Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Справедливість податків

В ідеальному варіанті податки мають не тільки ефективно акумулювати доходи, а й справляти якомога менший негативний вплив на економічну поведінку платників. Теоретики оподаткування вважають, що ідеальні податки повинні бути цілком нейтральними з погляду впливу на ТНК та цілком справедливими з точки зору охоплення всіх платників податків.

Нейтральність податків

Нейтральність податків (tax neutrality) вважається важливим теоретичним принципом оподаткування транснаціональної діяльності й означає, що вони не впливають на будь-які аспекти інвестиційних рішень фірми (наприклад, розміщення інвестицій або вибір інвестора). Нейтральність може бути внутрішньою та іноземною.

Внутрішня нейтральність означає, що тягар оподаткування кожної одиниці прибутку від операцій у країні базування батьківської компанії ТНК буде рівним з тягарем оподаткування кожної одиниці прибутку, який заробила ця компанія внаслідок зарубіжних операцій. Ця форма нейтральності передбачає одноманітність як у застосуванні податкової ставки, так і у визначенні доходу, що підлягає оподаткуванню.

Іноземна (або зовнішня) нейтральність означає, що податковий тягар на кожну іноземну філію ТНК буде таким самим, як і на її конкурентів (місцеві фірми та компанії інших країн), що діють у тій же країні-реципієнті. Якщо, наприклад, країна, що приймає, змінює законодавство на користь місцевих фірм, то країна базування повинна теж модифікувати свої підходи до оподаткування доходів батьківської компанії ТНК, щоб вирівняти умови, тобто досягнути зовнішньої нейтральності.

Неважко зрозуміти, що принцип зовнішньої нейтральності не може бути покладений в основу податкової політики країн базування ТНК, оскільки заходить у суперечність із принципом внутрішньої нейтральності.

Більшість країн базування ТНК, у тому числі США, Німеччина, Японія, Велика Британія, дотримуються змішаної політики зовнішньої та внутрішньої нейтральності податків: оподатковують прибутки зарубіжних відділень своїх батьківських компаній

ТН К, але переносять термін оподаткування доходів їхніх фірм до тих пір, поки ці доходи не будуть репатрійовані з країни, що приймає, “додому”. Деякі країни базування транснаціональних фірм (Франція, Канада, Нідерланди) цілком або частково звільняють доходи своїх зарубіжних підприємств (дочірніх компаній, філій, відділень) від внутрішнього оподаткування.

Справедливість податків

Концепція справедливих податків (tax equity) проголошує критерій, що всі платники податків, які перебувають у межах певної податкової юрисдикції, мають нести один і той самий податковий тягар. Це означає, що дохід відділення американської ТНК за кордоном повинен бути оподаткований у США таким самим чином (ставка оподаткування та час сплати), як і дохід відділення цієї ТНК, розміщеного в США.

Такий підхід до оподаткування міжнародної діяльності ТНК спрямований на те, щоб нейтралізувати вплив податків на інвестиційні рішення корпорацій щодо зарубіжного або “домашнього” розташування їхніх відділень.

НАЦІОНАЛЬНІ ПОДАТКОВІ ЮРИСДИКЦІЇ

Країни звичайно структурують свої податкові системи на базі одного з двох підходів:

– всесвітній підхід;

– територіальний підхід.

Обидва підходи втілюють спроби визначити, які фірми, іноземні чи “домашні” за інкорпорацією, або які доходи, іноземні чи домашні за походженням, є предметом оподаткування у країні, що приймає.

Всесвітній підхід до оподаткування (він ще має назву резидентський, або національний, підхід) передбачає однакове оподаткування доходів, зароблених фірмою, незалежно від того, де ці доходи отримані (в країні чи за кордоном). Згідно з цим підходом прибутки транснаціональної корпорації вдома (батьківська фірма) та за кордоном (філії) розглядаються як всесвітні прибутки й оподатковуються країною базування. Наприклад, США оподатковують доходи американської ТНК незалежно від того, які джерела цих доходів – внутрішні чи іноземні. Але при цьому не охоплюються доходи філій транснаціональних фірм інших країн базування, що діють на території США. Тому США також застосовують територіальний підхід до іноземних компаній, що діють у межах національної юрисдикції, оподатковуючи всі їхні доходи, зароблені на території країни.

Таким чином, територіальний підхід, який ще називають підходом на основі джерел, акцентує увагу не на країні інкорпорації фірми, а на тому, що доходи фірми зароблені в межах юрисдикції країни, що приймає.

Такі країни, як Німеччина, керуючись територіальним підходом, оподатковують зароблені на їх території доходи як іноземних, так і внутрішніх фірм. Але водночас в основному не оподатковують доходи, зароблені поза територією країни. Територіальний підхід (як і всесвітній підхід) має недоліки. Якщо фірма-резидент заробляє доходи поза країною свого базування, але в країнах-реципієнтах, де отримані ці доходи, вони не оподатковуються, виникає “податковий розрив*’. У таких випадках податкові органи країни базування розширюють базу оподаткування і на зарубіжні доходи (якщо це першою не зробить країна-реципієнт у межах власної податкової юрисдикції).

Таким чином, і за всесвітнього, і за територіального підходів виникає необхідність у змішаних податкових системах.

Філії ТНК сплачують у країнах, що приймають, податок на корпоративні доходи (corporate income tax). Але багато країн базування їхніх батьківських фірм відстрочують стягування додаткових податків на доходи, що зароблені філіями за кордоном, доти, поки вони не будуть переказані батьківськими компаніями “додому*.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Справедливість податків