Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції – Ковальчук К. Ф. – 9.2. Принципи та функції міжнародного кредиту
9.1. Міжнародні фінансові ринки
Міжнародні фінансові ресурси поділяють на офіційні і Приватні, Що формують борги, і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а також прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інвестицій, вкладених в акціонерний капітал.
Основним функціональним простором зовнішніх позичкових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових капіталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні юридичні і фізичні особи (нерезиденти).
Міжнародний ринок позичкових капіталів Сьогодні являє собою глобальну систему акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції.
Значним і динамічним сегментом світового фінансового ринку виступає ринок синдикованих позик, принципом діяльності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів з метою надання великих банківських кредитів. Спочатку цей ринок використовувався переважно на фінансування великих проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни продовжують залишатися основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 р. розвинуті країни одержали 165,2 млрд. дол. США (74,6%), то в 1997 р. – 448, 1 млрд. дол. (84,5%).
Найбільшим одержувачем продовжують залишатися США. Так, у 1996 р. Сполучені Штати Америки одержали 56,2% від загального обсягу наданих позик, у 1997 р. – 62,3% (Англія – відповідно 11,2 і 10,1%). Серед найбільших кредиторів можна назвати банки Бенілюксу, Англії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії. Синдиковані позики останніми роками отримали поширення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Європи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між позикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах з позичальниками.
Досить активно розширюються Ринки міжнародних середньострокових і довгострокових цінних паперів – бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезидентами та ін.
Міжнародні бонди, Або облігації, поділяють на іноземні та євробонди. Іноземні бонди продаються за межами країни-позичальника, в національному фінансовому центрі і у валюті країни-позикодавця. На ринку євробондів випускаються і продаються облігаційні зобов’язання, які виражені в євровалютах. До його складу входять євроемісія і вторинний ринок. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу переважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу становлять бонди з плаваючою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 р.
Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції або з правом обміну на акції як титули власності у формі національного капіталу. Значно зросла частка євробондів в ЕКЮ та ЄВРО. Серед позичальників на ринку облігацій зростає кількість приватних корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС. У цілому євроемісії перевищують сьогодні емісії іноземних облігацій в 3-4 рази.
Крім того, країни, що розвиваються, мають значний обсяг короткострокових зобов’язань у вигляді комерційних паперів, депозитних сертифікатів, револьверних, експортних кредитів й інших короткострокових зобов’язань.
Отже, в сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавного обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсивний процес глобалізації фінансових ринків.
9.2. Принципи та функції міжнародного кредиту
Зв’язок міжнародного кредиту з відтворюванням виявляється в його принципах:
– зворотність;
– терміновість;
– платність;
– матеріальна забезпеченість (гарантія погашення);
– цільовий характер.
Принципи міжнародного кредиту враховуються досягши поставлених цілей суб’єктів ринку (стратегічних і поточних) і виражають його зв’язок з економічними законами.
Специфіка руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин виявляється в наступних функціях міжнародного кредиту:
– перерозподіл позикових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворювання;
– економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни дійсних грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обороту міжнародними кредитними операціями;
– сприяння розвитку міждержавних господарських зв’язків та поглиблення процесів міжнародної економічної інтеграції;
– прискорення концентрації і централізації капіталу.
Вплив функцій міжнародного кредиту на процес відтворювання підвладний зміні у міру розвитку національного і світового господарства. Виконуючи функції міжнародний кредит має ряд переваг та недоліків. Переваги міжнародного кредиту:
– стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни;
– створює сприятливі умови для зарубіжних інвестицій, тому що звичайно пов’язаний з вимогою про надання пільг інвесторам країни-кредитора;
– сприяє зміцненню конкурентних позицій національних підприємств і фінансових установ, пов’язаних з міжнародним капіталом;
– служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді відсотків від країн-боржників,
– підвищує економічну ефективність зовнішньоекономічної діяльності загалом.
Недоліки міжнародного кредиту:
– загострює суперечності ринкової економіки;
– кредитна політика є засобом зміцнення позицій країни-кредитора на світових ринках;
– служить одним з джерел фінансування воєн;
– в цілях зміцнення позицій провідних країн банки, держави, міжнародні і регіональні фінансові організації періодично проводять політику кредитної блокади у відношенні до країн, які проводять неугодну політику.