Міжнародні фінанси – Д’яконова І. І. – 15.3. Банківська система України на тлі міжнародних тенденцій
В умовах інтеграції України у світове економічне співтовариство та в період посилення глобалізаційних процесів банківська галузь посідає провідне місце у розвитку національної економіки країни, а стабільне її функціонування є необхідною умовою для завоювання Україною міцних позицій на світовому ринку.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про банки та банківську діяльність” [9] банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положення цього закону. Отже, банківська система України має дворівневу структуру (рис. 15.1).
Рисунок 15.1. Структура банківської системи України
Для забезпечення фінансової стабільності банківської системи Національний банк України здійснює регулювання та нагляд за діяльністю комерційних банків відповідно до положень Конституції України, Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Закону України “Про Національний банк України” та інших законодавчих та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Національний банк України” НБУ виконує наступні функції:
1. Відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику.
2. Монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг.
3. Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування.
4. Встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.
5. Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.
6. Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
7. Визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.
8. Здійснює банківське регулювання та нагляд.
9. Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках.
10.Веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.
11.Здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку.
12. Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування.
13. Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.
14. Здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.
15.Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.
16. Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин.
17. Організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.
18. Реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку.
19. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.
20. Визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.
21.Вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
22.Здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю.
23.Здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. Банківська система України – молода галузь бізнесу, її формування почалося порівняно недавно. Становлення банківської справи відбувалося на базі введення банківської діяльності радянським союзом, її розвиток відбувався досить швидкими темпами порівняно з провідними країнами світу. І сьогодні можемо сказати, що вона досягла шалених результатів у побудові власної банківської системи ринкового типу.
Еволюцію розвитку банківської системи України можемо представити трьома періодами: перший – становлення (перші п’ять етапів), другий – стабільності (шостий етап) та третій – кризовий (сьомий етап) (рис. 15.2).
Рисунок 15.2. Узагальнююча схема етапів розвитку банківської системи України (складено автором)
Перший етап (¡988-1990 рр,). Закладення загального фундаменту створення системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР.
Другий етап (1991 р. – березень 1992 р.). Законодавчою основою створення власної банківської системи стало прийняття Верховною Радою УРСР Закону України “Про банки і банківську діяльність”, в якому було закріплено створення дворівневої банківської системи.
Розпочалися процеси перереєстрації та реорганізації банків. Із жовтня 1991 року Національний банк почав перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. У цей же період галузевий капітал, тобто частка капіталу, вкладеного у комерційні банки різними державними установами, поступово витіснялася ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств. Державні банки “Промінвестбанк”, “Агропромбанк”, “Укрсоцбанк” акціонувалися, а точніше, приватизувалися персоналом банків та великими клієнтами [12].
Третій етап (квітень 1992 р. – 1993 р.). Поява банків “нової хвилі” із залученням значного обсягу приватного капіталу, таких як: “Аваль”, “Інко”, “Відродження”, “Трансбанк”. Створення значної кількості дрібних “кишенькових” банків (Правекс-банк, Діамант-банк), які заробляли гроші лише за рахунок гіперінфляційних процесів в економіці.
Недосконала нормативно-правова база та відсутність ефективного механізму впливу на комерційні банки з боку НБУ гальмували процес становлення банківської системи України.
Четвертий етап (1994-1996 рр.). На фоні скорочення грошової маси, призупинення швидкого зростання цін і тривалого спаду виробництва Національний банк України вибудував більш чітку систему регулювання діяльності комерційних банків. Неготовність великої кількості комерційних банків до централізованого управління та жорсткого контролю з боку центрального банку призвело до їх банкрутства. Через порушення банківського законодавства у 1994 році було ліквідовано 11 банків, у 1995 році – 20, серед яких були найбільші комерційні банки – “Інко”, “Відродження”, “Економбанк”, “Лісбанк”; у 1996 році прямими банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилися у стані прихованого банкрутства [12].
У цей час з’явилися нові українські банки, відбувалася масова зміна складу акціонерів та власників комерційних банків та деяких їх філій шляхом продажу та перепродажу.
