Home ⇒ 👍Міжнародні економічні відносини - Передрій О. С ⇒ Міжнародні економічні відносини – Передрій О. С. – 2.5.1. Міжнародні валютні відносини. Поняття валюти і валютного ринку

Міжнародні економічні відносини – Передрій О. С. – 2.5.1. Міжнародні валютні відносини. Поняття валюти і валютного ринку

Основне

Світова валютна система як Організаційна форма міжнародних валютних відносин, яка закріплюється відповідними міждержавними угодами, бере свій початок із 1867року. До її основних організаційних обов’язків на різних етапах функціонування в тій чи іншій мірі належали такі:

– коригування платіжних балансів, включаючи забезпечення функціонування механізму регулювання валютних курсів;

– фінансування зовнішніх дисбалансів між країнами через кредити та резерви;

– використання міжнародних грошей;

– забезпечення функціонування валютного ринку і ринку золота;

– сприяння міжнародному кредитуванню і міжнародним розрахункам.

У своєму розвитку СВС пройшла ряд етапів, які по суті в цілому віддзеркалювали еволюційний розвиток міжнародних економічних відносин. Сучасні умови світового економічного розвитку зумовлюють необхідність внесення змін до моделі функціонування світової валютної системи. Це стосується, зокрема, підвищення прозорості світових фінансових ринків, запровадження більш ефективного моніторингу з боку МВФ макроекономічних показників країн із наступною оперативною їх публікацією, забезпечення більш суворого міжнародного нагляду за фінансовими інститутами тощо.

У результаті вивчення запропонованої теми курсу ви:

– з’ясуєте, що являє собою система міжнародних валютних відносин та ЇЇ структура;

– будете знати, що таке валютний курс та які фактори його визначають;

– засвоїте такі поняття, як конвертованість, валютний паритет, котирування валют тощо;

– ознайомитесь з етапами розвитку світової валютної системи;

– будете знати, як здійснюються міжнародні розрахунки через основні їх форми.

План

1. Міжнародні валютні відносини. Поняття валюти і валютного ринку.

2. Еволюція світової валютної системи.

3. Міжнародні розрахунки та їх форми.

2.5.1. Міжнародні валютні відносини. Поняття валюти і валютного ринку

Однією з найбільш динамічних форм міжнародних економічних відносин є міжнародні валютні відносини, які виникають під час використання грошей у світогосподарських зв’язках під час обслуговування взаємного обміну результатами діяльності суб’єктів національних господарств. Практично всі форми міжнародних відносин проходять через “бухгалтерію” валютних відносин. Вони є свого роду нервовою і кровоносною системою світової економіки, і не тільки економіки.

Міжнародні валютні відносини мають довгу історію. Перші їх елементи виникли ще в період Стародавнього Риму і Греції. Зокрема, в середині IV століття до н. е. в Римі почали карбувати монети – аси. Пізніше з’явилися римські срібні монети – денарії і сестерції. Вже тоді сформувалося співвідношення між грецькими і римськими грошовими одиницями. Так, наприклад, 1 денарій дорівнював 1 грецькому оболу, а 1 сестерцій – 2 оболам. Грецький талант становив у той час 37,24 кг срібла.

Поки національні гроші виконують свої функції в межах держави, вони залишаються національними грошовими одиницями. Коли ж вони в силу ряду причин виходять за національні кордони, вони набувають певної якості – стають міжнародною валютою. Терміном “міжнародна валюта” називаються:

– національна грошова одиниця;

– грошові знаки іноземних держав;

– міжнародні облікові грошові одиниці (СДР, перевідний карбованець, ЕКЮ, ЄВРО).

Хоча валютні відносини зумовлені значною мірою розвитком міжнародної торгівлі, їм притаманний самостійний рух – спекулятивний рух грошей, який в умовах глобалізації економіки має тенденцію до зростання. У цій функції гроші як капітал отримали назву “гарячі гроші”. Вони, за висловлюванням гарвардського економіста Мартіна Фельдетейна, полюють за тимчасовим виграшем, а при зміні умов швидко входять до країн і виходять із них.

Національні грошові одиниці прирівнюються одна до іншої в певних пропорціях. Співвідношення між двома валютами (своєрідне “ціноутворення”) визначає ціну однієї валюти по відношенню до іншої. Ця ціна, яка закріплюється законодавчо (фіксований курс), або визначається попитом і пропозицією (плаваючий курс), або через встановлення “коридору плавання” (частково фіксований), – називається валютним курсом.

У практиці міжнародних валютних відносин зафіксовано кілька режимів “плавання” валютних курсів. Незалежне “плавання” – передбачає мінімальне втручання центральних банків. Кероване “плавання” – суттєве втручання центральних банків при встановленні курсів. Спільне “плавання” – притаманне інтеграційним об’єднанням, зокрема країнам – членам ЄС.

Формування валютного курсу залежить від дії багатьох факторів.

Їх можна класифікувати за термінами дії (довгострокові, середньострокові, короткострокові), механізмом впливу на формування валютного курсу (створюючі і регулюючі) тощо.

