Міжнародні фінанси – Рогач О. І – ПОСЛУГИ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ
Центральні банки не лише здійснюють контроль і нагляд за банківською діяльністю, розробляють і реалізують грошово-кредитну політику, організовують систему розрахунків. Вони, як і інші банки, надають банківські послуги, тобто здійснюють комерційні операції. їхніми клієнтами є національні й іноземні уряди, комерційні банки, міжнародні організації та інші юридичні особи.
Комерційні операції приносять центральному банкові прибуток (так, у 1995 р. прибуток Німецького федерального банку склав 10,93 млрд марок, у 1996 р. – 9,43 млрд марок, а в 1997 р. чистий прибуток становив 24,23 млрд марок, з яких на урядові рахунки надійшло 24,21 млрд марок, решта – до резервного фонду банку). Проте одержання прибутку не становить мету діяльності центрального банку (банк, як правило, не є платником податків) – в основному прибуток спрямовується в державний бюджет.
У країнах, де центральні банки функціонують на акціонерних засадах, власники акцій можуть отримувати дохід у формі дивідендів. Наприклад, у США кожний Федеральний резервний банк є своєрідним акціонерним товариством, акціями якого володіють банки – члени ФРС, кожен із яких повинен придбати акції на суму, що дорівнює 3 % його власного капіталу. Дивіденди за цими акціями обмежені 6 %, і більш ніж 90 % загального доходу федеральних резервних банків спрямовується до Державного казначейства США. Так, у 1998 р. доходи ФРС оцінювалися в суму близько 20 млрд дол., менш ніж 1 % якої було сплачено у формі дивідендів за акціями, що належали банкам-членам ФРС. І практично весь дохід, який залишився, був спрямований до Державного казначейства США. Акціонерам Банку Японії гарантовані дивіденди в розмірі 4 %, які за умови надзвичайно високих прибутків можуть зростати до 5 %. Решта прибутку надходить до державного бюджету.
Перелік комерційних послуг центральних банків є традиційним і нагадує послуги звичайних фінансово-кредитних інституцій (депозитні, кредитні, розрахункові, консалтингові тощо).
Серед послуг центральних банків одні з найважливіших – розрахункові, які охоплюють: відкриття та ведення рахунків комерційних банків та інших клієнтів; прийом, збереження і сплату грошей; інкасацію розрахунково-платіжних документів; здійснення взаємних розрахунків між банками та з національним казначейством, погашення їхньої взаємної заборгованості, складання балансів за банківськими рахунками; надання банкам виписок про стан їхніх рахунків.
Щодо депозитних послуг, то найпоширенішою формою депозитів комерційних банків у центральному банку є поточні чи вклади до запитання. Комерційні банки тримають у центральному банку головним чином обов’язкові мінімальні резерви, а також частину надлишкових резервів, необхідних для взаємних розрахунків. Загальна сума таких депозитів кредитних інституцій звичайно не перевищує 30-50 % балансу центрального банку.
Іноді центральні банки можуть залучати від комерційних строкові депозити й оформлювати їх як власні коротко – і довгострокові векселі або облігації, причому в умовах високої інфляції вони можуть індексуватися. Продаж таких боргових інструментів здійснюється, наприклад, Німецьким федеральним банком, Банком Японії та ін. Зворотний викуп цих боргових зобов’язань не практикується, але центральний банк може надати комерційним банкам ломбардний кредит під їхню заставу. У такий спосіб ліквідність ринку цих цінних паперів центральних банків підвищується.
Випуск центральними банками власних боргових зобов’язань, розвиток операцій емісійних банків зі строковими вкладами комерційних банків підвищують заінтересованість останніх у дотриманні встановлених норм обов’язкового резервування, сприяють зміцненню ресурсної бази центральних банків і розширюють їхній інструментарій грошово-кредитного регулювання економіки. Короткострокові боргові зобов’язання центральних банків служать засобом забезпечення їхньої депозитно-чекової та банкнотної емісії.
