Home ⇒ 👍Міжнародні економічні відносини - Передрій О. С ⇒ Міжнародні економічні відносини – Передрій О. С. – 2.3.2. Прямі інвестиції та їх місце і роль у структурі іноземного інвестування

Міжнародні економічні відносини – Передрій О. С. – 2.3.2. Прямі інвестиції та їх місце і роль у структурі іноземного інвестування

Помітною і важливою в інвестиційному процесі є чітка тенденція до збільшення частки прямих інвестицій порівняно з портфельними. Головна їх мета – забезпечення реалізації довгострокового інтересу інвестора стосовно того чи іншого підприємства, яке розташоване в іншій країні*

Із різних причин прямі іноземні інвестиції суттєво впливають на всю світову економіку та її серцевину – міжнародний бізнес.

На мотивацію, обсяги та напрями іноземного інвестування впливають глобальні, політичні, ресурсні і загальноекономічні фактори.

Зокрема, для приймаючої країни вони мають ряд незаперечних переваг порівняно з іншими формами міжнародних економічних відносин. По-перше, слугуючи джерелом припливу капіталу в національну економіку, вони здійснюють трансферт технічної допомоги, ноу-хау, менеджменту, маркетингу. По-друге, ПИ (прямі іноземні інвестиції) не лягають важким тягарем на зовнішній борг країни, а навпаки, сприяють його погашенню. По-третє, ПИ сприяють найбільш ефективній інтеграції в світову економіку (табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Динаміка річних обсягів залучення прямих іноземних інвестицій у світі

Регіони	1991-1996 рр.,у середньому за рік	2000 р.	2002 р.
Сума, млрд дол. США	%	Сума, млрд дол. США	%	Сума, млрд дол. США	%
Увесь світ	254,3	100	1393	100	651,2	100
Розвинуті країни	154,6	61	1120,5	80	460,3	71
У тому числі: країни ЄС США Японія	87,6 46,8 0,9	34 18 0.4	683,9 314,0 8,3	49 23 0,6	374,4 30,0 9,3	57 5 1
Країни ЦСЄ	8,1	3	26,4	2	28.7	4
Інші країни	91,6	36	246,1	18	162,2	25

Фактори, що впливають на інвестиційні потоки, наступні:

– розвиток світового ринку і втягування в нього дедалі більшої кількості країн;

– концентрація і централізація капіталу в національних економіках;

– високий рівень нагромадження капіталу на національних ринках позичкового капіталу в розвинених країнах;

– нестача інвестиційних ресурсів у більшості країн світового ринку і політика їх залучення в національні економіки зацікавлених країн;

– інвестування в джерела дешевих ресурсів;

– торгові обмеження в країні імпортера;

– високозатратне транспортування товарів, що робить експорт невигідним;

– прагнення завоювати за рубежем покупця, який зорієнтований на продукцію вітчизняного виробника;

– зміни в порівняльних витратах.

З економічної точки зору з позиції фірм це:

– забезпечення для себе стабільного ринку безпосередньо чи в якості трампліна для виходу на ринки “третіх країн”;

– формування свого “внутрішнього ринку”, ті чи інші сектори якого розташовані в інших країнах;

– включення свого інтересу в міжнародні відносини на регіональному і більш широкому міжнародному рівнях.

Коли говорять про прямі інвестиції, мають на увазі утворення підприємств із 100% власного капіталу. У той же час наявність іноземного контролю над 10% і більше звичайних акцій, голосів або “ефективного голосу” в управлінні підприємством дає право реального контролю над підприємством. Згідно з підходами Міжнародного валютного фонду, ця частка визначається пакетом акцій не менше ніж у 25% капіталу. У деяких випадках це пов’язано тільки з власністю, часткою в акціонерному капіталі, яку можна отримати:

– через отримання акцій за рубежем;

– за допомоги реінвестування прибутку;

– через внутрішньофірмові позички або внутрішньофірмову заборгованість.

Таким чином Під прямими іноземними інвестиціями слід розуміти довгострокові зарубіжні вкладання капіталу, які забезпечують контроль над господарською діяльністю фірми з боку інвестора.

Підприємства з прямими іноземними інвестиціями можуть мати такі форми:

– дочірня компанія (володіння інвестором більше 50% капіталу);

– асоційована компанія (володіння інвестором-резидентом менше 50% капіталу);

– філія (підприємство повністю належить прямому інвестору).

Характерною рисою, як уже зазначалося, динаміки іноземних інвестицій на сучасному етапі розвитку МЕВ є їх “невидимий ріст”. Нагадаємо деякі узагальнюючі показники, що наводилися раніше. З 1914 року до кінця Другої світової війни закордонні інвестиції збільшилися на 1/3 . Потім вони подвоїлися за 10 років, пізніше – за 7 років. З 1980 по 1990 роки вони збільшилися майже в чотири рази. Особливо високими темпами збільшувалися прямі іноземні інвестиції, які становили на кінець XX століття близько чотирьох трильйонів доларів. Що стосується структури, то слід відзначити суттєвий ріст їх частки порівняно з портфельними інвестиціями. Якщо до Першої світової війни на прямі інвестиції припадало 10%, у міжвоєнний період – 25%, то тепер на них припадає 80% світового експорту капіталу (рис. 2.9).

