Міжнародні фінанси – Рогач О. І – ВАЛЮТНИЙ АРБІТРАЖ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ
Валютний арбітраж – особливий вид валютних угод, головна мета здійснення яких полягає в здобутті прибутку та уникненні можливих валютних збитків шляхом використання сприятливої кон’юнктури валютних ринків.
Валютний арбітраж уможливлюється наявністю різниці в котируваннях на міжнародних та національних валютних ринках.
Основний принцип валютного арбітражу – купити валюту дешевше та продати дорожче.
Класифікацію видів валютного арбітражу можна провести за кількома критеріями.
За кількістю валют:
– простий з двома валютами на двох валютних ринках, коли різниця в курсах на національному і міжнародному валютних ринках не тільки покриває спред, а й дає прибуток. Операція виконується арбітражистом миттєво, як комбінація придбання та продажу валюти;
– складний (крос-курсовий), коли в операціях використовується кілька валют та валютних ринків.
За складного арбітражу, як і за простого, арбітражист має закінчити угоду в тій валюті, з якої він почав валютний арбітраж.
За метою проведення:
– спекулятивний – отримання спекулятивного прибутку завдяки різниці між початковим та кінцевим обсягом валюти арбітражу
(як правило, сьогодні валютні курси рідко відхиляються на величину, що перевищує спред);
– конверсійний (обмінний) арбітраж. За сучасного розвитку засобів зв’язку мета – якомога вигідніше придбати валюту (наприклад, для погашення боргу кредиторів). Банк виконує доручення свого клієнта, прагне придбати необхідну валюту на тому ринку, де курс є найсприятливішим. При цьому початкова та кінцева валюта можуть не збігатися.
За технікою проведення:
– вирівнювальний арбітраж – використання цінової диференціації з метою отримання прибутку. Може бути прямим (використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора) і непрямим (бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом та продається замість платежу);
– процентний арбітраж – капітал спрямовується в ті країни, де існують високі процентні ставки. Цей вид арбітражу пов’язаний з операціями на ринку позичкових капіталів і передбачає дві угоди щодо:
Отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі;
Розміщення еквівалента запозичень інвалюти на національному ринку капіталу, де процентні ставки виші. При цьому банк може укласти угоду з продажу на термін валюти позики з метою страхування від валютних ризиків (своп);
– валютно-процентний арбітраж – різновид процентного, заснований на використанні банком різниць процентних ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни:
Покритий – с форвардним покриттям;
Непокритий – без форвардного покриття (не банки);
– диференційований (просторовий) арбітраж – використання цінової диференціації на різних валютних ринках. Відсутні відкрита позиція та валютний ризик. Арбітражери на відміну від спекулянтів ризикують менше. Вони, як правило, відкривають протилежні позиції в одній валюті на різні (однакові) терміни на одному або кількох пов’язаних між собою ринках, зменшуючи таким чином валютно-курсовий ризик;
– часовий арбітраж – використання курсових коливань протягом певного часу (відкрита позиція).
За типом валютних угод:
– з використанням готівкових угод]
– з укладенням угод на певний термін.
Основні терміни і поняття
Угодо “спот”, дата валютування, форвардні угоди, ф’ючерсні угоди, опціон “кал”, опціон “пут”, опціони на споти,
Опціони на ф’ючерси, ф’ючерсні опціони, біржові опціони, позабіржові опціони, операції “своп”, короткі своп-угоди, валютний арбітраж
Контрольні запитання та завдання
1. До якого типу угоди належить угода щодо продажу іноземної валюти із зобов’язанням викупити її в застережений день у майбутньому?
2. У чому полягає різниця між форвардними і ф’ючерсними угодами?
3. Розкрийте зміст валютних опціонів.
4. Схарактеризуйте зміст угоди про постачання валюти на майбутню дату за визначеною ціною.
5. Що таке біржові ф’ючерсні операції?
6. Опишіть техніку ф’ючерсної операції.
7. Схарактеризуйте короткі своп-угоди.
8. Які застосовуються методи котирувань форвардного курсу?
9. Як розраховуються форвардні премії та дисконти за валютою?
ЛІТЕРАТУРА
Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. М., 1996. Валютный рынок и валютное регулирование: Учеб. пособие/Под ред. И. Н. Платоновой. М., 1996.
Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. М., 1994.
Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Науч. ред. В. В. Круглое. М, 1998.
Лебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения. М., 1994.
Перар Ж. Управление международными денежными потоками. М., 1998.
Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. К., 2001.
Пискулов Д. Ю. Теория и практика валютного дилинга. (Foreign Exchange and Money Market Operations). M., 1995.
Семенов К. А. Международные валютные и финансовые отношения. М., 2000.
Сурен Л. Валютные операции. Основы теории и практика. М., 1998.
Хэррис Дж. М. Международные финансы. М., 1996.
Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. К., 2002.
Шмырева А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные валютно-кредит-
Ные отношения. СПб., 2001.
Ющенко В. А., Міщенко В. І. Валютне регулювання: Навч. посібник. К., 1999.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)