У той же час Базовим чинником у формуванні валютного курсу є купівельна спроможність національної валюти, яка визначається ВВП. Річ у тому, що, будучи базовим показником функціонування національної економіки, ВВП крізь себе, немов фільтр, пропускає усі явища і процеси, які в ній відбуваються. У свою чергу валютний курс, немов барометр цих процесів, знаходить своє відображення у даному чиннику. Крім цього, на курс валюти впливають такі фактори:

– темп інфляції;

– різниця у рівнях відсоткових ставок;

– стан платіжного балансу;

– валютні спекуляції і валютні інтервенції;

– рівень довіри до національної валюти і валютної політики;

– очікування тих чи інших змін в економіці;

– міра використання певної валюти в міжнародних розрахунках;

– рівень стабільності політичної ситуації в державі.

Розрізняють Номінальний і реальний валютні курси. Номінальний курс – це конкретна “ціна”, за якою здійснюється обмін однієї валюти на іншу. Реальний курс – це номінальний курс, помножений на співвідношення цін у двох країнах.

На валютному ринку використовуються два курси: курс продавця і курс покупця.

Курс продавця – це курс, за яким продається іноземна валюта за національну, а Курс покупця – це курс, за яким купується іноземна валюта за національну. Різниця між курсом продавця і покупця називається Маржею. За рахунок маржі банк покриває видатки по валютних операціях і формує прибуток.

З точки зору рівня конвертованості валюти, тобто розміну на іноземну, розрізняють:

– вільно конвертовані валюти. Це ті, які без обмежень обмінюються на іноземну валюту. Вільно конвертованими вважаються валюти тих країн, де немає валютних обмежень із поточних операцій платіжного балансу. Такий статус мають більшість промислово розвинених країн. Він закріплюється юридично в зобов’язаннях перед МВФ не вводити валютні обмеження;

– частково конвертовані валюти Країн, де зберігаються певні валютні обмеження;

– неконвертовані валюти Країн, де для резидентів і нерезидентів введено заборону обміну валют.

Відмінність між вказаними рівнями конвертованості залежить від урядових обмежень на обмін валюти. Вони передбачають:

– конвертованість по поточних операціях (відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточних міжнародних операціях, таких, як торгівля товарами і послугами, міжнародними переказами доходів і трансфертів);

– конвертованість по капітальних операціях (відсутність обмежень на платежі і трансферти по міжнародних операціях, які пов’язані з рухом капіталу);

– повна конвертованість (відсутність будь-яких обмежень по поточних і капітальних операціях).

З точки зору відносин до валюти резидентів і нерезидентів конвертованість валюти буває внутрішня і зовнішня. Внутрішня конвертованість – право резидентів здійснювати операції всередині країни з активу у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті. Зовнішня конвертованість – право резидентів здійснювати валютні операції з нерезидентами.

Внутрішня конвертованість часто веде до паралельного обігу на внутрішньому ринку двох і більше валют. Такий обіг може бути узаконений як платіжний засіб або мати тіньовий характер.

У практиці здійснення валютних операцій застосовується кілька видів валютних курсів.

Пряме котирування. Курси іноземних валют виражаються в національній валюті. До прикладу, у Франції один долар США буде прирівняний до певної кількості франків, а в США один франк – до певної кількості доларів.

Непряме котирування. Великобританія є однією з небагатьох країн, де застосовується система непрямого котирування. Вона передбачає, що в Лондоні долар США буде котируватися як N доларів США в одному фунті стерлінгів.

1. Спот-курси. Це ціна валюти однієї країни по відношенню до іншої, встановлена на момент підписання контракту за умови обміну валютами банками-контрагентами не пізніше другого робочого дня з дня підписання угоди.

2. Форвард-курси. Забезпечують, крім всього іншого, інформацією, яку вартість буде мати валюта через певний проміжок часу, або точно визначаються основні напрямки зміни валютного курсу на майбутнє. Форвардні валютні операції передбачають поставку обумовленої в контракті суми іноземної валюти через певний строк після здійснення угоди за курсом на момент її укладання. Найбільш поширений термін – від кількох днів до 6 місяців.

3. Крос-курси. Це співвідношення між двома валютами, виходячи із їх курсу по відношенню до третьої валюти. Або це – котирування двох іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою. До прикладу, курс австралійського долара до долара США, встановлений національним банком України. Технологія обчислення крос-курсу здійснюється таким чином. Якщо, до прикладу, токійський банк хоче отримати курс японської ієни до ренду ПАР, він використовує курси обох валют до долара, а потім здійснюються підрахунки крос-курсу японської ієни до ренду ПАР.

Поряд з обмінними валютними курсами є також різноманітні розрахункові курси. Як правило, вони використовуються в процесі економічного аналізу. До таких курсів належить, зокрема, середній курс як арифметична середня курсу продавця і покупця. Крім вказаних і невказаних валютних курсів, на Заході досить широкого застосування набули індекси валютних курсів. Необхідність їх використання обумовлена особливостями функціонування світової валютної системи в сучасних умовах, коли одночасно і різнонаправлено змінюються курси багатьох валют. Виникає потреба у визначенні рівня знецінення або подорожчання однієї грошової одиниці відносно іншої. Зміна курсової ціни валют саме і здійснюється за спеціальними індексами, які розраховуються “з допомогою валютної позики”. Вона включає в себе, як правило, валюти країн, які займають провідне місце в зовнішньоекономічних зв’язках даної країни. Найбільш відомими серед валютних курсів є індекс Міжнародного валютного фонду та індекс “Морган геранті траст”.

