Міжнародні фінанси – Д’яконова І. І. – Розділ 3. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
3.1. Сутність, структура, наслідки існування зовнішнього боргу та основні показники вимірювання зовнішнього боргу
Державний борг являє собою вид відносин між господарюючими суб’єктами, якими з одного боку є держава, що переважно виступає позичальником, гарантом і кредитором; з іншого боку – юридичні та фізичні особи, які виступають як кредитори. Виходячи з цього, природу державного боргу можна визначити як всі відносини, що обслуговують боргові зв’язки держави у всій багатогранності їх форм.
Основою формування державного боргу є державні позики, що визначаються як кредитні відносини, у яких позичальником чи кредитором є держава або місцеві органи влади. Державні позики є однією з форм залучення грошових коштів на покриття державних видатків і мають соціальний зміст, що визначається природою і функціями даної держави. Державні запозичення характеризуються тим, що тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств, організацій залучаються для фінансування дефіциту державного бюджету через випуск і реалізацію облігацій та інших видів цінних паперів. Державні позики вперше з’явилися в докапіталістичних формаціях у рабовласницькому суспільстві і мали надзвичайний характер. З розвитком виробничих відносин державні позики змінили своє призначення і форму, перетворюючись із засобу покриття військових витрат на засіб мобілізації грошових коштів для фінансування державних витрат, покриття бюджетного дефіциту, тобто стали певною формою фінансової гарантії розвитку економіки.
Види державного боргу відповідно до певних критеріїв та особливостей класифікації зображено на рис. 3.1.
Основними складовими (елементами) державного боргу є внутрішній державний борг і зовнішній державний борг. В економічній літературі минулого і сьогодення представлені різні підходи до визначення критеріїв поділу державного боргу на внутрішній і зовнішній. Це пов’язано з типом і рівнем розвитку економічної системи, ступенем лібералізації економіки країни (структура зовнішньої заборгованості країн світу подана у додатку А).
Показники, що характеризують стан валового зовнішнього боргу зарубіжних країн в іноземній валюті, подані у додатках Б, В.
Рисунок 3.1. Схема класифікації державного боргу
На сьогодні в Україні державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній відповідно до валюти зобов’язань: борги, деноміновані у гривнях, вважаються внутрішніми, а деноміновані в іноземній валюті – зовнішніми. Дана класифікація була придатною і діючою в умовах закритої економіки, коли існувало чітке розмежування валюти проведення внутрішніх і зовнішніх економічних операцій у зв’язку з неконвертованістю національної валюти. На сьогодні в умовах допуску нерезидентів на ринок державних цінних паперів, лібералізації економіки застосування даного підходу є недоцільним, адже він не враховує економічної сутності внутрішнього і зовнішнього державного боргу, характеру їх впливу на економічні процеси.
Внутрішній борг за типом кредитора включає в себе:
1) борг перед юридичними особами;
2) борг перед банківськими установами:
А) перед НБУ, у тому числі:
– за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року (минулих років);
– за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку;
– сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг;
– інша заборгованість перед НБУ;
Б) борг перед іншими банками;
3) борг перед іншими органами управління;
4) заборгованість, не віднесена до інших категорій;
5) борг, що виникає внаслідок коригування вартісних оцінок. Зовнішній борг за типом кредитора поділяється на:
1) борги перед міжнародними організаціями;
2) борги перед іноземними державами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду;
3) борги перед іноземними комерційними банками;
4) заборгованість перед іноземними постачальниками;
5) заборгованість, не віднесена до інших категорій;
6) борги, пов’язані з коригуванням вартісних оцінок (структура зовнішнього боргу за типом кредитора наведена у додатку Д).
Зовнішній борг – це сума зобов’язань країни перед зовнішніми кредиторами за непогашеними зовнішніми позиками та несплаченими за ними процентами.
Зовнішній борг – це частина державного боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня і визначається на певну дату як різниця між сумою державних зовнішніх запозичень (прийняття зобов’язань) та сумою платежів з погашення державного зовнішнього боргу станом на певну дату, у тому числі операції на цю дату. Також розглядають зовнішній борг як суму фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами.
Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов’язань держави перед нерезидентами. Тобто держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками. До складу державного зовнішнього боргу входять:
1) прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;
2) умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг). Відповідальність щодо обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, який самостійно погашає іноземні кредити за рахунок власних коштів, тому фінансові зобов’язання держави щодо погашення таких кредитів мають умовний характер. Але у разі невиконання безпосереднім позичальником своїх боргових зобов’язань перед нерезидентом згідно з умовами угоди про позичання набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов’язання стають прямими.
Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим державою зовнішнім боргом створюють валовий зовнішній борг країни. Динаміка валового зовнішнього боргу зарубіжних країн представлена у додатках Е, Ж.
Валовий зовнішній борг за станом на певну дату – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, не умовними, зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами.
Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів країни перед нерезидентами, які класифікуються:
O за чотирма основними секторами економіки – сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання, банки, інші сектори;
O у розрізі початкових термінів погашення – коротко – і довгострокові;
O у розрізі фінансових інструментів – боргові цінні папери, торгові кредити, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов’язання та зобов’язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг).
Розраховані показники валового зовнішнього боргу за станом на кінець звітного періоду включають:
O прямий державний борг, а також ОВДП у власності нерезидентів;
O зобов’язання органів місцевого самоврядування за борговими цінними паперами та зовнішніми кредитами;
O кредити, отримані центральним банком від Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій, а також розподіл спеціальних прав запозичення;
O зобов’язання банків за борговими цінними паперами, залученими кредитами та депозитами;
O зобов’язання реального сектора економіки за борговими цінними паперами, залученими кредитами (включно з гарантованими до повернення урядом) та кредиторською заборгованістю (торгові довго – та короткострокові кредити та прострочена заборгованість за ними).
Зовнішній борг відповідно до переліку основних секторів економіки включає борг сектору державного управління, який являє собою зобов’язання перед міжнародними фінансовими організаціями, зарубіжними органами управління, банками та іншими зобов’язаннями, включаючи обсяги куплених нерезидентами на ринку України облігацій внутрішніх державних позик та облігацій внутрішніх державних позик, випущених в рахунок погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. За банківською звітністю про залучення та обслуговування довгострокового негарантованого кредиту визначаються зобов’язання органів місцевого самоврядування за борговими цінними паперами та зовнішніми кредитами.
Обсяг зобов’язань за кредитами та позиками Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій являє собою борг органів грошово-кредитного регулювання.
Сума залучених та обслуговуваних іноземних кредитів банками представляє борг банківського сектора
Зовнішній борг інших секторів економіки країни включає залучені та обслуговувані іноземні негарантовані кредити, гарантовані урядом приватні борги, обсяги накопиченої заборгованості за експортно-імпортними операціями з нерезидентами.
Інші боргові зобов’язання відповідних секторів економіки включають накопичену прострочену заборгованість за основною сумою, процентними та іншими платежами, які підлягали сплаті згідно з графіком платежів, але фактично не сплачені.
Зовнішні державні запозичення здійснюють двоякий вплив на національну економіку.
З одного боку, виділяють негативні форми впливу зовнішнього державного боргу на економіку країни:
O зростання державного боргу внаслідок збільшення зовнішнього державного кредиту породжує залежність національної економіки від країн-кредиторів, а також від нерезидентів, які купують державні цінні папери. Через неможливість передбачити поведінку нерезидентів існує ризик дестабілізації фінансової системи країни;
O зростання державного боргу внаслідок збільшення зовнішнього державного кредиту посилює залежність фінансової системи країн-позичальників від міжнародних організацій (МВФ, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку), які, зокрема, вимагають дотримання певного рівня дефіциту бюджету, що вимагає скорочення соціальних програм. З іншого боку, державні запозичення на міжнародному фінансовому ринку можуть стати стимулом для внутрішніх капіталовкладень, за умови дії ефективного боргового менеджменту, що передбачає врахування динаміки валютного курсу та оцінку паритету процентних ставок на вітчизняному та міжнародному фінансових ринках.
Залежно від характеру наслідків впливу зовнішнього державного боргу на економіку їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема “витіснення”. Довгострокові – економічні наслідки державного боргу, відомі як “тягар боргу”.
Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансовий стан. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватись за рахунок податкових надходжень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи. Збільшення доходів бюджету досягається за рахунок установлення нових податків та інших обов’язкових платежів або додаткових державних позик. Додаткове запозичення потребує додаткових видатків для обслуговування державного боргу, а введення нових податків може підірвати заінтересованість підприємців до бізнесу. Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними соціальними і фінансовими наслідками. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним засобом.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)