Міжнародні організації – Кучик О. С – 1.1.2. Структура та цільові завдання організації
Згідно із Статутом СНД, цілі та принципи цієї організації викладені у першому розділі. Зокрема, в ст. 2 зазначається таке:
– здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших сферах;
– всесторонній та збалансований економічний і соціальний розвиток держав-членів у рамках спільного економічного простору, міждержавна кооперація та інтеграція;
– забезпечення основних прав та свобод людини відповідно до загальноприйнятих норм та принципів міжнародного права і документів ОБСЄ;
– співробітництво між державами-членами з метою забезпечення міжнародного миру та безпеки, здійснення ефективних заходів по скороченню озброєнь та військових затрат, ліквідація ядерної та інших видів зброї масового знищення, досягнення всезагального та повного роззброєння;
– сприяння громадянам держав-членів у вільному спілкуванні, контактах та пересуванні в межах Співдружності;
– взаємна правова допомога та співпраця в інших сферах правових відносин;
– мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами Співдружності.
Згідно з ст. З для досягнення цілей Співдружності держав-членів, виходячи з загальноприйнятих норм міжнародного права і Хельсінського Заключного Акта, будують свої відносини на основі таких принципів, як:
– повага суверенітету держав-членів, невід’ємного права народів на самовизначення і права розпоряджатися своєю долею без зовнішнього втручання;
– непорушність державних кордонів, визнання існуючих кордонів і відмова від протиправних територіальних загарбань;
– територіальна цілісність держав і відмова від будь-яких дій, направлених на розчленування чужої території;
– незастосування сили чи погрози силою проти держав-членів;
– вирішення суперечок мирним шляхом задля безпеки і справедливості;
– верховенство міжнародного права в міждержавних відносинах;
– невтручання у внутрішні та зовнішні справи один одного;
– забезпечення основних прав та свобод людини без різниці у расі, етнічній приналежності, мові, релігії, політичних чи інших переконань;
– добросовісне виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно з документами СНД;
– врахування інтересів один одного і Співдружності в цілому, надання допомоги на основі взаємозгоди в усіх сферах їх взаємовідносин;
– об’єднання зусиль і надання допомоги один одному з метою створення мирних умов життя народів держав-членів СНД, забезпечення їхнього політичного, економічного і соціального прогресу;
– розвиток взаємовигідного економічного та науково-технічного співробітництва, розширення інтеграційних процесів;
– духовне єднання всіх народів, грунтоване на повазі їх самобутності, тісна співпраця з метою збереження культурних цінностей і культурного обміну [33].
Статут СНД, затверджений на нараді глав держав 22 січня 1993 року, набув чинності 22 січня 1994 року. Згідно із Статутом, всі органи СНД мають суто консультативні та координаційні функції. У межах СНД створюються такі структурні органи:
1. Рада голів держав – учасниць Співдружності;
2. Міжпарламентська Асамблея (МПА):
А) Рада МПА СНД;
Б) Комісії МПА:
– з правових питань;
– з питань економіки та фінансів;
– з питань соціальної політики та прав людини;
– з питань аграрної політики, природних ресурсів та екології;
– з політичних питань і міжнародної співпраці;
– з питань оборони та безпеки;
– з питань науки та освіти;
– з питань культури, інформації, туризму і спорту;
– з питань вивчення досвіду державного будівництва і місцевого самоврядування;
– контрольно-бюджетна комісія;
3. Рада голів урядів;
4. Рада міністрів закордонних справ (РМЗС);
5. Координаційно-консультативний комітет держав-учасниць (створений у квітні 1993 року), що працює на постійній основі;
6. Міждержавний економічний комітет (реформований у Виконавчий Комітет);
7. Економічний суд;
8. Рада міністрів оборони держав-учасниць (РМО);
9. Штаб координації військового співробітництва держав-учасниць;
10. Рада командувачів прикордонними військами;
11. Комісія з питань прав людини (ліквідована);
12. Органи галузевого співробітництва.
У Статуті вказано, що робоча мова Співдружності – російська, а офіційне місце перебування координуючих органів СНД – м. Мінськ (Білорусь), де знаходяться Виконавчий секретаріат, Економічний суд Співдружності та низка галузевих органів.
Витрати з фінансування діяльності органів Співдружності розподіляються на основі пайової участі держав-членів СНД. За рішенням Ради глав держав від 9 вересня 1994 року частка України затверджена у розмірі 14 % від загальної суми. Частка Російської Федерації – 50 %, Білорусі, Узбекистану, Казахстану – по 5, інших семи країн – по 3 % . На 1995 рік кошторис виконавчого секретаріату СНД (м. Мінськ, вул. Кірова, 17) рішенням Ради глав урядів затверджено в сумі 8531 млн. російських рублів та 300 тис. дол. США [24, с. 32].
(1 votes, average: 5,00 out of 5)