Міжнародні організації – Мокій А. І. – Тема 14. Міжнародні та регіональні організації зі стандартизації та сертифікації продукції (робіт, послуг)
Виконання правових і організаційних вимог до стандартизації і сертифікації продукції є важливим чинником забезпечення її конкурентноздатності на світовому ринку. Стандартизація здійснюється на міжнародному, регіональному та національному рівнях. У розділі розглянуто теоретичні засади міжнародної стандартизації та сертифікації продукції. Проаналізовано діяльність міжнародних міждержавних організацій у сфері стандартизації та сертифікації продукції. Розкрито основні цілі та напрями діяльності міжнародних неурядових організацій у сфері стандартизації та сертифікації продукції.
14.1. Основи міжнародної стандартизації та сертифікації продукції
Підприємці, які беруть участь у міжнародному економічному співробітництві, повинні дотримуватися встановлених міжнародних і національних норм і вимог, що стосуються характеристик випущеної продукції. Виконання правових і організаційних вимог до стандартизації та сертифікації продукції є важливим чинником забезпечення її конкурентноздатності на зовнішніх ринках. Стандартизація – це розробка і встановлення вимог, норм, правил, які забезпечують право споживача на придбання товарів належної якості за прийнятною ціною, а також на безпечність і комфортність праці. Об’єктом стандартизації є продукція, процес, послуги, для яких розробляються певні вимоги, характеристики, параметри, правила.
Стандартизація здійснюється на міжнародному, регіональному, національному рівнях. Міжнародна стандартизація – діяльність, у якій беруть участь органи стандартизації різних країн. Провідна роль у міжнародній стандартизації належить двом неурядовим міжнародним організаціям – Міжнародній організації зі стандартизації (ICO) і Міжнародній електротехнічній комісії (МЕК). Важливою для міжнародної стандартизації є діяльність двох міжурядових організацій – Світової організації торгівлі і Європейської економічної комісії ООН. Регіональними організаціями у сфері стандартизації є Європейський комітет зі стандартизації (СЄН),
Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (СЄНЕ-ЛЕК), Міжскандинавська організація зі стандартизації (ІНСТА), Панамериканський комітет стандартів (КОПАНТ).
Міжнародні неурядові організації ICO і МЕК розробили низку правил щодо застосування стандартів. Міжнародні стандарти ICO представляють собою варіант технічних вимог до продукції (послуг), що полегшує обмін товарами та послугами між економічними агентами світового ринку (ці вимоги не обов’язкові для всіх країн-учасниць). Стандарт ICO у випадку його використання імплементується в національну систему стандартизації. Національні комітети можуть подавати свої пропозиції, a ICO може ухвалити рішення про застосування національного стандарту як міжнародного з урахуванням впливу стандарту на розвиток міжнародної торгівлі, гарантування безпеки людей, захисту довкілля. Особливістю стандартів ICO є те, що лише 20 % загального числа їх містить вимоги до конкретної продукції, а основна частина нормативних документів стосується вимог безпеки, взаємозамінності, технічної сумісності, методів випробувань продукції, інших загальних і методичних питань. Використання стандартів ICO передбачає встановлення конкретних технічних вимог у контрактах купівлі-продажу. ICO узагальнила досвід багатьох країн і в 1987 році було опублікована серія стандартів ICO 9000-9004, які передбачали сертифікацію систем управління якістю на підприємствах (фірмах). Нове доповнене видання стандартів ICO опубліковано в 1994 році. У розвинених країнах гармонізовано з міжнародними до 70-80 % загальної кількості національних стандартів.
Стандарт ICO 9000 містить вказівки щодо вибору та використання стандартів відповідно до конкретної ситуації в діяльності фірми. Стандарти ICO 9001-9003 – це моделі систем забезпечення якості на різних стадіях виробничого процесу. Стандарт ICO 9004 – це методичні вказівки для загального керівництва якістю на підприємстві (фірмі).
Стандарти ICO серії 9000 визнані майже усіма країнами світу. Вони застосовуються як національні і запроваджені багатьма фірмами. ТНК вимагають від своїх постачальників обов’язкового запровадження на їх виробничих підприємствах міжнародних стандартів ICO серії 9000. Відсутність сертифіката на систему якості перешкоджає виходу фірми на світовий ринок. На основі стандартів ICO 9000 великі фірми розробляють стандарти загальногалузевого характеру або для власного використання.