Прийнято розрізняти міжнародну торгову та міжнародну резервну валюту.

Міжнародна торгова валюта використовується як засіб здійснення експортно-імпортних операцій.

Інша якість, якої набувають світові гроші в процесі їх функціонування, – це їх статус резервної валюти. Визначальна функція міжнародної резервної валюти – створення державних валютних резервів, головним чином для забезпечення стабільності національної валюти шляхом інтервенції на внутрішньому та міжнародному ринках.

У кінці XX – на початку XXI століть обсяг щоденної торгівлі валютою перевищував 1,2 трильйона доларів. Зрозуміло, що така цифра не може бути пояснена обслуговуванням зовнішньої торгівлі. Значна частина валюти здійснює обіг, як уже зазначалося, самостійно із спекулятивною метою.

Формування стійких відносин із приводу купівлі-прода-жу валюти та їх юридичне закріплення історично привели до формування спочатку національних, а потім світової валютної системи. Тому валютну систему можна розглядати у двох аспектах:

По-перше^ Як об’єктивну реальність, яка виникає в результаті міжнародного поділу праці;

По-друге, Ця об’єктивна реальність усвідомлюється світовим співтовариством і закріплюється в правових нормах на національному і міжнародному рівнях, регулюється відповідними інститутами та договорами. Таким чином, можна дати друге визначення валютної системи як сукупності економічних відносин, пов’язаних з функціонуванням валюти і формами їх організації.

Які головні структурні елементи валютної системи і її характеристики? Це:

1. Валюта.

2. Конвертованість валюти. Валютний курс.

3. Валютний паритет – законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами. Він є основою валютного курсу. На сьогодні валютний паритет визначається на основі стандарту

СДР (спеціальних прав запозичення). Базою для його встановлення є і золото. Валютний паритет, що змінюється державою залежно від руху цін всередині країни і купівельної сили іноземної валюти, називається паритетом купівельної сили валюти.

4. Режим валютного ринку і ринку золота. Серед проблем, які стосуються валютного ринку і ринку золота, слід виділити валютну ліквідність тієї чи іншої держави, під якою розуміється наявність платіжних ресурсів для погашення міжнародних зобов’язань (див. тему: Міжнародні валютно-грошові і кредитні ринки та їх організаційні структури).

Б. Органи регулювання, контролю і управління національною і міжнародною валютною системами. Валютне регулювання в ЗЕД передбачає сукупність заходів і нормативних актів, що встановлюються в законодавчому порядку і направлені на регулювання потоків капіталів, товарів і грошей населення в країну і з неї. Структура органів регулювання міжнародною валютною системою складається з двох рівнів – національного і міжнародного. До першого рівня відносяться національні банки, міністерство економіки, міністерство фінансів, органи валютного контролю. До другого рівня – міжнародні і регіональні валютно-фінансові організації.

Безпосередньо не входячи в структуру світового валютного ринку, ринок золота суттєво впливає на процеси, які відбуваються у світовій валютній системі. За весь період добування золота, а це приблизно шість тисяч років, його було добуто близько 110 тисяч тонн. Тепер щороку добувається одна тисяча тонн золота, половина якого – у Південній Африці. Нині загальносвітові запаси оцінюються в 37 тисяч тонн. Вміст золота в руді, яку рентабельно переробляти з врахуванням сучасних технологій переробки, повинен становити, як мінімум, 5 грамів золота в одній тонні. Найбільший самородок золота знайдений у Бразилії. Його вага 193 кілограми. Вміст золота в металі визначається пробою. Проба стандартних брусків золота (12,5 кг) могла сягти 999. Структура використання наявного золота така (в тисячах тонн): – резерви країн МВФ – 35,8;

– у приватних осіб – 25,4;

– промислово-побутове використання – 34.

Сьогодні в світі існує понад п’ятдесят ринків золота. Найбільші з них у Лондоні, Цюріху, Нью-Йорку, Чикаго, Парижі, Мілані, Стамбулі, Каїрі, Афінах. Реалізація золота відбувається за офіційними або ринковими цінами.

Незважаючи на юридичну демонетаризацію золота, як “твердий” товар воно продовжує відігравати важливу роль у міжнародних економічних відносинах, зберігаючи в повній мірі якості валютного металу і специфічних властивостей світових грошей.

Купівля-продаж золота здійснюється у вигляді:

– злитків по 12,5 кг проби 995;

– монет старого і нового карбування (щорічно витрачається приблизно 200 тонн золота);

– пам’ятних медалей і медальйонів;

– золотих листів, пластин, дроту;

– золотих сертифікатів, які засвідчують право на отримання певної кількості золота.