Міжнародні економічні відносини – Передрій О. С. – 2.6.3. Міжнародні розрахунки та їх форми
Грошові вимоги і обов’язки у валюті виникають на основі економічних, політичних, культурних, науково-технічних відносин між державами, юридичними і фізичними особами, які знаходяться на території різних країн. Таким чином еко-номіко-теоретичне визначення міжнародних розрахунків можна сформулювати як систему відносин із приводу регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають між суб’єктами міжнародних економічних відносин. У цих умовах міжнародні розрахунки виступають як повсякденна діяльність спеціалізованих банків, які здійснюють розрахунки між суб’єктами МЕВ. їх вибір форм розрахунків визначається через узгодження інтересів експортера й імпортера. Типи, види і форми міжнародних розрахунків подані на рис. 2.10, 2.11, 2.12.
Рис. 2.11. Види міжнародних розрахунків
Рис. 2.12. Форми міжнародних розрахунків
Однією з найбільш поширених форм у міжнародній торгівлі є інкасова форма розрахунків. Суть її полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера необхідну суму валюти за умови передачі останньому відповідних товарних документів. В інкасовій формі розрахунків беруть участь:
– експортер;
– імпортер;
– банк експортера (банк-ремітент);
– банк імпортера (інкасуючий банк).
Переваги і недоліки інкасової форми розрахунків Переваги для експортера:
– значно більша надійність, порівняно з розрахунками через переведення коштів, оскільки до здійснення платежу товаросупровідні документи не видаються імпортеру;
– можливість безпечної поставки товаророзпорядчих документів імпортеру;
– можливість доручити банку здійснення протесту тратт у випадку відмови імпортера від акцепту або платежу;
– можливість до завершення оплати товару імпортером поповнення оборотних засобів шляхом зарахування в банку акцептованих імпортером тратт.
Переваги для імпортера:
– здійснення оплати товарів тільки проти документів, які засвідчують фактичне виконання експортером своїх зобов’язань по відвантаженню товарів;
– отримання підтвердження відповідності відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного контракту до здійснення оплати;
– менші затрати, ніж при використанні акредитивної форми розрахунків.
Недоліки для експортера:
– додаткові часові витрати, необхідні для передачі передбачених умовами акредитиву документів.
На рис. 2.13 показана технологія проходження розрахунків по інкасо.
Рис. 2.13. Технологія проходження інкасової форми розрахунків
Перший крок – підписання контракту. Другий крок – відвантаження товару відповідно до умов контракту.
Третій крок – отримання експортером транспортних документів.
Четвертий крок – підготовка експортером комплекту документів для банку-ремітента.
П’ятий крок – перевірка банком-ремітентом документів і передача їх інкасуючому банку.
Шостий крок – пред’явлення інкасуючим банком інкасового доручення і документів імпортеру.
Сьомий крок – отримання інкасуючим банком платежу від платника і видача йому документів.
Восьмий крок – переказ інкасуючим банком виручки банку-ремітенту.
Дев’ятий, Заключний крок – зарахування банком-ремітентом отриманої виручки на рахунок експортера. Інкасова форма вигідніша імпортеру. А саме:
– оплата здійснюється після отримання документів. До цього гроші імпортера певний проміжок часу перебувають в обігу;
– оплата за відвантажений товар зменшує частку ризику;
– експортеру після відвантаження товару не гарантується оплата. Імпортер в будь-який момент може відмовитися від поставки;
– експортер по суті надає кредит на час руху товару до імпортера;
– за період руху товару до імпортера, а це може бути від кількох днів до місяця і більше, можуть статися зміни у валютному законодавстві не на користь експортера.
Нарис. 2.14 подана технологія проходження розрахунків за акредитивною формою.
Рис. 2.14. Схема проходження платіжного акредитива
Перший крок – підписання зовнішньоекономічного контракту, в якому передбачається використання акредитивної форми розрахунків.
Другий крок – пред’явлення імпортером заяви своєму банку на відкриття акредитива.
Третій крок – відкриття акредитива.
Четвертий крок – перевірка банком експортера акредитива.
П’ятий крок – авізування бенефіціара про відкриття акредитива.
Шостий крок – перевірка відповідності умов акредитива умовам зовнішньоекономічного договору.
Сьомий крок – відвантаження товару перевізнику.
Восьмий крок – отримання від перевізника транспортних документів.
Дев’ятий крок – пред’явлення в авізуючий банк документів, які вказані в акредитиві.
Десятий крок – перевірка відповідності документів умовам акредитива.
Одинадцятий крок – переказ платежу по акредитиву на рахунок бенефіціара.
Дванадцятий крок – пересилка документів у банк-емітент.
Тринадцятий крок – перевірка відповідності документів умовам акредитива.
Чотирнадцятий крок – переведення компенсації по акредитиву в авізуючий банк.
П’ятнадцятий крок – передача документів заявнику акредитива.
Шістнадцятий крок – переведення банку-емітенту суми платежу по акредитиву і суми комісії за відкриття акредитива. Акредитивна форма розрахунків
Більш вигідною для експортера є акредитивна форма розрахунків. Вона являє собою форму безготівкових розрахунків між покупцем і продавцем за товарно-матеріальні цінності та послуги за допомогою грошового документа – акредитива. Акредитив – доручення банку здійснити на прохання клієнта оплату документів на користь експортера за умови виконання ним певних обов’язків.
У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі сторони:
– експортер;
– імпортер;
– банк-емітент;
– авізуючий банк.
Акредитивна форма розрахунків належить до найбільш складних і дорогих. За її реалізацію банки беруть високі комісійні. В той же час для експортера після авансових платежів розрахунки у формі акредитива є найбільш вигідною формою. Адже це форма розрахунків, яка зобов’язує банк провести платіж.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)