Міжнародні організації – Мокій А. І. – 1.1. Особливості формування та структура системи наддержавного регулювання світових господарських зв’язків (СГЗ)

На сучасному етапі локалізація світового господарства як протилежна до глобалізації тенденція внаслідок існуючих протиріч глобалізації зумовлює об’єднання національних економік до економічних центрів і формування мегарегіональних утворень. У розділі викреслено передумови створення міжнародних організацій, порядок їх утворення та організаційну структуру. Подано розкриває класифікацію міжнародних організацій. Представлено основні цілі, функції та напрями діяльності міжнародних організацій.

1.1. Особливості формування та структура системи наддержавного регулювання світових господарських зв’язків (СГЗ)

Формування системи міжнародного регулювання СГЗ остаточно завершення після Другої світової війни. До цього часу міжнародному регулюванню підлягали лише окремі види (форми) економічних відносин, зокрема торговельних, інвестиційних, передачі та використання технологій. Причому торговельні регламентуючі норми виникали на основі торгових звичаїв та узвичаєностей і носили рекомендаційний характер, як, наприклад, базисні умови місця поставки товарів. Інший приклад подібних міжнародних регламентів була Паризька конвенція з охорони прав промислової власності (1861). Вона охоплювала регуляторними нормами незначну кількість учасників – країн, як правило, економічно найрозвиненіших. Не було окреслено питань регулювання економічних відносин у статутах багатосторонніх міжнародних організацій, насамперед Ліги Націй.

Після Другої світової війни розвиток світових господарських зв’язків створив необхідні передумови для формування системи їх міжнародного регулювання. Для цього, насамперед потрібні:

– усвідомлення світовою спільнотою неможливості вирішення суперечностей між суб’єктами світового господарства за допомогою військової сили;

– інтернаціоналізація СГЗ в умовах науково-технічної революції і, як наслідок, зростання масштабів економічних відносин (за останні 40 років обсяги світової торгівлі товарами і послугами зросли у 15 разів за зростання обсягів випуску продукції лише в 6 разів), їх інтенсивності (частка експорту до ВВП розвинених країн складає 24 %, імпорту – 26 %; для країн, що розвиваються, – відповідно, 9 і 16 %), а також якісні зміни структури СГЗ (динамічний розвиток міжнародних послуг, валютно-фінансових відносин, у тому числі експорту капіталів, послуг, передачі технологій, міграції трудових ресурсів);

– глобалізація світової економіки і посилення взаємозалежності між нею та національними економіками й економічними суб’єктами окремих країн;

– зростання інвестиційних потоків і транснаціоналізації виробничої діяльності (на середину 1990-х років прямі капіталовкладення ТНК за кордоном складали до 3 трлн дол. СІЛА, причому більше 70 % обсягів валютних надходжень від передачі технологій припадало на платежі між ТНК і дочірніми компаніями);

– розпад колоніальної системи та прискорене формування інституціонального базису національних економік законодавств різних країн з істотним посиленням його неузгодженості, породженням суперечностей що входило в протиріччя з динамічним зростанням економічних взаємовідносин між державами;

– посилення валютно-фінансової взаємозалежності національних економік у глобальній економіці, формування своєрідної віртуальної фінансової економіки, відособленої від матеріально-уречевлених потоків, і в поєднанні з інформаційною глобалізацією, створення потенційних передумов для фінансово-економічної нестабільності й кризових явищ у глобальному, мегарегіональному та національному вимірі;

– необхідність координації міжгалузевого економічного співробітництва на багатосторонніх засадах та інституціональної основи глобального конкурентного середовища з боку спеціалізованих міжнародних організацій і установ;

– значна диференціація рівня життя не лише в різних країнах, але й у регіонах, що послаблює соціально-політичну та військову стабільність у світі і, отже, об’єктивно потребує координуючих і регулюючих зусиль провідних країн у просторово-часовому вирівнюванні диспропорцій розвитку;

– посилення екологічної взаємозалежності країн світу в умовах інтенсифікації і росту масштабів економічної діяльності та зростання її впливу на стан довкілля;

– локалізація світовогосподарських зв’язків і національних економік в умовах загострення суперечностей процесів глобалізації.

