Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Процентний та валютний свопи

У найширшому розумінні своп-угода – це угода між двома учасниками фінансового ринку про обмін майбутніми платежами згідно з умовами контракту. Своп передбачає обмін грошових потоків з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками.

Частіше під свопом (англ. swap – міна, обмін) розуміють операцію, яка об’єднує купівлю-продаж на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими самими фінансовими актинами.

При цьому про зустрічні платежі домовляються два партнери (банки, корпорації та ін.). За операціями “своп” готівкова угода здійснюється за курсом “спот”, який у контрутоді (терміновій) коригується з урахуванням премії чи дисконту залежно від руху валютного курсу. Таким чином, операція “своп” є комбінацією готівкової та термінової операцій.

При здійсненні операцій “своп” клієнт економить на маржі – різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою. Операції “своп” зручні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідним фінансовим активом (у тому числі іноземною валютою) без ризику, пов’язаного зі зміною цін (курсу) на цей актив.

Операції “своп” використовуються з метою:

1) виконання комерційних угод: банк продає іноземну валюту на умовах термінової поставки й одночасно купує її на певний термін;

2) придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів;

3) кредитування клієнта.

Процентний та валютний свопи

Такі операції, як процентний і валютний свопи, мають на меті запобігання несприятливій зміні процентних ставок та валютних ризиків за кредитними операціями, а також зниження вартості залучення та надання валютних коштів.

Процентний своп являє собою середиьострокову чи довгострокову угоду між двома банками чи фінансовими організаціями, згідно з якою одна сторона бере на себе зобов’язання сплачувати за конкретну суму кредиту проценти за фіксованою ставкою, а інша зобов’язується сплачувати проценти за ту ж саму суму кредиту, виражену в тій самій валюті, але за плаваючою ставкою. При цьому учасники угоди процентного свопу не вступають у кредитні відносини між собою, і реального руху коштів за кредитом не відбувається. Процентні свопи, які передбачають змінну процентну ставку на актив, називаються активними, а ті, шо змінюють процентну ставку на пасив, – пасивними.

За угодою валютного свопу сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та її еквівалент у іншій валюті, і, на відміну від процентного свопу, де реального руху основної суми не відбувається і сторони обмінюються тільки процентними платежами (на практиці розмір платежів установлюється, як правило, в інтервалі між більшою та меншою сумами нарахованих процентів), за угодою валютного свопу сплаті підлягають як суми процентів, так і основні суми. При цьому, оскільки зобов’язання сторін виражені в різних валютах, взаємні платежі здійснюються в повних сумах.

Нині створений і функціонує повноцінний ринок валютних та процентних свопів. Ці операції проводяться в усіх основних евровалютах, однак найбільше їх припадає на долар США. Угоди “своп” укладаються, як правило, на термін від 2 до 10 років.

При проведенні операцій валютного та процентного свопів слід зважати на низку пов’язаних з ними ризиків, і передусім на ризик неплатежу та ризик дострокового розірвання угоди.

Ризик неплатежу за угодою процентного свопу порівняно невеликий, оскільки, як уже зазначалося, реального руху коштів за основною сумою не відбувається. Що ж до угод валютного свопу, то вони є ризикованими, оскільки взаємні платежі здійснюються в повній сумі. Як захист від указаного ризику більшість угод передбачає, що сума платежу за угодою “своп” переходить у повну власність її бенефіціару тільки за умови, що сам бене-фіціар, своєю чергою, виконає повною мірою власні платіжні зобов’язання.

Угоди “своп” передбачають також право будь-якої із сторін достроково розірвати угоду в деяких випадках: по-перше, у разі невиконання будь-якою із сторін своїх зобов’язань за угодою (default), по-друге, при виникненні для будь-якої із сторін додаткових витрат (increased costs).

Операції “своп” інколи використовуються центральними банками промислово розвинутих країн для тимчасового підкріплення своїх резервів у інвалюті при проведенні валютної інтервенції. Угоди “своп” здійснюються за телефоном у межах установленого міжбанківською угодою ліміту взаємних кредитів у національних валютах на термін 3-6 місяців, який часто продовжується.

Характеристика коротких валютних своп-угод

Позиція “спот” іноді не закривається до кінця робочого дня, а залишається відкритою “на ніч”.

Це трапляється тоді, коли не відбулося вигідної зміни курсу, якої дилер очікує завтра, або дилер вважає, що є великі шанси отримати наступного дня великий прибуток. У цьому випадку угода “спот” може бути пролонгованою до наступного дня шляхом отримання у кредит проданої валюти і вкладення придбаної валюти на один день на грошовому ринку, або шляхом укладення короткої своп-угоди.

Коротка своп-угода буває двох типів:

– spot/next, якщо в день укладання валютної угоди спот-валюту-вання пролонгується до наступного робочого дня;

– torn/next (або tomorrow/next), якщо валютна угода пролонгується до наступного робочого дня у день після дня її укладання.

Величина позиції залишається незмінною, але попередній курс змінюється залежно від своп-доходів або своп-витрат.

Своп-угоди у валютній торгівлі не слід плутати з власне свопами. Адже за свопів два партнери в установлений момент обмінюються наявними процентними зобов’язаннями (або вимогами), щоб скористатися відносними ціновими перевагами. За чистого процентного свопу (interest rate swap), наприклад, кредитні зобов’язання зі змінною процентною ставкою обмінюються на зобов’язання з постійною ставкою. При цьому не відбувається обміну капіталом. Валютні ж свопи (currency swap) і комбіновані процентно-валютні свопи передбачають обмін капіталами.



Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Процентний та валютний свопи