Міжнародні фінанси – Рогач О. І – СВОПИ
Своп – це угода між двома або більше сторонами про обмін ряду грошових потоків за визначений період часу в майбутньому.
Наприклад, сторона А може дати згоду на здійснення протягом п’яти років стороні Б щорічних платежів за фіксованою процентною ставкою, що підраховується у відношенні 1 млн дол. У обмін на це сторона Б може погодитися на щорічну виплату протягом п’яти років за плаваючою процентною ставкою, що підраховується із суми в 1 млн дол. Потоки готівки при цьому звичайно прив’язані до вартості боргового інструменту або ж до вартості іноземних валют. Таким чином, основними видами свопів є процентні свопи і валютні свопи. Сторони, що дають згоду на здійснення свопу, називаються протилежними сторонами.
Своп-ринок виник наприкінці 70-х років минулого сторіччя, коли трейдери, що здійснювали операції з валютою, винайшли і стали використовувати валютні свопи як засіб уникнути заходів регулювання британського уряду, що застосовувалися відносно переміщення іноземної валюти. Перший процентний своп датується 1981 р. – це була угода, укладена компанією IBM із Всесвітнім банком. Починаючи з цього часу своп-ринок швидко зростав.
Приблизно 80 % усіх свопів є процентними, 20 % – валютними. Причому у валютних свопах близько на 50% використовується долар США.
Свопи спеціально пристосовуються до потреб протилежних сторін угод. За бажанням потенційні протилежні сторони можуть почати буквально з чистого аркуша паперу, щоб потім розробити контракт, який би цілком задовольнив їхні конкретні потреби. Така угода, звісно, повніше задовольнить конкретні вимоги сторін, ніж продавані на біржі фінансові інструменти. Протилежні сторони свопу можуть вибрати виражену у валюті суму, незважаючи на фіксовані умови контрактів, які діють шодо продаваних на біржі інструментів. Сторони свопу обирають точний термін виконання своїх зобов’язань – саме той, що їм необхідний, і незалежно від пропозицій на біржі. Подібна гнучкість дає сторонам можливість проводити операції зі значно тривалішими термінами, ніж операції щодо продаваних на біржі фінансових інструментів.
Як зазначалося, своп-ринок виник значною мірою через те, що операціям із свопами не властиві багато обмежень, притаманних ринкам, де обертаються ф’ючерсні контракти та опціони. Діяльність ф’ючерсних і опціонних бірж є об’єктом досить суворого державного регулювання. Натомість на своп-ринку державне регулювання практично відсутнє. Проте свопи мають свої обмеження. По-перше, для доведення угоди зі свопом до кінця одна з потенційних протилежних сторін має знайти іншу протилежну сторону, яка б хотіла взяти на себе зворотні зобов’язання з відповідної операції. Якщо одній стороні потрібний якийсь конкретний термін виконання зобов’язань або певний вид здійснення грошових потоків, може виявитися дуже складно знайти бажаючу піти на такі умови протилежну сторону. По-друге, оскільки своп являє собою контракт, шо укладається між двома протилежними сторонами, даний своп не може бути змінений або припинений достроково без згоди обох сторін. По-третє, шодо ф’ючерсних контрактів і продаваних на біржі опціонів біржі ефективно гарантують виконання контрактів для всіх учасників. За самою своєю природою своп-ринок не може забезпечити таких гарантій. Отже, сторони свопу мають бути впевнені в кредитоспроможності одна одної.
Проблема потенційного невиконання своїх зобов’язань є, очевидно, найважливішою з названих. Оцінка фінансової надійності протилежної сторони угоди є складною і дорогою справою. У цьому зв’язку коло учасників у операціях на ринку свопів обмежене фірмами і закладами (на ньому практично немає індивідуальних учасників), які або нагромадили досвід таких угод, або мають доступ до інформації про кредитоспроможність партнерів.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)