Міжнародні фінанси – Рогач О. І – ЗОЛОТОВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ ТА МІЖНАРОДНА ПОЗИЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ
Предметом відносин, що виникають у результаті міжнародної діяльності як центральних, так і комерційних банків, є: національна або іноземна валюта, колективна валюта (передусім міжнародна – СПЗ і європейська – євро), золото та інші дорогоцінні метали; платіжні документи (акредитиви, векселі й т. ін.) і цінні папери (акції, облігації тощо) в іноземній або колективній валютах та інші цінності, що функціонують у міжнародних валютно-кредитних операціях і міжнародних розрахунках. Учасниками валютно-кредитних, розрахункових та інших відносин, що виникають у результаті функціонування світового господарства, є як суб’єкти міжнародного публічного права (національні держави в особі різних державних органів, у тому числі центральні банки, і міждержавні – міжнародні, регіональні та інші – організації), так і суб’єкти міжнародного приватного права (національні й іноземні юридичні особи – фінансово-кредитні інституції, комерційні банки, транснаціональні корпорації, біржі тощо – і фізичні особи).
Міжнародна позиція центральних банків базується на їхніх міжнародних активах, до яких традиційно відносять:
– монетарні метали (щодо золота, то воно повинно мати пробу не нижче за 995);
– спеціальні права запозичення (СПЗ, Special drawing rights, SDR) – ця міжнародна розрахункова одиниця МВФ є високоліквідним активом центральних банків, зосередженим на їхніх рахунках у цій організації в межах наданих квот;
– резервну позицію у МВФ;
– валютні активи центральних банків, у тому числі банківські депозити, цінні папери, фінансові деривативи та інші активи, деноміновані в іноземній валюті;
– інші вимоги.
Зростання цих активів характеризують дані табл. 17.1.
Отже, міжнародні активи центральних банків формуються на базі їхніх золотовалютних резервів, які являють собою міжнародні високоліквідні активи країни, використовувані відповідними державними структурами для забезпечення стабільності національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу. Золотовалютні резерви можуть також слугувати джерелом покриття надмірних видатків уряду, обслуговувати валютні зобов’язання, забезпечувати у кризових умовах ліквідність інших активів на фінансових ринках тощо. Відповідно до чинного законодавства в Україні золотовалютними резервами вважаються відображені в балансі Національного банку України резерви, що охоплюють активи, визнані світовою спільнотою як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків. Золотовалютні резерви є одним з основних інструментів грошово-кредитного регулювання.
Таблиця 17.1
Міжнародні резерви країн світу (мли СПЗ на кінець періоду)
Міжнародні резерви часто стають запорукою стабільності національної грошової системи. Це наочно продемонструвала фінансова криза 1998 р., після якої центральні банки стали активно збільшувати свої резерви. Проте надмірне наїромадження резервів робить їх неефективними, тому необхідно визначати оптимальний рівень резервів, який залежить від типу курсоутво-рення (за фіксованих валютних курсів центральним банкам необхідні більші резерви), стабільності фінансової системи, рівня її розвитку (центральні банки країн, що розвиваються, потребують більших золотовалютних резервів), стану торговельного і платіжного балансу (центральний банк може використовувати резерви для покриття платіжного дисбалансу), ситуації на світовому фінансовому ринку тощо.
Останніми роками центральні банки відіграють досить активну роль на світових боргових ринках. Підвищенню ваги даної категорії інвесторів сприяло інтенсивне нагромадження золотовалютних резервів органами валютного регулювання. Організація й ефективне управління фінансовими ресурсами країни становить їхню головну функцію. Дана категорія інвесторів дуже обережна у виборі інвестиційної стратегії на ринку боргових зобов’язань. При цьому кожний центральний банк дотримується власної інвестиційної стратегії. Найпоширенішими є такі стратегії: 1) вкладати всі свої інвестиційні ресурси в короткострокові активи – депозити і короткострокові державні зобов’язання; 2) інвестувати основні резерви банків у короткострокові фінансові інструменти, що є найліквіднішими на ринку, а решту розміщати в довгострокові активи. Довгострокові активи надалі можна обміняти на інші папери для підвищення загального рівня прибутковості або для досягнення конкретних цілей портфельної стратегії. У минулому багато центральних банків обмежувалися розміщенням коштів у цінні папери з терміном обігу не більш ніж 5 років, однак нині спектр фінансових інструментів значно розширився, відповідно розширюються і диференціюються самі інвестиційні портфелі центральних банків.
Оскільки ризики за міжнародними операціями центральних банків значно більші, ніж за внутрішніми, МВФ розробив спеціальні рекомендації щодо формування спеціальних резервів за всіма видами міжнародних активів.
Висновки
Центральний банк країни посідає провідне місце в системі державних органів, що виконують функцію банківського контролю і нагляду.
Центральні банки мають право здійснювати комерційні операції: надання кредитів, позик, проведення консультацій, купівлю-продаж цінних паперів, дорогоцінних металів та інших валютних цінностей тощо. Центральні банки відіграють активну роль на світових боргових ринках. Формуючи інвестиційний портфель, кожний центральний банк дотримується власної стратегії на ринку боргових зобов’язань.
Центральні банки за сприяння міжнародних організацій впроваджують у національну практику міжнародні правила, установлені на основі скоординованих дій центральних банків на міжнародному рівні.
Основні поняття і терміни
Центральні банки, функції центральних банків, операції центральних банків, обов’язкові нормативи банківської діяльності,
Банківський нагляд, банківський контроль, золотовалютні резерви
Контрольні запитання та завдання
1. Визначте статус центрального банку на основі норм національного і міжнародного права.
2. Які послуги надають центральні банки?
3. Схарактеризуйте особливості комерційної діяльності центральних банків.
4. Які активи включають до складу золотовалютних резервів?
5. Які вимоги містять міжнародні стандарти банківської діяльності?
ЛІТЕРАТУРА
Костюченко О. А. Банківське право. К., 2001.
Масленников В. В. Зарубежные банковские системы. M., 2001.
Михайлов Д. M. Мировой финансовый рынок: тенденции и инструменты. М., 2000.
Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник
/ Науч. ред. В. В. Круглое. М., 1998.
Роуз П. С. Банковский менеджмент. М., 1995.
Шенаев В. Н., Наумченко О. В. Центральный банк в процессе экономического регулирования. Зарубежный опыт и возможности его использования в России. М., 1994.
Энг М. В., Лис Ф. А., Мауер Л. Дж. Мировые финансы. М., 1998.
The monetary policy of the Bundesbank. Frankfurt am Main, 1994.
Howells P., Bain K. Financial Markets and Institutions. London; New York, 1994.
Klein D. The banking systems of the EU member states. Suffolk, 1995.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)