Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції – Ковальчук К. Ф. – РОЗДІЛ 8. ВАЛЮТНІ КЛІРИНГИ
8.1. Форми валютного клірингу
Втручання держави у сферу міжнародних розрахунків виявляється в періодичному використовуванні Валютного клірингу – угод між урядом двох і більш країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань.
Валютний кліринг відрізняється від внутрішнього міжбанківського клірингу. По-перше, заліки за внутрішнім клірингом між банками проводяться в добровільному порядку, а за валютним клірингом – в обов’язковому: за наявності клірингової угоди між країнами. Експортери і імпортери не мають права ухилятися від розрахунків за клірингом. По-друге, за внутрішнім клірингом сальдо заліку негайно перетворюється на гроші, а за валютним клірингом виникає проблема погашення сальдо.
Причинами введення валютного клірингу в 30-х роках з’явилися: нестабільність економіки, неврівноваженість платіжних балансів, нерівномірний розподіл золотовалютних резервів, скасування золотого стандарту у внутрішньому грошовому обігу, інфляція, валютні обмеження, загострення конкурентної боротьби.
Цілі валютного клірингу різні залежно від валютно-економічного стану країни:
1) вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів;
2) отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;
3) міра у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави (наприклад, Великобританія запровадила кліринг у відповідь на припинення платежів Німеччиною англійським кредиторам в 30-х роках);
4) безповоротне фінансування країною, яка має активний платіжний баланс, країну, яка має пасивний платіжний баланс.
Кліринг – головний, але не єдиний вид платіжної угоди. Платіжні угоди між державами регулюють різноманітні питання міжнародних розрахунків, зокрема порядок використовування валютних надходжень, стан платіжного балансу і його окремої статі, взаємне надання валют для поточних платежів, режим обмеженої конвертованості валют і т. д.
Форми валютного клірингу.
Ці форми різноманітні і можуть бути класифіковані за наступними основними ознаками:
– залежно від числа країн-учасниць розрізняють:
1) односторонній;
2) двосторонній;
3) багатосторонній;
4) міжнародний.
Односторонній кліринг Нежиттєздатний. Про це свідчить досвід Італії, яка запровадила односторонній кліринг у відношенні до Великобританії на початку 30-х років. В результаті італійські експортери вважали за краще одержувати фунти стерлінгів, минувши кліринговий рахунок, а імпортери – розрахунки за клірингом, вносячи в свій банк ліри і звільняючи себе від необхідності купувати англійську валюту. У результаті утворилася крупна одностороння заборгованість Банку Італії англійцям.
Більш поширений двосторонній Кліринг, За яким рахунки ведуться в обох країнах. При цьому застосовуються прийняті в міжнародній практиці форми розрахунків (інкасо, акредитив, переказ і ін.), але імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери замість інвалютної виручки одержують національну валюту. Залік взаємних вимог і зобов’язань здійснюють клірингові банки, тобто що ведуть клірингові рахунки.
Багатосторонній Кліринг включає Три і більш країни. Міжнародний Кліринг Не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р.;
– за обсягом операцій розрізняють:
1) Повний кліринг, що Охоплює до 95% платіжного обороту;
2) Частковий, Розповсюджується на певні операції;
– за способом регулювання сальдо клірингового рахунку розрізняють кліринг:
1) з вільно конвертованим сальдо;
2) З умовною конверсією, Наприклад після закінчення певного періоду після утворення сальдо;
3) Неконвертовані, Сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається в основному товарними поставками. Регулювання сальдо здійснюється або в період дії клірингової угоди (якщо ця умова порушена, то подальші поставки припиняються), або після закінчення його строку (наприклад, через 6 місяців сальдо погашається товарними поставками, при порушенні цієї умови кредитор має право вимагати оплати сальдо конвертованою валютою).
Ліміт заборгованості щодо сальдо клірингового рахунку залежить від розміру товарообігу і звичайно фіксується на рівні 5-10% його об’єму, а також від сезонних коливань товарних поставок (в цьому випадку ліміт вище). Даний ліміт визначає можливість отримання кредиту у контрагента. Кредит за клірингом у принципі взаємний, але на практиці переважає одностороннє кредитування країнами з активним платіжним балансом країн з пасивним сальдо балансу міжнародних розрахунків. Сальдо неконвертованого клірингу має двояке значення:
1) певною мірою служить регулятором товарних поставок, оскільки досягнення ліміту дає право кредитору припинити відвантаження товарів; іноді експортери стають в чергу в очікуванні, коли з’явиться вільний ліміт на кліринговому рахунку;
2) визначає суму, зверху якої нараховуються відсотки різними способами (на всю суму заборгованості; на суму понад ліміт диференційований у міру наростання; іноді застосовується ставка з прогресивною шкалою, щоб експортер був зацікавлений не допускати великого боргу за клірингом).
Валюта клірингу Може бути будь-якою. Іноді застосовуються дві валюти або міжнародна рахункова валютна одиниця (наприклад, Епунит В ЄПС). З економічної точки зору байдуже, в якій валюті здійснюються клірингові розрахунки, якщо використовується одна валюта. При розрахунках через валютний кліринг гроші виконують функції міри вартості і засобу платежу. У взаємному заліку вимог без утворення сальдо гроші виступають як ідеальні. При клірингових розрахунках виникають дві категорії валютного ризику: заморожування валютної виручки при неконвертованому клірингу і втрати на зміні курсу.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)