Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Пільгове кредитування

На тлі значного подорожчання кредитів, що виділяються через спеціальні кредитні механізми, пільгове кредитування, особливо у формі надання надзвичайної допомоги, після останнього перегляду умов функціонування кредитних механізмів наприкінці минулого сторіччя стало ще більш привабливим для країн-реципієнтів. Найбільшою мірою нововведення стосувались механізму надзвичайної термінової допомоги (Emergency Assistance): якщо раніше надзвичайна допомога МВФ здійснювалась за рахунок “гнучкого використання наявних механізмів” і жодних спеціальних кредитних механізмів для її надання не існувало, то відтепер за рішенням Ради директорів такий механізм буде створено. До кола потенційних претендентів на отримання позик через цей механізм входять країни, в яких внаслідок конфлікту:

– виникає термінова потреба в заходах щодо врівноваження платіжного балансу з метою відновлення золотовалютних резервів та забезпечення поточних платежів;

– державні й адміністративні інституції виявляються дезорганізованими до такої міри, що країна стає нездатною ані розробляти, ані здійснювати економічні програми, на реалізацію яких МВФ надав би звичайні кредити;

– наявні державні й адміністративні інституції здатні забезпечити розробку та реалізацію комплексних економічних програм, а курс вищого керівництва країни на економічні перетворення дає підстави сподіватися, що ресурси МВФ не будуть марно витрачені.

Спершу позики по цій лінії надавалися на 3 роки і 3 місяці, а їх повернення мало здійснюватися вісьмома рівними частками впродовж 2 років. Але у 2000 р. Рада директорів ухвалила рішення про відміну терміновості таких кредитів з огляду на те, шо навряд чи “постконфліктні” країни зможуть відразу ж відновити свої зовнішньоекономічні позиції.

Позики надзвичайної допомоги, на відміну від звичайних кредитів МВФ, не є обумовленими: для отримання цього виду позики (у розмірі 25 % квоти члена МВФ) керівництво країни-ре-ципієнта має лише визначити політику, що здійснюватиметься для поліпшення ситуації, а також офіційно відмовитися від реалізації будь-яких дискримінаційних заходів у сфері зовнішньої торгівлі та валютних обмінів.

М ВФ надає пільгові позики найбіднішим країнам також через різні фонди (що формально не належать МВФ, а лише за дорученням вкладників перебувають під його управлінням), засновані для того, щоб уникнути обвинувачень в дискримінації більш багатих своїх членів (одним з базових принципів Статуту МВФ є рівність усіх його членів).

Спочатку (з 1976 р.) це був Довірчий фонд (Fiduciary Facility), потім – Фонд структурної адаптації (Structural Adjustment Facility – SAF), створений у березні 1986 p. для фінансування трирічних програм оздоровлення, а ще пізніше – Механізм розширеного фінансування структурної перебудови (Enhanced Structural Adjustment Facility – ESAF), який за своїми цілями, механізмом функціонування та ресурсами став спадкоємцем фонду SAF. Найбіднішим країнам, що переобтяжені надмірними зовнішніми боргами, допомога надається і в рамках Ініціативи з пом якшення боргових зобов’язань найбідніших країн (Heavily Indebted Poor Countries – НІРС).

Останній механізм був розроблений спільно експертами МВФ і Всесвітнього банку для надання фінансової підтримки тим найбіднішим країнам, які вже започаткували реалізацію програм економічних перетворень під егідою будь-якої з цих міжнародних фінансових інституцій, але ще не досягли належних успіхів у виплаті зовнішньої заборгованості. Мета нового механізму – знизити зовнішній борг найбідніших боржників до “прийнятного рівня”, тобто до такого рівня заборгованості, за якого країна зможе безперебійно обслуговувати зовнішні борги за рахунок поточних експортних надходжень та/або припливу іноземного капіталу.

Критеріями добору претендентів на отримання цього виду допомоги стали показники рівня доходу на особу і співвідношення між величиною ВНП претендента на позику та обсягу його зовнішніх боргів. Отримати пільгову позику може країна, в якій дохід на особу не перевищує 695 дол. та/або обсяг зовнішніх боргів перевищує її ВНП не менш ніж у 2,2 раза.

В 1999 р. перелік пільгових фондів МВФ поповнився Механізмом боротьби з бідністю та економічного зростання – PRGF (Poverty Reduction and Growth Facility), створеним замість фонду SAF.

Обсяг пільгових позик, наданих через трастові фонди МВФ. зріс за останнє десятиріччя минулого століття більш ніж у 6 разів. Загалом же обсяг фінансової допомоги, наданої Фондом своїм членам за роки свого функціонування, зріс у сотні разів: якщо обсяг фінансування в межах двох кредитів у 1953 р. становив 55 млн СПЗ, 14 кредитів у 1960 р. – 364 млн СПЗ, 23 кредитів у 1970 р. – 2381 млн СПЗ, 24 кредитів у 1980 р. – 3277 млн СПЗ, 26 кредитів у 1990 p. – І і 328 млн СПЗ, 32 кредитів у 1996 р. -19 684 млн СПЗ, то загальна величина відкритих кредитних ліній у 2002 р. перевищила 53 млрд СПЗ. Розвинулася і структура фінансування. У 1995 – 1996 pp., наприклад, Фонд надав 19 кредитів “стенд-бай”, чотири кредити розширеного фінансування EFF, один кредит CFF, вісім кредитів ESAF та один кредит SAF.

Таким чином, мета й функції, обсяги та механізми фінансування, сфери та основні напрями діяльності Міжнародного валютного фонду свідчать про те, що ця організація посідає центральне місце в міжнародній валютній системі, стає гарантом її стабільного та збалансованого розвитку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Пільгове кредитування