Міжнародні економічні відносини – Передрій О. С. – 3.1.2. Форми, рівні, типи та етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції
Найбільш інтенсивно інтеграційні процеси розвивались у другій половині XX століття. Вони набули різних організаційних форм, серед яких найбільш розповсюдженими на мікрорівні вважаються:
– спільне проведення проектно-конструкторських робіт;
– спільне будівництво господарських об’єктів;
– створення спільних підприємств;
– спеціалізація і кооперація виробництва;
– формування міжнародних науково-виробничих, господарських і економічних організацій.
Сьогодні інтеграційні процеси мають здебільшого регіональний характер. Вони реалізуються шляхом формування міжнародних регіональних інтеграційних угруповань (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Шляхи формування міжнародних регіональних інтеграційних угруповань
Їх розрізняють за глибиною процесів, що відбуваються (рис. 3.3). В економічній літературі частіше виділяють шість основних етапів розвитку інтеграційних об’єднань:
– преференційні торгові угоди (території країн, де застосовуються пільгове оподаткування, митне регулювання, кредитування);
– зона вільної торгівлі – ЗВТ (скасування митних бар’єрів у межах об’єднання);
– митний союз (ЕАВТ, ЛАСТ, вільне переміщення товарів і послуг усередині угруповання, єдиний митний режим відносно третіх країн);
– спільний ринок (зниження бар’єрів між країнами не тільки у взаємній торгівлі, але й для переміщення робочої сили і капіталу);
– економічний союз (передбачає проведення єдиної економічної політики, функціонування єдиної валюти, створення єдиного емісійного центру – банку);
– політичний союз (гармонізація внутрішньої та зовнішньої політики країн-учасниць, в тому числі військової).
Сьогодні в світі існує близько 20 міжнародних інтеграційних угруповань.
Деякі з інтеграційних угруповань нараховують десятки країн.
На їхню частку припадає майже 2/3 ВВП планети і основна частина міжнародної торгівлі (приблизно 7 трлн дол.). Склад
Восьми найбільших міжнародних регіональних економічних об’єднань наведений нижче.
Європейський Союз (ЄЄ) – Австрія, Велика Британія, Франція, Іспанія, Італія, Португалія, Фінляндія, Швеція! Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чеська Республіка, Словаччина, Угорщина, Словенія, Німеччина, Ірландія, Кіпр, Мальта.
Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) – США, Канада, Мексика.
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.
Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) – Австралія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі, В’єтнам.
Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) – Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.
Південноафриканський комітет розвитку (САДК) – Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.
Південноазіатська асоціація регіонального співробітництва – Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдівія, Бутан, Непал.
Андський пакт – Венесуела, Еквадор, Перу, Болівія, Колумбія.
Аналіз регіональних інтеграційних об’єднань дає підстави зробити висновок, що на перший план виходить концепція географічної близькості. Зокрема, це стосується Європейської асоціації вільної торгівлі, Європейського Союзу, Північноамериканської асоціації вільної торгівлі, Латиноамериканської асоціації інтеграції. Територіальна близькість країн-учасниць регіональних інтеграційних об’єднань передбачає наявність таких стимулюючих факторів до інтеграції:
– близькість території передбачає зменшення витрат на транспортне обслуговування;
– схожість смаків полегшує формування розподільчих каналів;
– спільна історія, близькість культур формує їх спільні інтереси.
Практика міжнародних економічних відносин кінця XX – початку XXI століть засвідчила, що на зміну панівній ідеології самодостатнього регіоналізму приходять ідеї відкритого регіоналізму. Конкретним прикладом його реалізації є діяльність АТЕС, яке включає в себе ряд субрегіональних економічних об’єднань, таких як АСЕАН, НАФТА, Південно-Тихоокеанський форум. Теорія відкритого регіоналізму розглядає регіональну інтеграцію як складову, етап у розвитку загальносвітових глобалізаційних процесів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)