Інші міжнародні організації – Світова організація торгівлі, Всесвітня туристська організація (ВТО), Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), Міжнародний залізничний союз, Європейська організація автотуризму – розробляють стандарти у відповідних галузях. Неабияку роль у галузі гармонізації стандартів і технічних вимог відіграє Європейська економічна комісія ООН.
Важливою сферою діяльності міжнародних організацій є сертифікація продукції, яка надходить у міжнародний товарооборот. Сертифікація – це підтвердження відповідності продукції заданим вимогам, що здійснюється за певними правилами. Забезпечення відповідності – це заява, яка свідчить про те, що продукція (процес, послуга) відповідає визначеним вимогам.
Сертифікація може бути обов’язковою та добровільною. Обов’язкова сертифікація здійснюється на основі національного законодавства і забезпечує доказ відповідності товару (процесу, послуги) вимогам технічних регламентів, обов’язковим вимогам стандартів. Основними критеріями обов’язкової сертифікації є безпека, еколо-гічність, охорона здоров’я людей. Добровільна сертифікація проводиться за ініціативою юридичних або фізичних осіб на договірних умовах між заявником і органом із сертифікації в системах добровільної сертифікації. Рішення про добровільну сертифікацію зазвичай приймаються у зв’язку з проблемами конкурентноздатності товару, просуванням товару на ринок, особливо зарубіжний, зі зростанням попиту на сертифіковані товари. Сертифікація повинна сприяти розвитку міжнародної торгівлі, оскільки для сертифікованого товару скорочуються терміни одержання дозволу на ввезення в іншу країну, не вимагається проведення повторних випробувань в приймаючій країні, якщо визнано сертифікат постачальника.
Проте сертифікація в сучасних умовах стає засобом протекціонізму для захисту внутрішнього ринку від товарів іноземного виробництва і застосовується як технічний бар’єр у торгівлі. Для цього використовуються:
– ускладнення адміністративної процедури випробувань товарів, що імпортуються;
– жорсткий контроль якості;
– запровадження стандартів (національних і регіональних), які стосуються процедури випробувань, що відображається на порядку визнання зарубіжних сертифікатів;
– встановлення обов’язкових національних стандартів або технічних регламентів під впливом ТНК, які беруть активну участь у стандартизації на національному рівні.
У міжнародній практиці склалися жорсткі правила щодо визнання зарубіжного сертифіката на імпортну продукцію. Тому експортеру продукції необхідно отримати сертифікат відповідності авторитетної, визнаної у всіх країнах організації. Для цього потрібні тривалий період часу і значні фінансові витрати.
Усуненню технічних бар’єрів у торгівлі сприяють угоди про взаємне визнання, які грунтуються на тому, що одна сторона приймає результати системи сертифікації, надані іншою стороною. Односторонні угоди полягають у прийнятті однією стороною результатів роботи іншої сторони. Двостороння угода включає прийняття кожною стороною результатів роботи іншої сторони. Багатостороння угода – це угода про взаємне визнання результатів роботи понад двох сторін. Проблеми, пов’язані з технічними бар’єрами і шляхами їх усунення, відображені в Угоді з технічних бар’єрів у торгівлі, укладеній у межах ГАТТ/СОТ. У сфері сертифікатних бар’єрів Угода стосується аспектів процедури і визнання оцінки відповідності, міжнародних і регіональних систем оцінки відповідності, інформації про технічні регламенти, стандарти і процедури. Загальний принцип Угоди полягає в тому, що для імпортної продукції необхідно створювати не менш сприятливий режим, ніж для товарів внутрішнього виробництва.
Стандартизація і сертифікація тісно пов’язані з метрологією, що визначає національні системи виміру. Для реалізації на практиці міжнародних угод необхідно застосовувати нормативні документи, що встановлюють правила забезпечення ідентичності вимірів. Такі нормативні документи розробляються відповідно до потреб міжнародних організацій – Міжнародної організації міри і ваги, Міжнародної організації законодавчої метрології.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)