Ці події ускладнили роботу як банківської системи України, так і всієї економіки в цілому, що підірвало довіру населення до банківської сфери.
Вихід країни з тривалої депресії супроводжувався успішним проведенням грошової реформи восени 19% року, та введенням в обіг національної грошової одиниці – гривні, що збалансувало економічні процеси в країні та підвищило інтерес зарубіжних інвесторів до української економіки. За даними НБУ, на кінець періоду було зареєстровано 14 іноземних банків та їх представництв на території України.
П’ятий етап (1997-1999 рр.). Удосконалення системи регулювання, поліпшення банківського нагляду та посилення контролю НБУ супроводжувалося світовою фінансово-економічною кризою, яка бере свій початок в Південно-Східній Азії (1997 р.) і Росії (1998 р.), що ускладнило і без того нестійке економічне становище України. При цьому склалася неоднозначна ситуація – з одного боку, відбувалося закриття банківських установ у зв’язку з недостатністю ресурсів для їх функціонування, а з іншого – збільшилася на 91,23 % частка залучених коштів на рахунки фізичних та юридичних осіб та обсягу наданих кредитів – на 61,57 %.
Шостий етап (2000 р. – серпень 2008 р.). Україна достойно пройшла етапи випробування і вийшла на новий, більш прогресивний, рівень розвитку банківської системи на ринкових засадах в умовах розвитку глобалізаційних процесів. Складні періоди виживання сильніших банків завершилися, на зміну прийшов етап стабільності, що супроводжувався активною діяльністю Національного банку України та уряду у розробці та прийнятті нормативно-правових актів стосовно банківської діяльності та адаптації їх до стандартів Євросоюзу.
Інтенсивний розвиток банківської системи в Україні був зумовлений стабільністю цін, заробітних плат, підвищенням ефективності виробництва, зменшенням рівня безробіття. Цей період можна охарактеризувати наступними змінами:
O до 2002 року здійснювалася “очистка” ринку від неконкурентоздатних банків, внаслідок чого було ліквідовано 12 банків, загальна кількість яких на кінець року становила 182;
O з 2003 по 2007 рік відбувалося стрімке зростання загальної кількості банків та банків, що мають ліцензію на здійснення банківських операцій, в кінці періоду їх налічувалося 198 та 175 відповідно;
O зростає інтерес міжнародних організацій до банківської сфери України, що супроводжується збільшенням частки іноземного капіталу у статутному капіталі банків з 13,3 до 35%. На кінець 2007 року налічувалося 47 банків з нерезидентським капіталом, з них 17 з 100 % іноземним капіталом;
O стійка тенденція до зростання активів, зобов’язань, капіталу вітчизняних банків, підвищення рентабельності, покращення якості активів та пасивів, зростання кредитної та інвестиційної активності комерційних банків та підвищення прибутковості банківського сектора (табл. 15.4).
Таблиця 15.4. Деякі показники діяльності банків за 2000-2007 рр.
Сьомий етап (вересень 2008р. – до сьогодні). Тільки в країні стабілізувалися економічні процеси, нахлинула друга хвиля невдач, яка зумовлена виникненням проблем на іпотечному ринку США. В умовах динамічного розвитку глобалізаційних процесів на фінансовому ринку та інтеграції національних економік до світової, криза швидко перекинулася на інші країни світу, включаючи Україну. На кінець 2010 року частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків складала 40,4 %, що свідчить про залежність вітчизняних банків від закордонних і про неможливість ухилитися від процесів, які відбуваються на світовому фінансовому ринку. У цей час на тлі макроекономічних збурень зменшується ресурсний потенціал банківських установ, зростає частка проблемних кредитів, і, як наслідок отримані збитки у розмірі 38,4 млрд грн. у 2009 році та 13,0 млрд грн. у 2010 році [8]. За 2008-2010 рр. кредитна активність за коротко – та середньостроковими кредитами зменшилася на 4,7 %, а за довгостроковими – на 17,3 % (табл. 15.5). Основні зусилля регулюючих органів були направлені на зменшення частки проблемних кредитів у банківському секторі шляхом їх продажу та реструктуризації, оскільки частка простроченої заборгованості за кредитами зросла на 366,7% за аналізований період. Загальні зобов’язання банківських установ у 2009 році зменшилися на 5,1 % в порівнянні з 2008 роком, що зумовлено складною економічною ситуацією в світі, коливанням валютного курсу гривні та зниженням довіри до банківського сектора.