У сукупності поглиблення міжнародного поділу праці, його якісно новий рівень, базований на досягненнях науково-технічного прогресу, інтелектуальна та інформаційна асиметрія глобального простору об’єктивно зумовлюють посилення взаємозв’язків між суб’єктами СГЗ як на макро-, так і на мезо – чи мікрорівні. Відповідно об’єктивно сформувалася система міжнародного регулювання і сприяння розвитку, метою якої є забезпечення стабільного економічного та соціального розвитку країн, сприяння економічним суб’єктам різних країн у досягненні їх господарських завдань.

На розв’язання цих проблем спрямовані завдання багатосторонньої системи міжнародного регулювання світових господарських зв’язків, до яких відносять:

– забезпечення сталого й динамічного розвитку світової економіки;

– розвиток економічного співробітництва між країнами в різних формах;

– сприяння приватному підприємництву;

– узгодження й координація макроекономічної політики держав у світовій економіці чи в окремих регіонах;

– усунення дискримінації в економічних відносинах між окремими країнами та групами країн;

– прогнозування й передбачення кризових явищ та усунення їх причин і наслідків в окремих країнах, регіонах, світовій економіці загалом.

Основними елементами структурної побудови системи міжнародного регулювання СГЗ є: 1) об’єкти регуляторного впливу (країни, групи країн, економічні суб’єкти); 2) міжурядові організації, суб’єкти здійснення координуючих функцій; 3) міжурядові організації, які здійснюють окремі наддержавні регулюючі функції; 4) повністю наддержавні організації; 5) об’єкти регуляторного впливу, форми й види світових господарських зв’язків між національними економіками чи економічними суб’єктами різних країн та всередині них; 6) регулюючі механізми міжнародного економічного права, за допомогою якого здійснюються впливи на основі: міжнародних договорів; рішень (рекомендацій, постанов) міжнародних організацій; рішень міжнародних економічних конференцій; міжнародних звичаїв (рис. 1.1).

У першій групі міжнародних економічних організацій (МЕО), які здійснюють координуючі функції, перерозподілення компетенцій залишається спільним для національних держав і міжнародних економічних організацій. Як правило, організації надається право зобов’язувати своїх учасників до виконання рішень без їхньої згоди або всупереч їй шляхом прийняття рішень більшістю голосів учасників. Для міжнародних економічних організацій другої групи, які здійснюють окремі наддержавні функції, ці функції передаються до компетенції організації (наприклад, позбавлення держави-учасника права самостійного запровадження валютних обмежень, зміни пріоритету валют, проведення девальвації та ревальвації валют згідно Статуту МВФ).

Міжнародні організації   Мокій А. І.   1.1. Особливості формування та структура системи наддержавного регулювання світових господарських звязків (СГЗ)

Рис. 1.1. Система міжнародного регулювання світових господарських зв’язків

З іншого боку, визначальними, системними характеристиками наддержавного, міжнародного, мегарегіонального економічного утворення, подібного до Європейського Союзу, є:

– право втручання в питання внутрішньої компетенції держав-учасниць;

– повноваження організації на створення з метою регулювання регламентів, обов’язкових для членів, і механізмів контролю та Примусу щодо дотримання цих правил (для прикладу, Європейської ради, Європейського парламенту, Ради ЄС, Європейської комісії, Європейського суду);

– надання широких повноважень зі створення правил і контролю за їх дотриманням непредставницьким органуми – міжнародними службовцям;

– право зобов’язувати своїми рішеннями до виконання та уповноважувати фізичних і юридичних осіб держав-учасниць.

Необхідно вказати, що досягнення відповідності задекларованих та фактично здійснюваних цілей і завдань відбуваються у процесі взаємоузгоджень і компромісів. Це зумовлено суперечностями як між державами-учасницями, так і економічними суб’єктами держав чи наднаціональними економічними суб’єктами (ТНК, БНК, МНК).



Міжнародні організації – Мокій А. І. – 1.1. Особливості формування та структура системи наддержавного регулювання світових господарських зв’язків (СГЗ)