Центральні банки також здійснюють розрахунково-кредитне обслуговування центральних і муніципальних органів влади, касове виконання відповідних бюджетів. Як фінансові агенти уряду ці банки виступають посередниками в платежах казначейства, а в низці країн – і кредиторами держави. На договірній основі вони ведуть поточні рахунки казначейств, урядових структур і організацій, місцевих органів влади; акумулюють на цих рахунках кошти, проводять із них виплати; інкасують комерційні векселі й чеки на користь уряду; організують кліринг казначейських чеків; ведуть облік надходжень і платежів центрального і місцевого бюджетів, налають фінансовим органам звіти про касове виконання цих бюджетів; здійснюють нагляд за збереженням, випуском і вилученням з обігу монет і казначейських білетів; проводять операції з державними цінними паперами; надають державі кредит у формі позичок чи купівлі державних облігацій; проводять за дорученням урядових органів операції з золотом та іноземною валютою; переводять валютні кошти за кордон при здійсненні розрахунків урядів з іншими країнами і міжнародними економічними організаціями. Такі взаємини центральних банків з казначействами, урядовими організаціями й установами регулюються угодами (договорами), що передбачають види фінансових і банківських послуг, умови, порядок і терміни їхнього надання.
Кредитні послуги центральних банків є складовою механізму грошово-кредитного регулювання та емісійної діяльності. Деякі види цих послуг тісно пов’язані з міжбанківськими розрахунками. У багатьох країнах поширена практика надання комерційним банкам одноденних кредитів (на термін менше 24 годин), призначених для здійснення їхніх взаємних розрахунків. Для багатьох банківських установ це становить важливе джерело денного оборотного капіталу, тим більше що такі денні позички не відбиваються в бухгалтерських балансах банків як позики.
Кредити центрального банку можуть забезпечуватися золотом та іншими дорогоцінними металами, іноземною валютою, векселями в національній та іноземній валюті з термінами погашення до 6 місяців, державними цінними паперами, іншими цінностями, а також гарантіями і поруками.
Дотримання комерційними банками резервних вимог та оптимізація резервної позиції в центральному банку – досить складне завдання, незважаючи на те, що обов’язкові й добровільні резерви звичайно зберігаються на одному поточному рахунку. З ряду причин мінімальні резервні вимоги не завжди виконуються, й у деяких випадках може утворитися дебетове сальдо (овердрафт). Наприклад, у США загальна величина денних овердрафтів у електронних системах грошових розрахунків Fedwire і CHIPS досягала в окремі періоди 80 млрд дол. США.
Через складності прогнозування й оперативного управління резервами комерційних банків деякі центральні банки допускають можливість заліку (переносу) надлишку чи дефіциту мінімальних резервів з поточного періоду на наступний, що підвищує гнучкість регулятивних заходів емісійного банку. Таку умову передбачає схема резервних вимог центральних банків США і Франції. Водночас за нестачу мінімальних резервів понад припустимий до переносу на наступний термін розмір Федеральна резервна система США стягує з комерційних банків пеню в розмірі дисконтної ставки плюс 2 %. В інших країнах при недотриманні встановлених резервних вимог центральні банки також застосовують штрафи. В Японії і Франції розмір штрафу перевищує відповідно на 3,75 і 3 % дисконтну ставку центрального банку. У ФРН при недотриманні банками резервних вимог Німецький федеральний банк стягує штраф у вигляді особливого процента протягом 30 днів. Зазвичай він на 3 % перевищує ставку за ломбардними кредитами, що надаються Бундесбанком кредитним інституціям під забезпечення векселями, цінними паперами і державними борговими зобов’язаннями.
Популярними послугами центральних банків є послуги з управління портфелем цінних паперів. Наприклад, федеральні резервні банки США пропонують фінансово-кредитним інституціям послуги зі збереження, переказу й інкасування цінних паперів. Значна частина цінних паперів, прийнятих ФРС на збереження, заставлена під забезпечення фінансових угод. За розпорядженням клієнтів федеральні резервні банки відкривають їм рахунки для збереження цінних паперів, приймають депозити у вигляді цінних паперів, здійснюють перекази цінних паперів між ощадними і заставними рахунками депозиторів, доставляють цінні папери й обробляють відповідні платежі. Послуга з інкасування цінних паперів аналогічна інкасуванню звичайних чеків.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)