Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Особливості міжнародних фінансових відносин доби Середньовіччя

Важливою сферою міжнародних фінансових операцій даного періоду була митна система, яка створювалась в окремих країнах та на важливих міжнародних торговельних шляхах.

У VIII-X ст. Візантійська імперія здійснювала розгалужені торговельні зв’язки з Китаєм, Індією, Персією, Хазарським кага-натом, країнами Африки. Ці зв’язки значною мірою опосередковувалися вірменськими, грецькими та слов’янськими (Київська Русь) купцями. Посередницькі операції, звичайно ж, породжували і відповідні фінансові відносини, пов’язані, з одного боку, з кугавлею-продажем товарів, з іншого – з наданням послуг із транспортування вантажів, що зосереджувались, зокрема, у кримському Херсонесі і забезпечувалися грецькими і давньоруськими купцями та моряками. Але всі товари, що прибували до Візантії Чорним морем, на вході до Босфорської протоки в Гайроні підлягали обов’язковому оподаткуванню адвалорним митом у розмірі 10 %. Аналогічним чином митний збір стягувався в Геллеспонті з товарів, які надходили з Середземномор’я. Для азійських товарів діяли прикордонні митниці в Трапезунді, в Атталії, а також внутрішня митниця в Анкарі. Балканську торгівлю контролювала митниця в Чесалопіках. У Візантійській імперії ставки податків на експорт та імпорт були диференційовані для різних торговельних міст та портів. Так, у м. Пізе купці сплачували по 2 % за експорт та імпорт, у Каталансі – 3, у Нарбонаїсі – 4 %. В умовах зони вільної торгівлі, що охоплювала так званий “Золотий ріг”, та однакових цін між суб’єктами торгівлі й місцевою владою також виникали фінансові відносини.

Подальшій диверсифікації міжнародних фінансових відносин за доби Середньовіччя сприяли комерційна революція, розвиток кредитних відносин та банківської справи. Кредитні ставки сягали в той час 20 %, що свідчило про недостатню розвинутість грошового господарства.

Розквіт у цей період ганзейської торгівлі супроводжувався відповідним обміном грішми

* Адвалорне мито – платежі на основі фіксованої процентної ставки з вартості

Розквіт у цей період ганзейської торгівлі супроводжувався відповідним обміном грішми на провідних ярмарках. Наприклад, у Шампані (Франція) ця торгівля здійснювалась італійськими міняйлами, які мали свої центральні підприємства, як-от Головний стіл (Magna Tavola) Боунсиньйори. На цей період припадає і поширення вексельного обігу.

Однією з важливих рис ганзейської торгівлі був її посередницький характер, що також тягне за собою розвиток фінансових відносин.

Як і в давні часи, за Середньовіччя істотну роль у формуванні міждержавних фінансових відносин відігравали митні зони. Окремі з них розташовувалися на берегах Чорного моря і безпосередньо примикали до території сучасної України. Чотири митні зони охоплювали: Стамбул – Варну – Сіноп (на південному Заході); Сіноп – Трапезунд – Кафу – Чиркесію (на північному Сході); Аккерман (на північному Заході). Після 1538 р. Аккерман (сучасний Бєлгород-Дністровський) включав у себе також митну зону Канкерман (Озю), Юлію та Бендери. До того ж до Аккерма-на як транзитного центру між Дунаєм і Чорним морем належали також дунайські порти Сілістра, Браїла, Тульча, Сакчі, Магін, Гарсова і Кара – Гарманлик.

Таблиця 1-2

Митний тариф у Оттоманській імперії, 1470-1586 pp.

Міжнародні фінанси   Рогач О. І   Особливості міжнародних фінансових відносин доби Середньовіччя

Міжнародні фінансові відносини індустріальної цивілізації

Величезний вплив на диверсифікацію міжнародних фінансових відносин справила фінансова революція кінця XVII – початку XVIII ст. її першопричину становили війни, що вимагали великої кількості грошей і кредитів для їх ведення. Другою причиною була хронічна нестача монет, особливо до відкриття золотих родовищ у португальській Бразилії в 1693 р. Достатньо зазначити, що воєнні витрати Франції щороку становили в XVI ст. приблизно 1 млн фунтів стерлінгів і збільшилися до кінця XVII ст. до 10 млн фунтів. Під час наполеонівських війн ці витрати сягали вже 100 млн фунтів стерлінгів щорічно.

Так, лише в 1682 р. річний експорт срібла до Європи становив: до Генуї та Ліворно – на суму 4500000 екю; до Голландії – 3000000 екю; в Англію – 2500000 екю; у французькі міста – Сан-Мало, Гавр, Дюнкерк, Марсель – 2500000 екю.

На хвилі фінансової революції було створено одну з перших центральних фінансово-кредитних установ – Банк Англії (1694 р.).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Особливості міжнародних фінансових відносин доби Середньовіччя