Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Нова складова міжнародної валютної системи

Нова складова міжнародної валютної системи

Із започаткуванням ЄВС євро став важливою складовою міжнародної валютної системи. У цьому зв’язку розглянемо два аспекти його нового статусу: інституційні рамкові умови; міжнародне визнання.

Інституційні рамкові умови

В рамках ЄВС слід розрізняти два типи валютного регулювання:

– щодо валют країн-не членів ЄС;

– щодо валют країн ЄС, які не стали членами ЄВС.

Згідно з Маастрихтським договором, формальні рішення стосовно режиму валютного курсу євро може ухвалювати Рада міністрів ЄС. Таке рішення було прийнято на користь режиму вільного плавання, тобто формування валютного курсу євро відповідно до співвідношення попиту і пропозиції на світових валютних ринках. Водночас Рада міністрів ЄС залишила за собою право загальної орієнтації поточної валютної політики відносно третіх країн, якщо при цьому не порушується першочергова мета ЄСЦБ щодо підтримання стабільності цін. У червні 1997 р. Рада ЄС доповнила це положення, наголосивши на тому, що проведення валютних інтервенцій на підтримку курсу євро на світових ринках можливе лише “за надзвичайних обставин”, за наявності загрози “значних курсових коливань”. Для інших країн ЄС, які не входять до валютного союзу, діє модифікований варіант механізму валютних курсів Європейської валютної системи, так званий ERM II. У межах ERM II ці країни здійснюють прив’язку курсів своїх валют до євро з урахуванням діапазону коливань ±15 % (de-facto-floating), успадкованого від старого варіанта Європейської валютної системи. Якщо валюти цих країн виходять за межі діапазону, їхні центральні банки та ЄЦБ зобов’язані вжити захисних заходів, але за умови, що при цьому не порушується мета цінової стабільності.

Міжнародне визнання

Історія валютних відносин свідчить про те, що між міжнародним значенням валюти і розмірами ВВП та зовнішньої торгівлі країни, до якої ця валюта належить, існує прямий зв’язок. Переважна роль фунта стерлінгів до 1930 р. та провідна позиція долара до сьогоднішнього дня є прикладами такого зв’язку.

Розглянемо низку ознак, характерних для ключової міжнародної валюти, а також проаналізуємо ступінь відповідності євро цим показникам.

Ключова міжнародна валюта визначається домінуванням її частки на ринку при виконанні таких міжнародних функцій:

– валюти розрахунків (міжнародний платіжний засіб: виставлення рахунків-фактур у зовнішній торгівлі; роль посередника у валютній торгівлі “vehicle currency”);

– валюти міжнародних депозитів та інвестицій (міжнародний засіб нагромадження вартості; засіб емісії та депозиту міжнародних облігацій, акцій та банківських кредитів);

– резервної валюти центральних банків (використання валютних резервів для “покриття” зовнішньоекономічної діяльності країни (імпорту) і для проведення валютних інтервенцій);

– валюти прив’язки, або “якоря” (використовується іншими країнами для прив’язки своїх валют, міжнародна роль яких є незначною).

Валюта розрахунків

Напередодні введення євро 44 % міжнародних розрахунків здійснювалося у валюті США. Ця цифра майже в 4 рази перевищувала їхню питому вагу у світовій торгівлі. Друга за значенням грошова одиниця – німецька марка – забезпечувала лише 16 % світової торгівлі, 15 % припадало на інші валюти Європейської валютної системи, 5 % належало японській єні. За оцінками ЄЦБ, у 2002 р. в євро здійснювалося від 40 % до 50 % міжнародних розрахунків Єврозони.

Ринкова частка євро практично дорівнює сумі часток валют, які замінив євро. У 1998 р. на валютних біржах світу частка торгівлі доларом США становила 87% (при визначенні частки виходимо з 200 % – сума продажу та купівлі валюти), німецької марки – ЗО %, єни – 21 %, фунта стерлінгів -11%, французького франка – 5 %. У 2002 р. частка долара у валютній торгівлі становила 84,4 %, євро – 43 %. Тож за цією ознакою долар має безперечні переваги.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Міжнародні фінанси – Рогач О. І – Нова складова міжнародної валютної системи