Міжнародні фінанси – Рогач О. І – СУБ’ЄКТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

Розвиток міжнародного економічного співробітництва зумовив стрімке зростання обсягів банківського кредитування.

Позичальниками на ринку банківських кредитів є компанії, банки, центральні, регіональні, муніципальні органи влади різних країн. Роль кредиторів відіграють різні фінансово-кредитні організації: фірми, трасти, фонди, банки, міжнародні фінансові організації, а також державні заклади, уряди країн. Провідне місце серед учасників ринку посідають банки.

Механізм кредитування на міжнародному ринку банківських кредитів передбачає використання класичних боргових інструментів – кредитів і позик. Банківські кредити мають суттєві переваги порівняно з фірмовими, оскільки є дешевшими і можуть надаватися на більш довгий термін, звільняють імпортера від необхідності звертатися з проханням про кредит до фірм-постачальниць при укладанні контрактів і через це йти на поступки за іншими позиціями контрактів (ціни, умови поставок, строки та ін.), крім того, імпортер має можливість вибору фірми-експортера.

Банки можуть також відкривати кредитні лінії для іноземних постачальників на оплату закуплених товарів чи послуг або проведення робіт. Виокремлюють міжнародні кредитні лінії загального призначення та спеціальні. Кредитні лінії загального призначення відкриваються на певну суму і дають можливість кредитувати різних імпортерів у країні, що отримала даний кредит. Механізм спеціальних (або проектних) кредитних ліній призначений для кредитування певних проектів.

На ринку банківських кредитів вирізняють міжбанківський ринок, на якому кредитні організації різних країн розміщують тимчасово вільні ресурси, переважно у вигляді короткострокових депозитів, а також поточних рахунків і позик.

ЦІНА АКТИВУ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

На ринку банківських кредитів ціна активу, або процентна ставка, визначається на основі міжнародних ставок пропозиції за міжбанківськими депозитами: лондонської ставки пропозиції за міжбанківськими депозитами ЛІБОР (LIBOR – London Interbank Offered Rate); сінгапурської ставки пропозиції за міжбанківськими депозитами СІБОР (SIBOR – Singapour Interbank Offered Rate); ставок інших світових фінансових центрів; американської “прайм-рейт” (prime rate) – базової ставки Сполучених Штатів Америки за кредитами небанківському сектору.

Встановлення ціни кредиту на основі ставки ЛІБОР

Банки купують і продають короткострокові депозити, деноміновані в різних валютах. Оскільки невиконання умов кредитних договорів або ринкових угод трапляється вкрай рідко, то ставка ЛІБОР майже еквівалентна безризиковим ставкам кредитування і позик.

Позики із плаваючими ставками і депозити часто котируються у базисних пунктах перевищення ставки ЛІБОР. Базисний пункт дорівнює одній відсотковій частині процента. Наприклад, 6-місячний депозитний сертифікат із плаваючою ставкою може приносити додатково 10 базисних пунктів порівняно з од помісячною ставкою ЛІБОР, тобто інвестор щомісяця отримає на одну десяту процента більше, ніж ті, хто отримує за поточною ставкою ЛІБОР (тією, що була на початок кожного місяця).

Процентні ставки переглядаються кожні шість місяців у відповідності до зазначених базових. До цих ставок додається величина маржі (спреду – spread), яка залежить від кредитоспроможності позичальника, характеру позики, ринкової кон’юнктури і становить від 0,50 до 2,5%. Наприклад, якщо базова процентна ставка ЛІБОР дорівнює 7%, а процент за еврокредитом має індекс, на 8 пунктів вищий за ставку ЛІБОР, то у цьому періоді процентна ставка дорівнюватиме 7,8%.

Встановлення ціни кредиту на основі ставки прайм-рейт

Американська ставка прайм-рейт з’явилася за часів “Великої депресії” 30-х років XX ст., коли найбільші банки встановили уніфіковану ставку за кредитом. Зараз ставка прайм-рейт – це ставка, яка визначається 30 провідними американськими банками, що відіграють роль “грошових центрів”. Ця ставка ще має назву базової, або довідкової.

Ставка за кредитом на основі прайм-рейт містить такі складові:

– гтрайм-рейт, включаючи бажану банком маржу понад операційні та адміністративні витрати;

– премія за ризик невиконання зобов’язань, яка сплачується непершокласними позичальниками;

– премія за ризик, пов’язаний з терміновістю, яка сплачується позичальниками довгострокових кредитів.

Суму премій за ризик зазвичай називають надбавкою. Скорочення або збільшення надбавок дає банкові можливість скорочувати або збільшувати власні кредитні портфелі.

Розвиток ринків комерційних цінних паперів та депозитних сертифікатів, інфляція та мінливість процентних ставок зумовили появу плаваючої прайм – рейт. Ця ставка грунтується на ставках за 90-дснними комерційними паперами та за 90-денними депозитними сертифікатами. Плаваюча прайм-рейт завжди на 1 % вища за поточну ставку за чотиритижневими депозитними сертифікатами і на 1/2 процентного пункта вища за ставку за комерційними паперами для найбільших корпоративних позичальників з високими кредитними рейтингами.

Упродовж 70-х років прайм-рейт поступилася місцем ставці Л І БОР через зростання використання євродоларів американськими банками – “грошовими центрами” й отримання іноземними банками доступу на внутрішні кредитні ринки Канади і США.

Пізніше на основі ставок прайм-рейт і ЛІБОР з’явилися нові модифікації встановлення ставок за кредитами. Наприклад, ставки “кеп” – узгоджена верхня межа ставки за кредитом, яка не залежить від майбутньої динаміки процентних ставок. Крім того, багато банкірів розробили складні моделі встановлення ставок за кредитами, які дають можливість отримувати достатні кошти для покриття всіх витрат і ризиків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародні фінанси – Рогач О. І – СУБ’ЄКТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