Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Нові правила США зі стягнення податків на розподілені інвестиційні доходи

Принцип юридичного місцезнаходження

США є країною базування значної кількості транснаціональних корпорацій. Ця країна має значний досвід оподаткування операцій ТНК.

Основним критерієм податкового законодавства США історично став принцип юридичного місцезнаходження.

Внутрішніми (“домашніми”) фірмами визнаються ті; що інкорпоровані в США. Іноземними корпораціями вважаються такі, що інкорпоровані поза США. Принцип юридичного місцезнаходження передбачає: якщо розташована за кордоном філія американської ТНК є не її відділенням, а окремою інкорпорованою (зареєстрованою) за законами країни, що приймає, юридичною особою, ЇЇ прибутки, як правило, не будуть об’єктом оподаткування у США до тих пір, поки цей прибуток не буде переказаний батьківській компанії або розподілений як дивіденди акціонерам.

Різниця у статусі відділень і дочірніх компаній

Зарубіжні відділення та дочірні компанії ТНК США підпадають під різний режим оподаткування. Операції зарубіжного відділення розглядаються як частина операцій батьківської компанії США. Тому доходи відділень повністю оподатковуються в тому році, коли вони зароблені, навіть якщо вони не переказані батьківській компанії.

Податки на доходи дочірніх підприємств, на відміну від цього, можуть бути відстрочені до того року, коли ці доходи будуть переказані у США як дивіденди або “роялті’. Тому транснаціональна корпорація США може користуватися такими податковими перевагами доти, доки вона не припинить реінвестувати свої зарубіжні доходи в розширення операцій.

Кредит на іноземні податки

Для того щоб запобігти подвійному оподаткуванню доходів іноземного походження, США надають кредит на фактично сплачені іноземні податки на такі доходи. Якщо зарубіжний податок на 1 долар, зароблений за кордоном та переказаний у США, менший за ставку американського податку на корпорації (35 %), то цей долар додатково оподатковуватиметься у США з метою довести загальну суму сплаченого податку до 35 центів. Якщо ж ставка іноземного податку дорівнює або перевищує 35 %, то в США додатковий податок не стягуватиметься, що фактично означатиме використання цих надлишково сплачених податків як залік у рахунок американських податків, що накладені на інший дохід зарубіжного походження.

Нові правила США зі стягнення податків на розподілені інвестиційні доходи

З 1 січня 2001 р. США впровадили нові правила щодо податків на переказ розподілених дивідендів. Ці правила застосовуються до фізичних та юридичних осіб у всіх країнах світу, що отримують дохід у США від інвестицій в американські цінні папери.

Метою нових правил є гарантувати, що всі клієнти, які отримують доходи на американські цінні папери, сплачують правильну ставку податків. Особливо це стосується офшорних інвестиційних фондів, трастів та компаній.

Нові правила передбачають, що кожний отримувач дивідендів, процентів, “роялті” або доходів від продажу цінних паперів повинен надати інформацію про себе і заповнити спеціальні ідентифікаційні анкети. У противному разі всі згадані доходи нерезидентів будуть оподатковуватися за ставкою 30 %.

Особливістю нових правил є те, що податкове законодавство США в деяких випадках не розглядатиме юридичну особу, що здійснює інвестиції в США, як кінцевого бенефіціарія – власника цінних паперів та інвестиційного доходу. Такі компанії, за умов прозорості податкового законодавства США, набувають статусу посередників.

Нові податкові правила визначають, що відповідальність за встановлення податкового статусу клієнта і повідомлення щодо застосованої податкової ставки покладено на так званих кваліфікованих посередників (qualified intermidiary), тобто на банки. Такі банки підписують спеціальну угоду зі Службою внутрішніх доходів США і здійснюють весь процес ідентифікації утримувача американських цінних паперів у відповідності до законодавства США.

Таким чином, банки як “кваліфіковані посередники” в принципі зобов’язані розкрити інформацію як про “посередника”-компанію, так і про її власників. Цей обов’язок розкриття інформації застосовується до всіх компаній-інвесторів у цінні папери США безвідносно від того, чи є їхні власники громадянами США або інших країн.

Якщо банк-посередник не укладає спеціальної угоди, ім’я клієнта все одно буде ідентифіковане ним під час здійснення трансакції з американськими цінними паперами.

Якщо існує угода про уникнення подвійного оподаткування між країною базування ТНК і США, податок на переказ дивідендів, процентів та “роялті” стягуватиметься за визначеною ставкою (найчастіше – 15 %). Якщо такої угоди немає, податок на трансфер розподілених доходів буде стягуватися за ставкою 30 %.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Нові правила США зі стягнення податків на розподілені інвестиційні доходи