплати належних митних і податкових платежів. Зберігається високий рівень фіктивного підприємництва, яке використовується для незаконного отримання відшкодування податку на додану вартість, а також вивозу капіталу з України та легалізації його за кордоном, зокрема в офшорних зонах.

Неефективне державне регулювання фінансового сектору створює умови для порушень чинного законодавства, внаслідок чого значна частина фінансових ресурсів перетікає у тінь. За оцінками ДПА, тіньова складова становить близько половини реального чистого прибутку фінансово-кредитних установ. Не до кінця перекрито канали вивозу капіталу з України з використанням банківської системи, яка до того ж досі застосовується як інструмент для відмивання тіньових доходів.

Негативні тенденції, що є на фондовому ривку України, зумовлені його непрозорістю. Це створює передумови для функціонування каналів легалізації тіньових доходів через операції з цінними паперами на неорганізованих ринках та виведення їх зі сфери дії податкового законодавства.

Максимальне залучення до національної економіки коштів, які можуть бути отримані від детінізації економіки та легалізації доходів, прихованих від надмірного оподаткування, у тому числі вивезених за кордон, можливе лише у випадку послідовної реалізації державою комплексу заходів, серед яких:

– створення умов для легалізації зайнятості;

– сприяння розвитку банківської системи та забезпечення ефективної діяльності фінансових ринків;

– скорочення рівня монополізації виробництва та розвитку конкурентного середовища;

– підвищення ефективності державного нагляду та контролю за підприємницькою діяльністю шляхом застосування економічних механізмів майнової відповідальності та банкрутства з одночасним обмеженням повноважень державних регуляторних органів щодо адміністративного втручання в господарську діяльність підприємств;

– посилення захисту майнових прав держави шляхом прийняття законів України “Про управління об’єктами державної власності”, “Про державні підприємства”, “Про довірче управління майном”; змін і доповнень до Закону України “Про оренду державного і комунального майна”;

– забезпечення прозорості в діяльності виконавчої влади;

– підвищення ефективності системи управління корпоративними правами;

– розробка, з урахуванням світового досвіду, відповідного правового забезпечення процесу легалізації (амністії) доходів, отриманих внаслідок приховування від надмірного оподаткування.

Слід враховувати і глобальні аспекти тінізації. Процеси глобалізації виводять тінізацію української економіки за суто національні межі. Посилення боротьби з “відмиванням” коштів, отриманих злочинним шляхом, і перекриття каналів фінансування тероризму є однією з обов’язкових умов, які випливають із міжнародних правових актів та угод, зокрема Конвенції Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом”, Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з “відмиванням” грошей (ФАТФ) та інших документів. Це покладає на нашу країну зобов’язання міжнародного рівня щодо запобігання тінізації та криміналізації економічних процесів.

Усе це потребує опрацювання та здійснення нової стратегії детінізації української економіки, максимальної концентрації зусиль органів влади та місцевого самоврядування, здійснення комплексу радикальних економічних, правових, організаційних і силових заходів, спрямованих на рішуче обмеження тінізації, посилення боротьби з відмиванням “брудних” грошей.

Нова стратегія легалізації тіньових доходів, на думку народного депутата України Григорія Смітюха, повинна здійснюватися на основі таких концептуальних положень:

– чітке юридичне визначення таких термінів, як “легалізація доходів”, “суб’єкт легалізації” та “об’єкт легалізації”;

– непоширення дії закону на доходи, які не були задекларовані протягом встановленого періоду часу, та доходи, що потрапляють під дію “Конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” (1990 р.), ратифікованої відповідно до Закону від 17 грудня 1997 р. № 738;

– встановлення чіткого терміну здійснення легалізації тривалістю 6 місяців, протягом якого суб’єкти легалізації або уповноважені ними особи в установленому порядку можуть здійснювати декларування об’єктів легалізації;

– визначення вартості об’єктів легалізації в національній валюті відповідно до ринкових цін самим власником;

– звільнення суб’єкта легалізації від необхідності зазначення джерела надходження об’єктів легалізації;

– звільнення доходів, що легалізуються, від обкладання податком із доходів фізичних осіб, зборів та обов’язкових платежів;

– чітке визначення процедур і строків видачі державного свідоцтва про легалізацію доходів;

– забезпечення державних гарантій суб’єктам легалізації, які подали декларації, а саме: 1) мораторій на відкриття кримінального та адміністративного провадження, а також на порушення інших процедур застосування правових санкцій за недотримання законодавства про задекларовані доходи;

2) звільнення від обов’язку щодо подання інформації про джерела надходження легалізованих доходів;

3) збереження таємниці щодо таких фізичних та юридичних осіб, їх поточних та депозитних рахунків, відкритих у будь-яких банках України, а також іншої інформації, що міститиметься в декларації про легалізацію доходів; 4) звільнення суб’єктів легалізації, які легалізували доходи встановленим порядком, від юридичної відповідальності за правопорушення, вчинені ними з метою приховування доходів; 5) встановлення відповідальності керівників, посадових та службових осіб державних податкових органів, інших органів виконавчої влади, банків за розголошення інформації щодо осіб, які легалізували доходи.

Проведена свого часу за подібними принципами легалізація тіньових доходів у таких країнах, як Іспанія, Італія, Франція та Казахстан, дала змогу їм у коротких термін повернути вивезені за кордон кошти, надати систематичного характеру виконанню планів надходжень до бюджету та проводити без затримок усі соціальні виплати, у тому числі й пенсії. Практика застосування зазначеного економіко-правового механізму в цих країнах дає змогу стверджувати, з одного боку, що він є прийнятним і для України внаслідок певної схожості умов накопичення капіталів, а з другого – дає змогу вивести капітал з тіні визнаними в міжнародній спільноті демократичними та цивілізованими методами.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення термінів “брудні гроші” та “відмивання грошей”.

2. Охарактеризуйте категорії” неофіційна” (“неформальна”, “сіра” ) економіка, “підпільна” (“нелегальна”‘, “чорна”, “кримінальна”) економіка, “фіктивна” економіка.

3.Якіє групи генераторів “брудних” коштів у світі?

4. Охарактеризуйте метод “Палермо” та монетаристський підхід при оцінці масштабів відмивання “брудних” грошей.

5. Чому проблема спільної протидії відмиванню “брудних” грошей є актуальною для країн світу?

6. Які три головні напрямки в діяльності ФАТФ?

7. Охарактеризуйте найважливіші правові акти світового співтовариства, які регулюють проблеми боротьби з відмиванням “брудних” грошей.

8. Що послужило безпосередньою причиною включення України до “чорного списку” ФАТФ?

9. Які кроки здійснила наша держава на шляху до виключення з “чорного списку” ФАТФ?

10. Охарактеризуйте головні чинники тінізації економічного і фінансового секторів в Україні.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)