Таблиця 15.5. Деякі показники діяльності банків за 2008-2010 pp.
Показники | Роки | ||
2008 | 2009 | 2010 | |
Кількість зареєстрованих банків | 198 | 197 | 194 |
Виключено з Державного реєстру банків | 7 | 6 | 6 |
Кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій | 184 | 182 | 176 |
З них: з іноземним капіталом | 53 | 51 | 55 |
У т. ч. зі 100 % – ним іноземним капіталом | 17 | 18 | 20 |
Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, % | 36.7 | 35,8 | 40,4 |
Кредити надані, млрд гри. | 792 | 747 | 755 |
Довгострокові кредити, млрд грн. | 507 | 441 | 420 |
Прострочена заборгованість за кредитами, млрд грн. | 18 | 69 | 84 |
Зобов’язання, млрд грн. | 806 | 765 | 804 |
Діяльність НБУ на цьому етапі була зосереджена на забезпеченні банківської стабільності та надійності, захисті прав вкладників та відновленні довіри суспільства.
Щорічно видавництво “The Banker” складає рейтинг 1000 найбільших банків світу за рівнем статутного капіталу (див. табл. 15.6). У 2010 році першу трійку очолили американські фінансові корпорації, такі як Bank of America Corp, JPMorgan Chase &; Со та Citigroup. Лідируючий банк має капітал у розмірі 160 388 млрд дол. США, а загальна сума статутного капіталу, яка припадає на Топ-10 світових банків, становить 1 103 990 млрд дол. США.
Одночасно проаналізуємо перші десять найбільших банків України за статутним капіталом станом на 01.01.2010 (табл. 15.6), враховуючи банки з іноземним капіталом. За статистичними даними Національного банку України, на перших місцях розташовані державні банки, Ощадбанк та Укрексімбанк, статутний капітал яких становить 1,740 млрд дол. США та 1,253 млрд дол. США відповідно. Вперше до світового рейтингу Тор-1000 World Banks, опублікованого в липні 2010 р., ввійшов Ощадбанк, зайнявши 335-те місце з капіталом першого рівня – 1,832 млрд дол. Сума статутного капіталу десяти найбільших банків України становить 7,550 млрд дол. США, а статутний капітал усіх 179 банків України складає 15 млрд дол. США, що відповідає капіталу банку, який розташований у світовому рейтингу приблизно на 70-му місці. Такі дані свідчать про досить низький рівень капіталізації банківської системи України, неможливість вітчизняних банків протистояти іноземним, в результаті чого частка іноземного капіталу в українській банківській системі має тенденцію до збільшення.
Таблиця 15.6. Найбільші банки України за рівнем статутного капіталу за 2010 рік
№ пор. | Назва банку | Статутний капітал, тис. гри. | Статутний капітал, млрд дол. США |
1 | Ощадбанк | 13 892 000 | 1,740 |
2 | Укрексімбанк | 10 003513 | 1,253 |
3 | ПриватБанк | 7810866 | 0,978 |
4 | Укрсоцбанк | 1 270 000 | 0,159 |
5 | Промінвестбанк | 5 298715 | 0,664 |
6 | Райффайзен Банк Аваль | 2419935 | 0.303 |
7 | УкрСиббанк | 5 280 000 | 0,661 |
8 | Родовід Банк | 8409 298 | 1,053 |
9 | ВТБ Банк | 2928 784 | 0,367 |
10 | Альфа-Банк | 2 976 565 | 0.373 |
Разом | 60 289 676 | 7,550 |
Отже, забезпечення стабільності банківської системи – це першочергове завдання, яке необхідно вирішити на шляху інтеграції України до європейського економічного простору. З розвитком міжнародних відносин та посиленням глобалізаційних процесів у банківській сфері виникає все більше проблем, які необхідно негайно вирішити, щоб забезпечити її стабільність та нормальне функціонування національної економіки.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)