Міжнародні фінанси – Д’яконова І. І. – 16.4. Офшорні зони і креативний облік
Міжнародні фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, дістали назву фінансових центрів “офшор”. Вони, як правило, служать податковим притулком, оскільки операції, що в них здійснюються, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень.
Офшорний банківський (фінансовий) центр – фінансовий центр, де можна проводити операції, які не підпадають під національне регулювання і не вважаються складовою економіки.
Основна причина виникнення офшорних фінансових центрів (час їх появи – після Другої світової війни) передусім полягала в існуванні надто високих ставок податків на доходи банків у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.
Причинами привабливості офшорних фінансових центрів як для іноземних, так і для місцевих суб’єктів господарювання є:
O виконання посередницьких функцій для позичальників і депонентів;
O мінімальне офіційне регулювання;
O практично відсутні податки і контроль за управлінням портфельними інвестиціями;
O діяльність іноземних банків на їх території сприяє збільшенню зайнятості місцевого населення;
O підвищення рівня життя в країнах розміщення офшорних банківських центрів завдяки накопиченню коштів від видачі ліцензій, витрат банків та інших платежів.
Сумарна вартість активів міжнародного офшорного ринку складала на початку XXI ст. приблизно 6 трлн дол. У середньому 30 % ВВП офшорних фінансових центрів становлять фінансові послуги.
Для багатьох країн і територій (наприклад, для Багамських островів), створення офшорних фінансових центрів стало єдиним шляхом розвитку економіки, ураховуючи практично повну відсутність там корисних копалин.
До загальних рис офшорних банківських центрів можна віднести такі: майже повна відсутність регулювання руху коштів; міжнародна основа операцій; високоефективні засоби зв’язку і транспортна інфраструктура; надійні взаємовідносини з фінансовими органами влади промислово розвинутих країн; внутрішня політична стабільність; забезпечення таємниці угод; ефективне функціонування центральних банків; основна або альтернативна англійська мова; розташування в годинних поясах, що перебувають між поясами основних ринків; висококваліфікована робоча сила.
Міжнародний досвід свідчить, що офшорні банки створюються з метою:
O отримання доступу до міжнародної мережі кореспондентських відносин;
O забезпечення зовнішньоторговельних операцій материнської компанії й афільованих фінансових і комерційних структур;
O розширення спектра банківських послуг національних банків;
O використання офшорних банків для роботи на національних ринках;
O кредитування національних комерційних і фінансових структур через офшорні банки з метою мінімізації оподаткування у країнах з високими ставками податку на прибуток;
O доступу до міжнародних фінансових організацій;
O емісії фінансових продуктів;
O оптимізації внутрішньофірмових фінансових потоків.
Існують певні види офшорних фінансових центрів, серед яких розрізняють так звані паперові центри, що зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім, та функціональні центри, що здійснюють депозитні операції і надають позики.
Існують три типи офшорних банківських (фінансових) центрів:
І тип – нью-йоркська модель – передбачає спеціальні формально встановлені домовленості з такими авторитетними фінансовими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На цих ринках установлюються спеціальні рахунки окремо від внутрішніх, і ці рахунки вільні від обмежень, які стосуються внутрішнього фінансового ринку (наприклад, резервні вимоги). Існує корпоративне оподаткування; місцевий гербовий збір (на ринку Токіо); може допускатися (Сінгапур), а може не допускатися оподаткування ділових цінних паперів (ринок Нью-Йорка, Токіо).
ІІ тип – лондонська модель. У Лондоні, Гонконгу фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку. У цих містах офшорний ринок – це просто офшорні угоди між нерезидентами, тому що внутрішні і зовнішні угоди об’єднані. На офшорних ринках даної моделі існує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів.
III тип – “податкове сховище”. До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткування ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)