Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Світова організація торгівлі: торгівля послугами та пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи
Світова організація торгівлі (World Trade Organization) являє собою механізм багатосторонньої співпраці в галузі вироблення загальноприйнятих принципів, норм та стандартів національної політики у сфері міжнародної торгівлі та пов’язаних з нею секторах. Основою цього процесу є ціла низка багатосторонніх угод, дві з яких безпосередньо стосуються валютно-фінансових операцій.
Генеральна угода про торгівлю послугами (Agreement оп Trade in Services)
Ця угода є рамковою домовленістю, яка визначає принципи торгівлі послугами та фіксує зобов’язання щодо лібералізації відповідних секторів країнами-членами Угоди.
Згідно з цією Угодою торгівля послугами означає поставку послуг:
А) з території однієї країни-члена на територію будь-якої іншої країни-члена;
Б) на території однієї країни-члена споживачеві послуг будь-якої іншої країни-члена;
В) постачальником однієї країни-члена шляхом комерційної присутності на території будь-якої іншої країни-члена;
Г) постачальником однієї країни-члена шляхом присутності і фізичним особам країни-члена на території будь-якої іншої країни-члена.
Угода передбачає два типи зобов’язань щодо лібералізації торгівлі послугами, які беруть на себе країни-члени.
Загальні зобов’язання. Вони стосуються всіх видів послуг та країн-членів Угоди. До них належить передусім негайне та безумовне надання режиму найбільшого сприяння для послуг та постачальників послуг будь-якого іншого члена Угоди. При цьому країни можуть вдаватися до заходів, які порушують даний режим, але такі заходи мають бути внесені до переліку винятків із зобов’язань, який є невід’ємною частиною розкладу зобов’язань країни-члена Угоди щодо лібералізації торгівлі послугами.
Як і інші багатосторонні угоди COT, дана Угода дає країні-члену право встановлювати або зберігати обмеження на торгівлю послугами, щодо яких вона взяла конкретні зобов’язання, та встановлювати або зберігати обмеження щодо платежів і переказів за операціями, пов’язаними з такими зобов’язаннями. Але скористатися таким правом країна-член може лише за умови виникнення серйозних проблем із платіжним балансом або реальної загрози появи таких проблем.
Конкретні зобов’язання. Це зобов’язання окремих кран-членів Угоди стосовно певних секторів послуг, які також включаються в розклад країни-члена.
Угода поширюється на всі види послуг, в тому числі й на фінансові, а саме: страхові та пов’язані зі страхуванням послуги, банківські та інші фінансові послуги.
До страхових послуг належать:
– пряме страхування (в тому числі спільне страхування);
– перестрахування та передача частини операцій;
– страхове посередництво (брокерське та агентське);
– допоміжні послуги щодо страхування (консультаційні, акту-арні, оцінка ризику та послуги щодо врегулювання претензій).
Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування) охоплюють:
– прийом від населення депозитів та інших грошових коштів, шо належать до сплати;
– видання позик усіх видів (споживчих, позик під заставу, факторинг та фінансування комерційних операцій);
9 фінансовий лізинг;
– усі види послуг щодо платежів та грошових переказів (кредитування, платіжні та дебетові картки, дорожні чеки та банківські векселі);
– гарантії та зобов’язання;
– торгівлю (в різних формах) інструментами грошового ринку (чеки, переказні векселі, депозитні сертифікати), іноземною валютою, вторинними фінансовими інструментами (в тому числі ф’ючерсами та опціонами), пов’язаними з валютними курсами та процентними ставками фінансовими інструментами (в тому числі свопами, угодами про строкові курси), цінними паперами та іншими активами (в тому числі зливками дорогоцінних металів);
– участь у емісіях усіх видів цінних паперів та надання послуг, що стосуються таких емісій;
– брокерські операції на грошовому ринку;
– управління активами (готівкою та цінними паперами, колективними інвестиціями, пенсійними фондами тощо);
– ліквідаційні та клірингові послуги щодо фінансових активів;
– постачання фінансової інформації та програмного забезпечення для обробки фінансових даних та іншого програмного
Забезпечення;
– консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги, що стосуються операцій, названих раніше.
Слід також зазначити, що під егідою СОТ у 1997 р. було підписано дві масштабні угоди з питань лібералізації торгівлі у сфері телекомунікацій та фінансових послуг. Обидві ці угоди містять досить великі розділи, які передбачають лібералізацію припливу прямих іноземних інвестицій, зокрема відкриття ринків для іноземних компаній, що надають телекомунікаційні та фінансові послуги.
Таблиця 37.3
Перелік пов’язаних з торгівлею інвестиційних заходів
Ці угоди можна з усіма підставами вважати продовженням процесу лібералізації торгівлі послугами в широкому розумінні цього слова, зміст якого визначається Угодою про торгівлю послугами та Угодою про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи.
Угода про пов язані з торгівлею інвестиційні заходи (Agreement on Trade-Related Investment Measures)
Ця Угода визначає заходи, які порушують певні статті ГАТТ 1994 p., а саме:
Статті 111:4, яка передбачає надання будь-яким імпортним товарам на ринку кожної країни-члена COT режиму не менш сприятливого, ніж той, що надається аналогічним товарам національного походження. Дана вимога поширюється на всі закони, правила, вимоги та норми щодо внутрішнього продажу, пропозиції на продаж, транспортування, розподілу чи використання товарів;
Статті XI: 1, яка забороняє застосування нетарифних обмежень щодо імпорту або експорту товарів, що походять із території будь-якої країни-члена COT1.
Детальніший перелік таких заходів подано в табл. 37.3.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)