Міжнародні економічні відносини Передрій О. С. 2.3.2. Прямі інвестиції та їх місце і роль у структурі іноземного інвестування

Такі високі темпи збільшення іноземного інвестування пояснюються звичайно не тільки надлишковим капіталом в країні-експортері капіталу. Принципово важливим є те, що, По-перше, Інвестиційні фактори лежать в основі і визначають рівень конкурентоспроможності національних економік. По-друге, відбулася перебудова світогосподарських зв’язків з орієнтацією на стабільне, довготривале їх функціонування. Цей процес має переважно інвестиційний характер і реалізується у безпосередньому взаємозв’язку з формуванням ТНК та їх швидким розвитком. На них припадає близько 90% вивозу капіталу. Це становить щорічно приблизно 200-300 мільярдів доларів. Через прямі інвестиції за рубежем транснаціональні корпорації дедалі більше впливають на майбутнє країн, що приймають інвестиції.

Визначальний вплив на динаміку міжнародного інвестиційного ринку здійснює міжнародний фондовий ринок і особливо його базовий сегмент – євроринок. Універсальним фінансовим інструментом євроринку є переважно облігації, акції та їх похідні. Структурними елементами міжнародного інвестиційного ринку є національні фондові ринки. Визначальний вплив на масштаби, структуру і динаміку міжнародного ринку інвестицій здійснюють, як уже зазначалося раніше, США, Японія, Швейцарія, Великобританія, Німеччина.

До інвестиційного процесу долучаються ті, хто має вільні інвестиційні ресурси, і ті, хто відчуває в них потребу. На практиці це складна мотиваційно-функціональна і географічна структура міжнародних інвестиційних потоків.

Отже, слід, по-перше, зазначити, що абсолютна більшість країн є як експортерами, так й імпортерами прямих інвестицій. Тому в табл. 2.8 дані наведені по двох показниках: імпорт, експорт.

Таблиця 2.8. Міжнародні інвестиційні можливості та їхнє використання в світі (млрд дол. США)

Країни	Вивезення	Ввезення	Співвідношення вивезення до ввезення
Рік
2000	2002	2000	2002	2000	2002
1	2	3	4	5	6	7
США	143	120	314	Зо	0,5	4
Великобританія	250	40	130	25	1,9	1,6
Франція	177	63	43	52	4,1	1,2
Німеччина	57	25	203	38	0,3	0,7
Нідерланди	74	26	60	29	1,2	0,9

Закінчення табл. 2.8

1	2	3	4	5	6	7
Бельгія – Люксембург	101	167	89	144	ІД	1,2
Японія	32	31	8,3	9,3	3,8	3,3
Канада	47	29	67	21	0,7	1,4
Іспанія	55	18	38	21	1,4	0,9
Індія	0,3	0,4	2,3	3,4	0,1	0,1
Китай (з Гонконгом)	60	21	103	66	0,6	0,3
Країни ЦСЄ	3,9	4,2	26	28,7	0Д5	0,14

Серед наведених у таблиці держав особливе місце займає Японія. Якщо в абсолютній більшості країн – експортерів капіталу д ос ить вагома частка належить й імпорту капіталу, то Японія по імпорту знаходиться десь у четвертій десятці. У 1995 році в Японії було розміщено прямих іноземних інвестицій всього на суму 17 831 мільйон доларів. Це обумовлено специфікою інвестиційного середовища в країні, зокрема стосовно культури, менталітету, законодавчого поля, менеджменту тощо.

Найбільша частина прямих іноземних інвестицій припадає на “Великий трикутник” – США – ЄС – Японія – 4/5 всіх інвестицій. Між цими регіонами йде активний процес зустрічних потоків прямих іноземних інвестицій (крім, як уже зазначалося, Японії, де цей процес переважно односторонній). Найбільш перспективним стимулом для капіталовкладень за кордоном стає розширення доступу на іноземні ринки, а не скорочення витрат і збільшення прибутку.

До найбільш активних ТНК щодо вивозу капіталу слід віднести “Rojl Damr Sell” із зарубіжними активами в 63,4 мільярда доларів (загальна сума активів понад 100 мільярдів доларів), “Форд” з 60,6 мільярда доларів (при загальній сумі активів 219,4 мільярда доларів) і “Єксон” (відповідно 56,2 і 87,9 мільярда доларів). Разом з тим серед великих ТНК є й вихідці з країн Азії і Латинської Америки. Список таких ТНК очолює АДеу” (Корея).

Серед важливих проблем, на які слід звернути увагу, відоме теоретичне положення про те, що вивіз капіталу заміщує вивіз товарів і послуг. Однак практика показує, що зовнішня торгівля стимулює вивіз капіталу, а останнє, в свою чергу, формує умови для розміщення торгівлі.

Які ж причини динамічного розвитку іноземного інвестування і що можна спрогнозувати на перспективу? До факторів, які визначатимуть динаміку іноземного інвестування в найближчій і більш віддаленій перспективі, слід віднести:

– загострення конкурентної боротьби;

– розвиток нових технологій;

– приватизацію;

– підтримку урядами;

– формування міжнародної інвестиційної інфраструктури;

– підтримку регіональними економічними угрупованнями.